Черновська М.М.

Буковинська державна фінансова академія (м. Чернівці)

Реформа міжбюджетних відносин: погляд у перспективу

Добробут кожного українця великою мірою залежить від забезпеченості його територіальної громади, тобто від місцевого бюджету. У себе в селі, селищі чи місті люди користуються медичною і лікарняною допомогою, діти навчаються в школі, малозабезпечені родини отримують фінансову допомогу саме завдяки коштам місцевих бюджетів. Власне, близько 70% усіх видатків місцевих бюджетів становлять витрати на послуги у сфері освіти, охорони здоров’я та соціального захисту.

Крім того, місцеві бюджети фінансують більшість культурних і спортивних заходів. Відремонтовані дороги та доглянуті парки на території місцевої громади, вивезене сміття і тепло в помешканнях — усе це наслідок виважених рішень органів місцевого самоврядування про бюджетні видатки. Натомість вибоїни на дорогах, не вивезене сміття або десятиліттями не ремонтовані під’їзди свідчать або про фінансове обміління відповідного бюджету, або про безпорадність місцевої влади, а найімовірніше — і про те, і про інше.
Протягом останнього десятиліття, за складних умов переходу до ринкової економіки, можливості місцевих бюджетів забезпечити громадян потрібними послугами дедалі більше зменшуються. І всі ми, безперечно, бачимо все це на власні очі. Майже щодня засоби масової інформації повідомляють про напружене становище на місцях. Лікарням доводиться працювати без опалення та необхідних медикаментів. Машини “Швидкої допомоги” не можуть виїхати на виклик, бо немає коштів на пальне. Школам бракує грошей на закупівлю підручників і ремонт даху, що протікає. Лікарі, вчителі та інші службовці, діяльність яких має фінансувати місцевий бюджет, місяцями не одержують заробітної платні. І це тільки поодинокі приклади загального погіршення ситуації.
Труднощі, з якими стикаються органи місцевого самоврядування, частково є наслідком економічного занепаду в масштабах усієї країни. Без здорової економіки, що з року на рік зростає, процвітання регіонів не можливе. В будь-якій країні, де економіка переживає складні часи, загальнонаціональні проблеми негативно позначаються на стані місцевих бюджетів.

Втім, протягом останніх років місцеві бюджети переживають скруту також через брак належної нормативно-правової бази для їх складання та виконання. Бюджетний процес загалом та стосунки між державним і місцевими бюджетами (міжбюджетні відносини) і дотепер регулює застарілий закон, який відображає специфіку розподілу бюджетних коштів у межах радянської адміністративної системи. За таких обставин місцеві бюджети, звісно, не спроможні ефективно розв’язати складні проблеми, що постали після проголошення в Україні незалежності.

Старий бюджетний закон зберігає застосовуваний за радянських часів принцип бюджетної піраміди: всі місцеві бюджети пов’язані між собою та з державним бюджетом так, наче є більшими і меншими складовими піраміди. Державний бюджет фінансує обласні бюджети, залишаючи їм частку зібраних у межах області податків і надаючи дотації. В такий самий спосіб обласний бюджет фінансує підпорядковані обласній владі міста і райони. Своєю чергою, райони “діляться” своїми дотаціями та податками з містами районного значення, селами і селищами. Весь цей процес триває досить довго, тому міста, села та селища часто затверджують свої бюджети аж після початку бюджетного року.
За часів центрального планування рівні “правила бюджетної гри” були зайві: формування місцевих бюджетів було прерогативою центру. Тепер брак чітких правил дається взнаки. Досі не визначено, який саме місцевий бюджет (села, міста, району, області) відповідає за ту чи іншу ділянку. Тому обов’язок забезпечити певні послуги щороку перекладали то на один, то на інший бюджет. Так само постійно змінювали й методику фінансування місцевих бюджетів. Тож і не дивно, що більшість мешканців не знають, які податки вони сплачують, яким є обсяг цих податків, куди влада спрямовує зібрані кошти, хто має відповідати за незадовільний стан місцевої інфраструктури, освіти, медицини, культури.

Що маємо, врешті-решт? Місцеві бюджети частково фінансують мобілізацію до армії, суди, прокуратуру та правоохоронні органи. Тим часом виникає питання: якщо міський голова фінансує суд, то чи є гарантія того, що рішення цього-таки суду, в разі порушення судової справи проти мера, буде об’єктивним? Невластиві функції виконує і державний бюджет, наприклад, утримуючи дитячі садки за кошти міністерств.

За умов податкової та бюджетної нестабільності органи місцевого самоврядування не можуть ефективно планувати і виконувати свої бюджети. Система бюджетної піраміди дає змогу вищим рівням влади чинити політичний тиск на нижчі рівні під час розподілу бюджетних коштів, коли рішення про виділення певної суми треба ухвалювати на підставі відповідних угод. При цьому місцева влада навіть не знає, чи повелися з нею справедливо. Тому пояснює місцевій громаді, що в будь-яких негативних наслідках винні нагорі. Так принцип піраміди неминуче розмиває поняття бюджетної підзвітності і позбавляє відповідальності за видатки на місцях.

З метою усунення вказаних проблем необхідно:

· реформувати механізми міжбюджетних відносин відповідно до вимог часу і напрацьованої практики, відкоригувати формульний підхід надання трансфертів – критерії надання трансфертів повинні бути чітко визначеними;

· прискорити розробку та прийняття соціальних стандартів надання суспільних благ та соціальних послуг; фінансування видатків соціальної сфери за рахунок трансфертів має на меті знаходження такого розміру міжбюджетних трансфертів, який був би прийнятним для забезпечення економічної самостійності регіонів;

· ініціювати внесення змін до Бюджетного кодексу із зазначених питань.