Дрінь М.М., Клименко А.О., Грицик А.Р.

Івано-Франківський державний медичний університет

Дослідження протиопікової дії мазі на основі продуктів бджільництва

Проблема опіків на сучасному етапі є актуальною і привертає увагу як вчених-медиків, так і практичних лікарів. Вона вийшла за рамки хірургії і стала об’єктом для вивчення терапевтами, педіатрами, реаніматологами, невропатологами, патогістологами та іншими фахівцями.

Опікове ураження – це відкрите ушкодження чи деструкція шкіри, її придатків, слизових оболонок термохімічними, хімічними, електричними факторами, променевою енергією або їх комбінацією. При опіках, в першу чергу, здійснюється контакт із шкірним покривом людини, що передбачає долю не тільки цього органу, але й прогноз самого життя потерпіого. За фактором, який вивликав ушкодження, розрізняють термічні, електричні, хімічні та променеві опіки. Термічні ушкодження покривів зустрічаються найбільш часто, супровджуються терморегуляційною травмою, комбінацією з механічними травмами.

Місцеве лікування опіків – важлива проблема комбустіології. Тактику і методи лікування опікових ран визначають враховуючи глибину опікового пораження і стадію протікання раневого процесу. Місцеве лікування при поверхневих і пограничних опіках направлене на створення найбільш сприятливих умов для їх заживлення в оптимальні терміни і передбачає створення захисту рани від механічного пошкодження і інфікування, а при необхідності, ефективного лікування раневої інфекції і стимуляції репаративних процесів.

Багаточисельними дослідженнями встановлено, що вибір препаратів для місцевого лікування не впливає на терміни епітелізації неінфікованих поверхонь опіків І- ІІ ступеня.

При опіках ІІІ ступеня лікування необхідно починати з вологовисихаючих пов’язок, які сприяють формуванню тонкого струпа. Під сухим струпом опіки ІІІ-А ступеня можуть заживати без нагноєння. В таких випадках в місцях, де намітилась лінія демаркації, вологий струп видаляють. При стиханні ексудативно-запальних явищ після відторгнення і видалення струпа і початку епіталізації, необхідно переходити від вологовисихаючих до мазевих і масляно-бальзамічних пов’язок.

Мед, квитковий пилок, маточне молочко, прополіс, бджолина отрута відіграють важливу роль у підвищенні життєвих функцій організму як природні біологічні стимулятори. Наука розшифрувала цілющі властивості цих продуктів, визначила їх склад, біологічну і фармакологічну дію на організм людини і визнала їх могутніми лікарськими засобами, що володіють широким спектром дії. Їх терапевтична ефективність зумовлена різними біологічно активними речовинами, що входять до складу цих продуктів.

На кафедрі біохімії Івано-Франківського державного медичного університету досліджувалась мазь, виготовлена з гомогенату чоловічих личинок бджіл. Вивчення протиопікової дії мазі проводили згідно методики Венцюса І.В. і співавт.(1989) [1]. Дослідження проводилось на лабораторних щурах, у яких на ділянці спини (ліва, права лопатки) під ефірним наркозом викликали термічний опік ІІІ-А ступені, для цього до оголеної шкіри на 3-4 секунди прикладали прямокутну металеву пластинку розміром 2х3 см, нагріту до 200⁰С.

Щурі були розділені на групи по 5 тварин, перша група тварин отримувала лікування маззю, виготовленою з гомогенату чоловічих личинок бджіл; друга група тварин – маззю пантестиновою; третя група тварин – мазевою основою; четверта група тварин – лікування не отримувала.

Досліджувані мазі наносили на опікову поверхню один раз на день, починаючи з дня проведення опіку і до закінчення заживлення.

Візуальним спостереженням за тваринами встановлювали термін відходження первинної і вторинної кірок. Відходження первинної кірки оцінювали як показник дозрівання грануляційно-фіброзної тканини в опіковому дефекті, відходження вторинної кірки за наявності сухої епідермізованної поверхні було критерієм завершення процесу заживлення. Термін заживлення експериментальних опіків в залежності від застосовуваної мазі представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Вплив досліджуваних мазей на терміни заживлення експериментальних опіків у щурів

Групи тварин	Терміни відходження кірок (доби)
	Первинної	Вторинної
1-а група	14,0±0,6	21,6±0,8
2-а група	18,3±0,8	25,9±1,0
3-тя група	15,0±0,6	23,6±1,0
4-та група	19,2±0,8	31,0±1,3

Результати, наведені в табл. 1 свідчать, що прискорення заживлення експериментального термічного опіку шкіри спостерігається при застосуванні мазі, виготовленою з гомогенату чоловічих личинок бджіл (терміни відходження первинної і вторинної кірок на 14,0±0,6 та 21,6±0,8 добу відповідно).

Таким чином, мазь, виготовлена з гомогенату чоловічих личинок бджіл, як засіб для лікування опіків в експерименті переважає в порівнянні з контрольною групою (4-та група) і забезпечує заживлення опікового дефекта в більш короткі терміни.

Після проведення досліджень по встановленню термінів заживлення експериментального термічного опіку шкіри нами вивчались біохімічні показники крові. Для цього дослідним тваринам під ефірним наркозом проводили декапітацію. Забрану кров досліджували на активність вугільної ангідрази, каталази, вміст малонового диальдегіду, еритроцитів, лейкоцитів і гемоглобіну [2,3].

Результати проведених досліджень наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Показники крові тварин після лікування експериментальних опіків у щурів маззю, виготовленої з гомогенату чоловічих личинок бджіл

Група тварин	Активність вугільної ангідрази в крові за В.П.Вендтом, од. Кребса	Визначення каталази за А.Н.Бахом і С.Зубковою, мг Н2О2 на 1 мл крові	Визначення малонового диальдегіду за Є.М.Коро-бейніковим, на н/моль/мл	Вміст еритроцитів, х 10^12/л	Вміст лейкоцитів, х 10^9/л	Вміст гемоглобіну, г/л
1 група	1,26	8,15	5,14	5,33	7,94	13,79
2 група	1,03	7,52	3,55	5,05	7,75	12,0
3 група	1,21	8,45	4,46	5,08	7,52	13,44
4 група	1,05	8,51	4,97	5,27	7,2	11,67

Результати проведених досліджень свідчать, що застосування мазі, виготовленої з гомогенату чоловічих личинок бджіл при експериментальному термічному опіку, забезпечує заживлення опікового дефекту в більш короткі терміни і доводить біохімічні показники тварин до рівня контрольних (інтактних) тварин.

Література

1. Венцлюс И.В., Слуцкий Л.И., Домбровская Л.Э. Экспериментальное испытание нового препарата «Целлоцина» для лечения термических ожогов//Система реабилитации детей с поражением опорно-двигательного аппарата:Сб. науч. работ под ред. В.Л.Андриянова. – Л.,1989. – С.152-155.

2. Бабенко Г.О.Визначення мікроелементів і металоферментів у клінічних лабораторіях.-К.,1968.-138 с.

3. Козловская Л.В., Николаев А.Ю. Учебное пособие по клиническим лабораторным методам исследования. – 2-е изд. – М.: Медицина, 1984. – 288 с.