Ковбаско Ю.Г.

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

Дискурсивні частки в парадигмі питальних речень

Підвищений інтерес до проблеми дискурсу в цілому та його маркерів зокрема, спостерігається не тільки у рамках традиційної лінгвістики, але і в рамках новітніх лінгвістичних тенденцій, наприклад дискурс-аналізу, когнітивної лінгвістики.

У сучасній лінгвістиці існує багато різних підходів до визначення терміну “дискурс”. Так, реферативно-оглядовий підхід до історії терміна привів до констатації декількох аспектів у семантиці слова “дискурс”. Слідом за Р.А. Бубняком, “дискурс – це не тільки зв’язна послідовність ієрархій рівнів знань, структурована і позалінгвальними факторами (орієнтація адресанта на адресата, ситуація спілкування, соціокультурний контекст, менталітет мовців, тощо)” [1: 22]. Т.М. Ніколаєва писала: “Дискурс – багатозначний термін лінгвістики тексту, який вживається рядом авторів у значеннях майже омонімічних. Найважливіші з них:

1.     зв’язний текст;

2.     усно-розмовна форма тексту;

3.     діалог;

4.     група висловлювань, пов’язаних між собою смислом;

5.     мовний витвір як даність – письмовий чи усний” [4; 467]

Неоднозначне трактування поняття “дискурс” дало поштовх до розвитку багатьох теорій та підходів до вивчення цього терміну. В статті ми опираємося на теорію, згідно з якою дискурс тлумачиться як соціолінгвістична структура, яка утворюється адресантом і адресатом у конкретних комунікативних, соціальних та прагматичних ситуаціях. Ми використовуємо саме її, тому що тільки при розгляді структури можна виділити її структурний компонент, що в лінгвістиці отримав назву "дискурсивний маркер" (ДМ). Саме розділове питання та функціонування розділового питання як дискурсивного маркера  є об’єктом нашого дослідження. На сучасному етапі ще не було розроблено єдиного визначення поняття "дискурсивний маркер". Разом з традиційним, широким тлумаченням поняття як вставного слова/конструкції, модальної частки, вигуку існують і інші визначення. Серед них І.М. Маневська виділяє:

·        процедурний опис дискурсу Гроша та Сіднера (Grosz and Sidner), в якому ДМ сигналізують про зміну фокусу уваги та інтенцій;

·  теорії риторичних структур, де ДМ визначають риторичні відносини між сегментами;

·  аналіз дискурсу Стенстрома (Stenstrоm) в якому підкреслюється функція розмежування топіків та ухиляння від них, а ДМ відносяться до інтерперсональних "інтерактивних сигналів";

·  теорію Шиффрін (Shiffrin), де увага, поперед усе акцентується на важливості ДМ для когерентності та когезії тексту ;

·  спроби Квірка (Quirk) та інших розмістити ДМ в категорії сполучників [2: 195].

На рівні речення, “дискурсивний маркер розділового питання -  це коротка структура, яка може приєднуватися в кінець основного речення в усному чи писемному мовленні. Вона набуває форми або іменникової групи, або питального чи розповідного речення” [5: 1080].

При синтаксичному аналізі тексту Rowling J. K. “Harry Potter and the Chamber Of Secrets” на рівні речення, ми встановили таке відношення усіх питальних речень.

  СПІВВІДНОШЕННЯ ПИТАЛЬНИХ РЕЧЕНЬ               ТАБЛИЦЯ №1             

ТИПИ ПИТАНЬ

ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ

ВІДНОШЕННЯ У %

ЗАГАЛЬНЕ

319

45%

СПЕЦІАЛЬНЕ

296

42%

РОЗДІЛОВЕ

58

8%

АЛЬТЕРНАТИВНЕ

2

0.5%

ПИТАННЯ ДО ПІДМЕТА

31

4.5%

РАЗОМ

706

100%

 

Дані таблиці свідчать про те, що за кількістю, розділових питань суттєво менше ніж загальних чи спеціальних. Проте, ми можемо стверджувати, що розділові питання та дискурсивні маркери розділового питання, які їх утворюють, мають власну мету та функції у тексті.  

