Захарова Н.В.

Запорізький національний університет

Невід′ємні риси загадки як фольклорного текста

1. В науці немає єдиного розуміння самого явища фольклора, але при всьому розмаїтті дефініцій поняття фольклор, воно перш за все співвідноситься з поняттям культури (С.Є. Нікітіна), точніше, народної художньої культури (Н.І. Толстой, С.М. Толстая, Вяч.Вс. Іванов, В.Н. Топоров) з урахуванням її полістадіального характера. Спочатку у фольклорі як частині синкретичної культури і контініумі колективної пам′яті були по′єднані у єдине ціле елементи безсвідомої поетичної творчості, першобутної релігії (міфології), елементи ритуальної практики (він містив моменти магії й навіть культу), але одночасно з цим в усній народній творчості можна було побачити стихійно-матеріалістичний погляд на властивості й природу навколишнього світу, який людина змінює в ході своєї трудової діяльності і соціальної практики.

2. Народна загадка є оригінальним високохудожнім явищем усної народної творчості, таємниці розвитку і художні особливості якого лежать у глибинах фольклорної пам’яті. Уважне і всебічне вивчення особливостей загадки може дати багато цікавого для виявлення закономірностей розвитку поетичного мислення людини, для з’ясування важливих питань теорії і історії народної поезії в цілому. Загадки як малі форми фольклора є поетичними здобутками, і тому їх варто вважати локусом збереження архаїзмів. Але оскільки фольклор як динамічна форма творчої енергії народу постійно оновлюється, то вивчення фольклорних текстів ніколи не втратить своєї актуальності.

3. Текст є основною формою втілення певного типа суспільної свідомості, і у випадку загадки йдеться про фольклорну свідомість, яка трансформується у функціонально-стильові особливості фольклорного текста. У свідомості представників фольклорного соціуму, об′єднаного традиційним образом життя та чіткою регламентацією усіх сфер, ритмічним переживанням життя в обрядах і ритуалах, існувала постійна потреба увесь час знов моделювати встановлену традицією картину світу, постійно повертатись до „первинних образів”. Основним „ітогом” роботи фольклорної свідомості можна вважати виробку традиції, що формує смислове поле фольклорного текста і одну з основних стилістичних рис мови фольклора – традиційність. Серед інших рис загадки як фольклорного текста ми вирізняємо наступні – еліптичність, стійкість і відтворюваність, тобто формульність, варіативність і діалогічність.

4. Загадка – це типовий еліптичний вислів, де глагол відсутній, але легко встановлюється. Зазвичай йдеться про прості загадки, які містять перелік ознак, не приписуючи загаданому предмету ніяких дій, наприклад: Три ноги, два вуха, а шостий живіт /самовар/, Inwendig Hülse, auswendig Fleisch /der Magen des Geflügels/, Вдень з ногами, а вночі без ніг /чоботи.

5. Важливою типологічною ознакою загадки є формульність, бо саме вона свідчить про універсальність традиційних елементів у народноепічному творі. Але формула не є чимось сталим, вона принципово відкрита, „незакінчена”, фрагментарна. Це – імпульс можливостей, відкритого класу реалізацій як морфологічних, так і семантичних. Таким чином, формула є органічною живою клітиною традиції і знаходиться у постійному процесі становлення.

6. Співдія статики і динаміки забезпечує творчу природу традиції, бо фольклорний текст може повноцінно існувати тільки у вигляді варіантів. Таким чином, варіювання – це не тільки природній спосіб існування фольклорного текста, а й спосіб існування самої традиції, що має рухливий характер і водночас акумулятивність.

7. Якщо говорити про варіативність, то треба описати два основні випадки варіювання. По-перше, будь-яка загадка припускає існування не однієї, а багатьох відгадок. І відбувається це перш за все тому, що не існує стандартної процедури знаходження слова, що несе точну інформацію про загаданий предмет, бо слово часто вказує на клас предметів, а не на один з них. Тоді йдеться про велику кількість понять, які мають даний набір ознак, наприклад: Welche Früchte wachsen an Obstbäumen? /Kirschen, Äpfel, Birnen .../, де у загадці загадано клас предметів, одразу окресливши цей клас за допомогою іменника у множині - Früchte (плоди). Таким чином текст загадки (питання) одразу передбачає декілька відгадок (відповідей), бо кожен з плодів, що ростуть на фруктових деревах, може бути відгадкою - Kirschen, Äpfel, Birnen .... Текстам загадок також властива лексична і граматична варіантність, бо в такий спосіб формульність загадки проявляє свою динамічну сутність: виникають варіанти певних усталених формул, змінюються лексико-семантичні комплекси для вираження відповідного змісту.

8. З усіх жанрів поетичної творчості, загадка є найбільш стійкою, бо в загадці зображується вузьке коло необхідних предметів, з якими постійно стикається людина. Загадка здатна викликати у читачів/слухачів художнє уявлення, пов’язане з предметом розгадування, вести у чарівний світ поетичних символів. Характер образності в загадках максимально конкретний, пов’язаний з реальним навколишнім життям і побутом народу: явища рідкісні в ній, а предмети ті самі, багато разів повторювані. У тематиці загадок дуже яскраво відбився поетичний склад народу, любов до „предметного світу”.

Лінгвостильова специфіка фольклорного тексту формувалась під впливом цілої низки ексталінгвістичних чинників, серед яких можна відзначити духовну культуру з її фольклорною свідомістю, колективним характером творчості та ідейно-естетичною макросферою. На всіх етапах еволюції фольклорного текста головним екстралінгвістичним фактором його лінгвістичної характерності була фольклорна свідомість, полістадіальна за своєю природою. Найбільш значущій слід у семантичній структурі фольклорного текста залишила міфологічна свідомість, специфічні риси якої (пріоритет колективних уявлень, ідея ізоморфізма, тотожності об′єктів, дифузність свідомості, „олюднення природи”, представлення світу у вигляді гармонійно врівноваженої системи протилежних об′єктів, синкретизм і цілісність свідомості) реалізувались у системі умовно-художніх прийомів і засобів фольклорного текста.