Горбунова Н.В.*, Бурцева Ю.О.**

*РВНЗ „КГУ” (м. Ялта); **КЕГІ

 Проблема статевого виховання

 

Проблема статевого виховання знаходить відбиття в основних законодавчих документах стосовно початкової ланки освіти (Законах України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про позашкільну освіту”, „Національній доктрині розвитку освіти”, концепції виховання, концепції національного виховання, концепції загальної середньої освіти).

Первинним „лоном” формування настанов поведінки, складової генетичної пам’яті суспільства є народна традиція. Саме фольклор був моделлю відображення ціннісних критеріїв світовідчуття та світосприймання, що утворювала духовний фонд поколінь. У час, коли сучасне суспільство стоїть перед гострою проблемою пошуків духовних орієнтирів, зміни етичних настанов, ціннісних пріоритетів, актуалізується необхідність звертання до фольклору як засобу виховання. Значущість впливу фольклору на розвиток особистості очевидна. Виражені за допомогою художніх форм та образів ідеї більш глибоко проникають у свідомість, ніж вказівки. Фольклорні твори розширюють світогляд дітей, дозволяють завдяки активним хвилюванням пізнавати та розуміти дійсність.

У сучасних дітей майже немає уявлень про норми статевої поведінки, взаємовідносин в родині. Все це сприяє тому, що молодші школярі засвоюють потворні уявлення щодо статево-рольових позицій. Благодатним підґрунтям для статевого виховання молодших школярів за цих умов є твори українського фольклору, що відрізняються красою та милозвучністю мови, високими моральними цінностями, можуть слугувати зразком взаємостосунків осіб різної статі між собою. Проте, саме цей аспект дослідження залишається поза увагою науковців. Українська народна традиція знаходить відбиття у фольклорних творах, іграх та обрядах. Водночас, українські фольклорні твори, народні ігри з текстами, які б сприяли статевому вихованню молодших школярів застосовуються безсистемно.

Статеве виховання - процес, спрямований на вироблення якостей, рис, властивостей, а також настанов особистості, що визначають необхідні суспільству відносини людини з представниками іншої статі; формування поваги, дружби між хлопчиками та дівчатками, набуття ними відповідних норм та уявлень, виховання доброзичливих і позитивних взаємовідносин, диференційований підхід до організації життєдіяльності дітей з урахуванням специфіки статі; особлива частина морального виховання. У педагогіці та психології статеве виховання передбачає два аспекти: відносин та взаємовідносин.

У контексті сучасних досліджень з’явилося теоретичне розмежування понять „стать” та „гендер”. Стать відноситься до біологічних характеристик, відповідно до яких люди поділяються на категорії „чоловік”, „жінка”, а гендер – до соціальних та соціально-психологічних атрибутів, що поділяють людей на категорії „чоловічий”, „жіночий”. Водночас, у сучасному суспільстві досить важко розмежувати біологічну зумовленість статі та її соціальне моделювання.

У нашому дослідженні формування статевих відносин розглядається через соціалізацію та інкультурацію (enculturation), під якою розглядають процес засвоєння традицій, звичаїв, цінностей і норм рідної культури, вивчення і передачу культури, що триває все життя.

Статева соціалізація – невід’ємна частина загального процесу соціалізації, що включає три компоненти: розвиток уявлень про себе, як представника певної статі; виникнення статево-рольових переваг та ціннісних орієнтацій, а також відповідних статі форм поведінки (Радзівілова М.). Провідними механізмами статевої соціалізації можна вважати статеву ідентифікацію та диференціацію.

Статева ідентифікація – це ототожнення себе з представниками певної статі, що проявляється в єдності поведінки та самосвідомості індивіда, який відносить себе до певної статі та орієнтується на вимоги відповідної статевої ролі.

Статева диференціація – це відокремлення себе від представників протилежної статі, що проявляється в сукупності генетичних, морфологічних та фізіологічних ознак, на основі яких розрізняють чоловічу та жіночу стать.

Дитина упорядковує соцiальний свiт за типами або категорiями людей і по різному реагує на однакові дії людей, які вони виконують у різних ролях. Виконання ролi (role perfomance) - це реальна (актуальна) поведiнка особи, що займає той чи iнший статус. Статеві ролі – це диференціація діяльності, статусів, прав, обов’язків індивідів залежно від їх статевої приналежності; система середовищних стандартів, предписань, нормативів, очікувань, яким людина має відповідати, щоб її визнали як хлопчика чи дівчинку. Чоловіча роль переважно асоціюється з грубістю, силою, енергійністю, а жіноча – зі слабкістю, ніжністю, миролюбивістю.

Статево-рольова поведінка – це поведінка особи чоловічої чи жіночої статі, яка бере на себе певну роль, відповідно до статевої приналежності.

Нами було виокремлено основні закономірності у вихованні статево-рольової поведінки молодших школярів: спеціально організовані види діяльності, методи та прийоми обумовлюють статево-рольову поведінку дітей молодшого шкільного віку; твори українського фольклору залучають дітей до народних традицій; виховують у молодших школярів риси майбутнього чоловіка і жінки; надають зразки статево-рольової поведінки; середовище, насичене „чоловічими” і „жіночими” образами, сприяє вихованню основ досвіду чоловічої та жіночої поведінки; оволодіння батьками та педагогами знаннями про цінність і значущість виховання статево-рольової поведінки дітей, починаючи з дитинства, набуття ними досвіду використання диференційованих засобів та методів виховання хлопчиків і дівчаток сприяє формуванню в дітей основ досвіду чоловічої та жіночої поведінки.