Рябокінь Т.В.

Національний університет державної податкової служби України

Теорія акціонерного капіталу у працях представників класичної школи економічної теорії

На сьогодні, провідне місце в структурі світового капіталу належить акціонерному (корпоративному) капіталу. Процес становлення акціонерних товариств відбувався досить складно й неоднозначно, поступово проявлялися як їх переваги так і недоліки. Перші вагомі дослідження природи акціонерного капіталу провели представники класичної школи економічної теорії Адам Сміт і Джон Стюарт Міль.

Одним з перших категорію „акціонерний капітал” дослідив Адам Сміт. У своїй праці „Дослідження про природу та причини багатства народів” він дав визначення капіталу як частини майна людини, з якої вона прагне отримати дохід [1, с. 309-311]. У своїй праці він також провів дослідження акціонерних компаній, що функціонували в той період. Важливим є приклад заснованої Джоном Ло „Компанії всіх Індій”, яка займалась колоніальною торгівлею Франції. Для фінансування компанії заснований Джоном Ло банк здійснив випуск надмірної кількості паперових грошей, що призвело до банкрутства банку і компанії. Дослідження даного прикладу дало змогу Адаму Сміту визначити певні недоліки корпоративного (акціонерного) капіталу, одним з яких була можливість фіктивного засновництва. Він також виявив одну з основних властивостей корпоративних структур, яка полягає у розмежуванні функцій власності та управління корпоративним капіталом. Причиною такого розмежування Адам Сміт назвав неминучість зростання суспільного характеру корпоративного капіталу та появи великої кількості акціонерів, що призведе до нездатності всіх власників корпорації ефективно нею управляти.

На формування поглядів щодо природи акціонерного капіталу, серед представників класичної школи економічної теорії, значно вплинув Джон Стюарт Міль та його праця „Основи політичної економії”. На його думку основною причиною формування акціонерного капіталу було виникнення „великого виробництва”, що вимагало застосування значно більшого об’єму капіталу, ніж могли собі дозволити використовувати окремі підприємці. Це й спонукало підприємців до об’єднання своїх капіталів, ідей, вмінь у господарські товариства. У своїй праці Дж. Ст. Міль визначає переваги та недоліки акціонерних товариств. Першою перевагою він називає потужність та ефективність такого роду товариств. В його праці наведене таке твердження, що окремий економіст не зміг би побудувати залізну дорогу від Лондона до Ліверпуля [2, с. 251-252]. Подібні потужні роботи міг би здійснювати лише уряд, але втручання уряду у виробництво є не бажаним. Зростання вимог споживання змушувало навіть найбагатших капіталістів створювати акціонерні товариства з великої кількістю працівників і великим капіталом.

Важливим в діяльності акціонерних товариств є принцип гласності на якому базувалося створення акціонерного капіталу. Оскільки учасники товариства об’єднувались для досягнення якоїсь спільної мети, то вони були зацікавленні в швидкому і достовірному розповсюдженні інформації про стан акціонерного товариства, що давало змогу вчасно та ефективно реагувати на проблеми та збої в діяльності товариства. На думку Дж. Ст. Мілля, принцип гласності здіснює навіть більший вплив на діяльність товариства ніж сам акціонерний капітал.

Однак, поряд з перевагами акціонерних товариств існує ряд недоліків у їх діяльності. Найбільш суттєвим з них є незацікавленість менеджерів в результатах діяльності підприємства. Це було пов’язано з тим, що акціонерним товариством управляла людина яка не була власником даного підприємства. Як наслідок, товариство може розвиватись не ефективно, не приносити прибутку своїм власникам і саме його існування може опинитись під загрозою. Саме тоді постала проблема зацікавлення найманого управляючого у розвитку компанії. Необхідним стало створення певних правил і нормативів для контролю за управляючим товариства його власниками. Ефективним також стало встановлення розміру заробітної плати управляючому, яка б залежала від розміру прибутку товариства. Ще одним недоліком акціонерного товариства Дж. Ст. Мілль називає „зневажання дрібних вигід та малої економії”. Дана проблема пов’язана з тим що, найманий працівник часто нехтує можливістю отримати малий прибуток або зменшити на не велику суму витрати, вважаючи зайвим витрачати на це свій час та зусилля. В наслідок цього, дрібні суми додаються і можуть перерости в значний недоотриманий прибуток і зайві збитки. Аналізуючи переваги і недоліки акціонерних товариств Дж. Ст. Мілль не надає їм остаточної переваги над приватними підприємцями. За його словами, необхідно враховувати всю наявну інформацію про ситуацію, яка на даний момент існує на ринку.

Представники класичної школи економічної теорії зробили вагомий внесок в розвиток дослідження категорії „акціонерний капітал”. Вони перші дослідили економічну суть та природу даної категорії, визначили основні переваги та недоліки акціонерних товариств.

Вказані ними недоліки досить чітко проявилися і стали актуальними майже в усіх постсоціалістичних країнах під час переходу їх економік на ринкові принципи функціонування. Поряд з цим не було чіткого усвідомлення і розуміння переваг акціонерних товариств, що призвело до економічної кризи в даних країнах.

Список використаної літератури:

1. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Классика экономической мысли. – М., 2000

2. Милль Дж. Ст. Основы политической экономии. – М., 1993. – Т.1.