К.т.н. Посторонко А.І.

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків

Напрямки формування спеціаліста хімічного профілю

Відповідно до Указу Президента України „Основні напрямки реформування професійно-технічної освіти в Україні” та „Концепції розвитку професійно-технічної освіти України” головною задачею освітянської політики є забезпечення сучасної якості освіти на основі збереження її фунда-ментальності і відповідності актуальним і перспективним потребам особистості і держави.

На сучасному етапі розвитку хімічної промисловості у відповідності до „Державної Програми розвитку хімічної промисловості на 2005-2011 роки” значно виросли вимоги до спеціалістів з вищою освітою, зросли вимоги різних сфер професійної діяльності до рівня і характеру професійної компетентності випускників. Динамічний розвиток економіки, зріст конкуренції, зменшення сфери некваліфікованої та малокваліфікованої праці, глибокі зміни у сфері зайнятості постійно потребує підвищення кваліфікації та зросту професійної мобільності випускників вузів.

Випускники вузів хімічного профілю в теперішній час повинні бути кваліфікованими робітниками відповідного рівня і профілю, конкурентно-спроможними на ринку праці, компетентними, відповідальними, вільно володіти своєю професією та орієнтованими у суміжних областях діяльності, здібними до ефективної роботи за спеціальністю на рівні світових стандартів, готовими до постійного професійного росту, соціальної та професійної мобільності.

У зв’язку з використанням на хімічних підприємствах новітніх технологій, сучасного обладнання, необхідно змінити напрями формування спеціалістів.

По-перше, треба покращити матеріальну базу хімічних факультетів, підготувати в рамках держави цільову підготовку студентів для конкретних підприємств.

По-друге, у сфері змісту і технології навчання передбачити: широку фундаментальну і професійно-орієнтовану підготовку; перейти від дисциплінарно - інформаційного підходу до реалізації міждисциплінарних знань, опанування методологією фахових дисциплін, інтелектуальними основами, універсальним інструментарієм професійної діяльності; активно використовувати в навчальному процесі результати і технології наукового пошуку та підвищення на цій основі ефективності самостійної творчої роботи студентів, впровадження в учбовий процес високих інтелектуальних технологій, інтерактивних методів навчання.

При підготовці інженерів – хіміків технологів та інженерів – педагогів вузи повинні формувати інтегративні здібності інженерів, у яких професійна готовність підкріплюється вмінням швидкого реагування на потреби промисловості та розумінням тонкостей навколишнього середовища.

Спеціаліст повинен мати здібності здійснювати нововведення, їх проектування та впровадження у виробництво.

В умовах ринкової економіки головними якостями інженера становляться здібності вирішування проблем, які виникають на підприємстві.

Особливе місце при підготовці інженерів – хіміків технологів повинно зайності професійно – творча підготовка студентів – розвиток здібностей та опанування сучасною методологією і інструментарієм пошуку нових конкурентноздатних науково – технічних рішень.

При розробці моделі формування спеціаліста обов’язково треба ураховувати облік місць і посад, на яких може бути використаний випускник, а також його узагальнені трудові функції, що знаходять своє відображення в кваліфікаційній характеристиці спеціаліста. Всі зусилля вузу повинні бути націлені на забезпечення загального рівня освіченості і інтелектуального розвитку, яке відповідає вищій професіональній освіті.

Аналіз впливу розвитку економіки, науки, техніки і культури на зміст вищої освіти, зміст і характер підготовки спеціалістів хімічного профілю дозволяє говорити про їхнє суттєве, об’єктивне ускладнення через необхідність

значного нарощування, принаймні, чотирьох характеристик змісту вищої освіти: фундаменталізації підготовки, інтелектуалізації змісту, забезпечення готовності до рішення професійних задач, формування творчого підходу до виконання професійної діяльності.

Стосовно інженерної освіти фундаменталізація його змісту припускає не тільки оснащення математичними, природничонауковими і спеціальними знаннями, але і формуванням способів творчої діяльності, умінь і навичок використання цих знань у конкретній професійній області, а також вироблення необхідної психологічної установки на реалізацію творчої потенції майбут-нього фахівця, спрямованої на фундаментальну, концептуальну підготовку, орієнтовану на розвиток творчих задатків, на подальшу самоосвіту спеціаліста.

Спрямованість на розвиток творчих здібностей і формування основ професійно – творчої діяльності випускників повинна стати визначальною інновацією у вищій освіті. Це обумовлено тим, що в рамках професійної діяльності сучасного дослідника (конструктора, проектувальника і т.д.) володіння методологічними основами і сучасним інструментарієм наукової і технічної творчості, здатності до нього стають найбільш ефективним і досконалим видом сформованості конкурентноздатності і самоствердження майбутнього фахівця.