Донецький
юридичний інститут при Луганському державному університеті внутрішніх справ
ФОТОПОЛІМЕРНИЙ СПОСІБ ФАЛЬШУВАННЯ ПЕЧАТОК І ШТАМПІВ
В останні
роки в документообігу знайшли широке розповсюдження печатні форми (печатки та
штампи), які виготовлені із фотополімерних матеріалів. Простота та доступність
цього способу сприяє розповсюдженню підроблених печаток та штампів для
нанесення відтисків на різного роду документах. Однак, проведене нами вивчення
практики судових експертиз у галузі техніко-криміналістичного дослідження
документів показує, що експерти не завжди вірно встановлюють такі підробки за
необізнаністю діагностичних ознак фотополімерного способу у відтисках на
документах. Тому ціллю даної публікації є дослідження фотополімерної технології
з метою встановлення інформативних ознак підроблених кліше.
На
сьогодні багато вітчизняних вчених-криміналістів України переймаються цієї
проблемою, однак, в аспекті вивчення ознак технології виготовлення підроблених
печаток та штампів фотополімерним способом, публікації зустрічається дуже рідко.
На початковому етапі виготовлення печатки чи штампа оператор ЕОМ формує
на екрані монітора зображення рельєфної поверхні печатки (штампа). Конфігурація
шрифту нормативними документами не регламентується, тому вона вільно обирається
оператором, у залежності від обсягу тексту або вимог замовника. Розмір рамок
регламентований наказом МВС № 646 і складає: для круглих печаток 38–40 мм, для
круглих двомовних печаток 40–45 мм, для штампів 55–70 мм, і для трикутних
печаток 45×45 мм. По закінченні формування зображення ескізу провадиться
його роз друк на лазерному принтері в масштабі 1:1, на тонку прозору полімерну
плівку. Далі, фотоспалаховим методом одержують негативне зображення рельєфної
поверхні печатки (штампу).
Отриманий негатив накладається на фоточуттєвий полімерний матеріал і
міститься в камеру з ультрафіолетовим випромінювачем для експонування.
Експонування провадиться з двох сторін: з однієї сторони для утворення рельєфу
кліше печатки, а з протилежної сторони – для одержання його підкладки. Після
експонування фотополімерний матеріал на ділянках, що піддалися впливу ультрафіолетового
випромінювання полімеризується (затвердіває). Ділянки фотополімеру, на які УФ
випромінювання не впливало, не полімеризуються і надалі промиваються
розчинниками. Чим більше час експонування, тим на більшу глибину затвердіває
полімер і, відповідно з цим, рельєф кліше збільшується [2].
Після експонування друковану форму обробляють вимивним розчином
(наприклад, розчином прального порошку). Для більш інтенсивного вимивання
ділянок полімеру, які не були засвічені УФ випромінюванням, підвищують
температуру розчину до 45–50 °С. Розчин час від часу змінюють, тому що в міру
використання він стає більш грузлим (у ньому усе більше накопичується полімеру,
що розчинився), у зв’язку з чим відбувається налипання полімеру на друкуючі
елементи і забивання вузьких пробільних елементів. На ділянках, що піддалися
опроміненню, утворяться друкуючі елементи, а на неопромінених ділянках –
відповідно, пробільні елементи.
На заключному етапі виготовлення фотополімерного кліше, робиться додаткове
експонування під тонким шаром води для додання друкованій формі більшої
міцності. Однак при тривалому опроміненні може значно збільшитися твердість
полімеру, що погіршує якість кліше. Потім форму додатково промивають у
проточній воді, обробивши невеликою кількістю прального порошку. Під час
промивання пральним порошком також виникає налипання частинок матеріалу в
тонких елементах рельєфного кліше, що додає часткових ознак у відбитках.
Для виробництва кліше використовуються різні фотополімерні матеріали
виробництва Японії, США, Великобританії, України. Фотополімери вітчизняного
виробництва змиваються дуже отруйним органічним розчинником, тому поширеного
застосування не набули.
Однією
з особливостей фотополімерних кліше є їхнє передчасне старіння, що викликане
набряканням і руйнуванням при постійному контакті зі штемпельною фарбою. Такі
процеси суттєво впливають на чіткість відбитка. Щоб уникнути цього, виробники не
рекомендують зберігати кліше в контакті зі штемпельною подушкою.
Саморобні кліше виготовляються за тією ж технологією, але на початковому
етапі зображення на екрані монітора формують із відбитка печатки (штампа), що
підробляється. В процесі виготовлення підробленої печатки (штампу) технологічні
та експлуатаційні ознаки накопичуються (додаткові вкраплення частинок на
вузьких пробільних елементах, деформації за набряканням кліше, тощо).
Експертний аналіз сукупності таких ознак надає підстав до висновку про
нанесення досліджуваного відтиску таким кліше, що було підроблене фотополімерним
способом.
Література
1. Криминалистическое исследование оттисков печатей
и штампов нанесенных клише, изготовленных по технологиям зарубежных фирм в
Украине: Методические рекомендации.– Харьков: ХНДІСЕ, 1999. – С. 4-6.
2. Ефременко Н.В. Способы изготовления печатей и
штампов в республике Беларусь // Проблемы криминологии, криминалистики и
судебной экспертизы. – Мн., 1999. – С. 9-10.