Мардар Д.О.

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

ІНФОРМАЦІЙНА ЕФЕКТИВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ФІНАНСОВОГО РИНКУ, ПОВЕДІНКА ІНВЕСТОРІВ

Поняття інформації грає ведучу роль в ефективності фінансових ринків. Згідно класичного визначення Юджина Фами, “ефективний фондовий ринк – це ринок, ефективний в переробці інформації на теперешню мить. Ціни на ефективному ринку повністю відображують інформацію, що маеться”.

Кількість інформації, яка міститься у системі, залежить від кількості елементів цієї системи та числа станів, в яких може находитися кожен з елементів.

Яким же є потік інформації, яка народжується Українським фінансовим ринком?

При пошуку підходів до відповідей на це питання необхідно пам’ятати, що мова йде не про кількість інформації на фінансовому ринку “взагалі”, а про інформаціонні характеристики того чи іншого процесу, який відбувається на цьому ринку, того чи іншого аспекту функціонування ринку при певних умовах, або з точки зору суб’єкту, який знаходиться на ринку, та має на цю мить певну зацікавленість. Могутність потоку інормації в багатьох випадках залежить від рівня агрегірованості об’єкту (це грає важливу роль, так як для фінансового актива на практиці це визначає конверсію, тобто зміну вікрвої структури видсоткових розрахунків).

На українському ринку кількість реально торгуємих акцій в окремі періоди було на 2-3 порядка менш нормальної кількості акцій, торгуємих, наприклад, на американському ринку. Подібний стан складається й у інших країнах СНД.

Інформаційно бідний ринок на більш узагальненому рівні можливо визначити як таковий, у якому можливі нульові стаціонарні стани багатьох або більшості локальних його сегментів. Тобто при будь-якому скільки завгодно великому вартісному обсязі потоків на такому ринку вони досить швидко (у залежності від швидкості обігу грошей) зосередяться в малої кількості сегментів, “оголивши” переважну часть.

Подібно до того як різноманітна інформаційна ситуація на ринку пов’язана з різноманітними видами його організації, також і окремі види організації суб’єктів – раціонального інвестора, тобто різноманітні його стратегії, пов’язані з різницями в обсязі інформації, яку він повинен переробити. Різниця в тому, що якщо різноманітна інформаційність ринку як системи просто узагальнено виявляє специфіку його влаштування, то різниця у потоці інформації, проминаючий через раціонального суб’єкта, грає активну роль – саме вони детрмінують вибір його стратегії.

Найважливіша мить – переломна, визначаюча для вибору стратегії – пов’язана з тим, з’являється чи ні фінансовий ринок ефективним. Український фінансовий ринок, який на теперішній час тільки розвинюється, ледве буде інформаційно ефективним. Отже, ми маємо очикувати, що стратегія раціональних інвесторів на українському фондовому ринку буде принципово відрізнятися від їх стратегії на розвиненому ринку.

Перехід від ефективного до неефективного ринку уявляє собою стрибок інформаційної могутньості, підвищення того обсягу інформації, який приходиться перпрацьовувати інвестору, - отже і стрибок його витрат , чим безпосередньо і обумовлена активізація пошуку нової стратегії, більш економічної з точки зору раціонального суб’єкту. На ефективному фондовому ринку вся повнота наявної інформації приймає участь у формуванні раціоналістичних очикуваньінвестора відносно до розподілення змінной (вартість інструменту, вартість портфелю, значення індексу) у наступних періодах. Обсяг цієї інформації визначає, на скільки далеко ситуація на фондовому ринку відхиляється від жорсткої детерміновості, тобто наскільки велика його неозначенність.

Після визначення інвестиційної ефективності українського ринку з’ясувалося, що інформаційна ефективність українського фондового ринку, на двапорядки нижче американського ринку. Це пояснюється його найдзвичайно малою глибиною і виключно малою кількістю учасників.

В таких умовах можливо очикувати рівняння особистих переваг учасників. Це може суттєво знизити неозначеність ринку, різко підвищити його прозорливість, хоча таке підвищення залишається штучним та, отже нестійким.

Ефективний ринок характеризується несуттєвими слизькими помилками що до прогнозу, які за довгий час спостерігання в середньому прагнуть до нуля. Якщо цього не трапиться, значить на ринку існують стійкі можливості для арбітражу між локальними ринками. Такий ринок не може бути інформаційно ефективним – в ньому надто довгі та стійкі локальні – у нашому випадку галузеві - інформаційні бар’єри. Така є ситуація на Україні.