 “В більшості мовах розділові запитання частіше використовуються в усному мовленні чим на письмі. Вони можуть виступати індикаторами ввічливості чи іронії, виражати впевненість чи її невпевненість, або ж наголошувати на чомусь” [3: 55]. На рівні дискурсу основними функціями цього типу дискурсивного маркера є звернення до адресата за згодою/схваленням чи вираження адресантом своєї невпевненості щодо відповіді. Необхідно зазначити, що розділові питання з висхідною інтонацією відображають невпевненість щодо відповіді, а речення з низхідною інтонацією - пошук згоди/підтримки. 

У письмовій формі різниця між функціями виражена в контексті параграфу, оскільки саме за допомогою додаткової інформації ми можемо чітко зрозуміти основну ідею, яку несуть нам розділові питання.

Randolph Quirk у “A Comprehensive Grammar of the English Language” [6: 811] подає більш розширену класифікацію поділу функцій:

1.     позитивне припущення + нейтральний результат (positive assumption + neutral expectation);          + S¯ - ­T

e.g. "Muggles do know more than we give them credit for, don't they?" [7: 44]

2.     негативне припущення + нейтральний результат (negative assumption + neutral expectation)         - S¯ + ­T

e.g. He hasn't got a brother, has he?" [7: 11]

3.     позитивне припущення + позитивний результат (positive assumption + positive expectation)         + S¯ - ¯T

e.g. "Bet you loved that, didn't you, Potter?" [7: 41]

4.     негативне припущення + негативний результат (negative assumption + negative  expectation)          - S¯ + ¯T

e.g "Must be, it's not a very common name, is it?" [7: 19]         

Розглянувши розділові питань, які включають в себе дискурсивні маркери – 58 прикладів, ми розділили їх за функціями.

         ФУНКЦІЇ РОЗДІЛОВИХ РЕЧЕНЬ                         ТАБЛИЦЯ №2   

ФУНКЦІЇ

ПРИКЛАДИ

ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ

ВІДСОТКОВЕ ВІДНОШЕННЯ

Positive assumption + Neutral expectation

"You were the youngest House player in a hundred years, weren't

you, Harry? [7: 70]

10

17%

Negative assumption+ Neutral expectation

You won't tease him, will you?" [7: 227]

 

8

14%

Positive assumption + Positive expectation

"Dudley gets enough, don't you, son?" [7: 1]

 

25

43%

Negative assumption+ Negative expectation

He can't be

all bad, can he?"

[7: 131]

15

26%

 

Аналіз засвідчив, що 69% всіх розділових питань у тексті мають низхідну інтонацію, тобто адресант намагається добитися згоди, схвалення чи підтвердження власних слів, думок чи дій за допомогою розділових питань. Також, не слід відкидати припущення про те, що значна кількість цих розділових питань вживається в контексті риторичних запитань, які мають на меті не стільки отримання згоди/підтвердження, скільки створення відповідної атмосфери у реченні зокрема, чи ситуації загалом.

На основі цих даних можна стверджувати, що дискурсивні маркери являють собою не тільки невід’ємну частину розділових питань, проте залишається довести, що вони також слугують необхідною складовою зв’язного мовлення, дискурсу. 

 

Література:

1.     Бубняк Р. А. Літературно-критичний дискурс: сутність, структура, засоби вираження. Автореф. дис... канд. філол. наук. – К. – 2001. – 25с.

2.     Маневская И.М. К вопросу о лингвистическом статусе маркеров англоязычного дискурса // Матеріали ІІ Міжвузівської конференції молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур”. – Донецьк, 2004. - С.195-196.

3.     Михайленко В.В. Functional Semantics and Syntax of Tags // Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції “Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика – ‘2006”. – Том 19. – Дніпропетровськ,2006. – С.59-63.

4.     Николаева Т. М. Краткий словарь терминов лингвистики текста // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. VIII. – М. – 1978. – С. 467-468.

5.     Biber Douglas, Johansson Stig, Leech Geoffrey, Conrad Susan, Finegan Edvard. Grammar of Spoken and Written English – Edinburgh Gate: Longman,2004. – 1204p.  

6.     Quirk Randolph, Greenbaum Sidney, Leech Geoffrey, Jan Starvik. A Comprehensive Grammar of the English Language – Edinburgh Gate, 2000. – 1779p.

7.     Rowling J. K. Harry Potter and the Chamber Of Secrets. – www. aldebaran.ru