При спостереженні поведінки раціональних споживачів відзначалось – раціональні суб’єкти стійко прагнуть збільшити час (витрати) на пошук (вибір) товару залежно від міри зростання його вартості. Це не зводиться ні до особливостей споживання товарів тривалого використання всупереч іншим благам, ні до якої-небудь іншої звісної специфіці самого об’єкту, але прив’язаний до його кількісної характеристики – корисності, яка вимірюється вартістю.

Між тим ця думка уявляється плодовитою застосовно до дослідження поведінки раціональних інвесторів на фінансовому ринку з дуже високими ризиками.

Споживач готовий зменшити очикувану корисність блага на величину N при умові, що це гарантовано врятує його від ризику з боку необлікованих (не досить спостерігаємих на час вибору) обставин.

Ризик, оцінкою оптимальної премії за яку служить величина N, необхідно відрізняти від ризику, який виражений стандартним відхиленням дохідності: в останньому випадку раціональна оцінка ризику можлива, в той же час у першому випадку – інвестору приходиться додатково ускладнювати раціоналізаційну процедуру, щоб оцінити додаткові ризики. Виражена у відсотках до вартості активу (портфеля) величина премії за ризик повинна бути компенсована дохідністю активів. Тобто ситуація високої прибутковості, яка нерідко виникає на українському фондовому ринку і навіть часом починає розвинюватися як ледве не основна його відмінна особливість, у дійсності буде суттєво скоригована до боку зменшення очкування значної прибутковості. Значну роль цей механізм грає саме на нових ринках внаслідок їх високої несистематичної ризикованості.

В умовах інформаційно неефективного ринку інвестор звичайно оцінює майбутню вартість активів за допомогою процедури, яка вже включає оцінку невизначеного раціонального прогнозу. Разом с тим із-за інформаційної ефективності ринку інвестор не знає, яка частка інформації залишилася по за його спостерігання, а значить він повинен разом з оцінкою невизначеності, яка включає у процес формування раціоналістичних очікувань, додатково оцінити ще й цю “тіньову” частку інформації, оцінити, в якій мірі ненадійний сам його раціоналістичний прогноз, який вже включає у себе оцінку неозначеності.

Нова інформація виникає при цьому у процесі прийняття рішень з тих самих вихідних даних, тобто доступна спостеріганню інформація яка належить обліку інвестором подвійно. У першому випадку характеристикою ризику є ненадійність темпів росту вартості товару, а у другому – ненадійність самого значення вартості, при цьому другий – повторна оцінка неповної інформації яка спостерігається, та служить репрезентацією її не спостерігаїмої частки, тобто фіктивно будується налічна інформація до повної.

Ми встановили, що на високоризикованому фінансовому ринку, такому як український фондовий ринок, у силу вступає фактор помітно коригуючий динаміку очікуваної прибутковості активів, тобто, й ринкової системи в цілому. Це фактор додаткових недоступних спостерігачу ризиків, для обліку яких інвестору приходиться конструювати додатковий алгоритм переробки доступної інформації, фіктивно “добудовану” неповну інформацію до повної. Складність поведінки вимірюється міцністю інформаційного потоку, при цьому “тіньова” інформація заміщується кількісно визначеним еквівалентом, який залежить від обсягу явної інформації.

Окрім премії за ризик раціональний інвестор може бути зацікавлений у премії за ліквідність. Вона біде відрізнятися, оскільки не залежить від поведінки цін, але залежить від часу, тобто від строку інвестування. Разом з тим, очевидно, що раціональні інвестори у нормальній ситуації наврядче запросять ці надмірні страховки від ліквідності на розвиненому ринку, але з більшою можливістю включать її у свій стандарт прибутковості на українському ринку. Природно очікувати, що віддача переваги ліквідності з боку раціональних інвесторів збільшиться на високо ризикованому фінансовому ринку, так що ця премія за ліквідність може стати ще одним поясненням високої нестійкості українського фондового ринку. Ринок, на якому бушують потоки збиткової інформації має імунітет до ефективного регулювання, неприяттю до фінансового здоров’я.

Це неприяття закладено у поведінкових алгоритмах раціональних інвесторів, воно викликано ускладненням цих алгоритмів. При цьому система “ринкове середовище – поведінка раціональних інвесторів”, ускладнюється шляхом самоорганізації під впливом інформаційних потоків й для протистояння їм, приводить до росту ентропії.

Водночас така адаптивна фінансова система страждає від дуже малої структурної інформаційної місткості, яка пов’язана не з інформаційною міцністю динамічних процесів, а з будовою фінансової системи, як одиниці цілого.

Існує, мабуть достатньо суворе співвідношення між організаційною структурною складністю системи і наявністю у неї свобідної інформації – зменшення одного з них веде до збільшення другого, й навпаки.