Добровольська Н.О., Гуржеева Н.І., Середенко Л.П., Начата О.С.
Донецький державний медичний університет ім. М.Горького
Збереження високого рівня функціонального стану організму
на період корекції ваги у спортсменів
У багатьох видах спорту, зокрема, у боротьбі, для підтримки на належному
рівні відповідної вагової категорії спортсмени змушені стежити за масою свого
тіла і вчасно її регулювати. Найбільш інтенсивно згонка маси тіла здійснюється
в останні дні перед змаганнями, або навіть безпосередньо перед офіційним
зважуванням. Причому, така згонка повторюється багаторазово, оскільки борці
беруть участь у змаганнях від 15 до 30 разів на рік. Зниження маси тіла
здійснюють шляхом обмеження споживання їжі, рідини та за рахунок потовиділення
при теплових і фізичних навантаженнях. Найчастіше використовують комплекс
заходів, спрямований на форсовану дегідратацію (спеціальна дієта в сполученні
із сауною), що супроводжується помітною утратою води, жирів, електролітів,
зниженням рівня глюкози в крові, збільшенням змісту молочної і пировіноградної
кислоти, залишкового азоту, сечовини, креатину і креатинину, зменшенням
м'язової сили, споживання кисню, обсягу крові та плазми. При виконанні м'язової
роботи на тлі дегідратації відзначені зрушення підсилюються, що відіграє значну
роль у патогенезі перетренування
спортсменів.
Крім того, у спортсменів вищих розрядів
безпосередньо перед відповідальними змаганнями в умовах екстремальних фізичних
і психоемоційних навантажень можуть помітно гнітитися гуморальні, секреторні й
клітинні ланки імунітету аж до повного зникнення антитіл і імуноглобулінів.
Однією з важливих передумов зазначеного феномена є хронічна аліментарна
недостатність і зв'язане з цим недостатнє енергетичне, пластичне або субстратне
забезпечення імунної системи.
Ціль роботи складалася у вивченні
можливості підтримки високого функціонального стану організму і попередженні
порушень деяких функцій організму при згонці ваги, у спортсменів - дзюдоїстів. З
метою цього раціон харчування спортсменів на період корекції ваги збагачувався
комплексом мікроелементів з вітамінами та дибазолом.
Під спостереженням в період згонки ваги
(5 днів) знаходилися три групи спортсменів високої кваліфікації (майстри спорту
міжнародного класу, майстри спорту, кандидати у майстри спорту України по
боротьбі дзюдо) віком 19-24 р. у
кількості 18 осіб, з однаковим режимом харчування і тренування. Спортсменів
було розділено на контрольну і дві експериментальні групи, по 6 осіб у кожній
групі. У контрольній групі спортсмени протягом 5 днів, обмежуючи споживання
води і їжі (за рахунок скорочення жирів і вуглеводів у раціоні), щодня втрачали
1% маси тіла. Спортсмени першої експериментальної групи при тому ж раціоні
харчування і режимі тренування, що й у контрольній групі, під час згонки маси
тіла одержували полівітамінний препарат та
дибазол (20мг 1 раз на день) у біотичних дозах; у другій
експериментальній групі –до полівітамінів та дибазолу додавалися мікроелементи
заліза (80 мг) у вигляді ферроцерону по 2 таблетки 1 раз на день, міді (2 мг)
та марганцю (10 мг) – у вигляді розчину сірчанокислих солей 1 раз на день.
Використання пропонованого нами
комплексу мікроелементів як добавки до раціону харчування обумовлено взаємною
участю їх у процесах кровотворення. Відомо, що мідь при оптимальній концентрації
й у визначеному співвідношенні з залізом забезпечує синтез гемоглобіну, сприяє
переходу заліза в органічно зв'язану форму і переносу його в кістковий мозок, а
марганець прискорює дозрівання еритроцитів. Крім того, даний комплекс
мікроелементів у сполученні з полівітамінами і дибазолом впливає на ряд функцій
організму спортсменів у період виконання ними значних фізичних навантажень.
Кров для аналізу в кількості 15-20 мл у
всіх випробуваних брали з ліктьової
вени з ранку, натще, до і після 5–денного періоду спостереження. Морфологічні
показники крові визначали загальноприйнятими лабораторними методами, загальний
білок – рефлекторометрично, пероксидазну активність крові – по Т. Попову та Л.
Нейковскій, активність церулоплазміну – по Н Каут, комплемент сироватки крові
визначали по 50% гемолізу, лізоцим –
нефелометрично, загальну бактеріцидну активність сироватки фотонефелеметричним
методом, фізичну працездатність – по індексу гарвардського степ-тесту, кількість
заліза в плазмі і формених елементах крові -
методом емісійного спектрального аналізу.
Дослідження показали, що через 5 днів згонки
маси тіла (на 5%) у першій групі борців відмічено достовірне зниження
активності церулоплазміну на 6,5% та одного з показників неспецифічних факторів
захисту – лізоциму сироватки крові - на 38% при одночасній тенденції до
підвищення бактерицидної активності сироватки крові. Подібна компенсаторна
реакція підтримки імунологічного гомеостазу спостерігалася нами в попередніх дослідженнях, коли зниження одного
з показників неспецифічних факторів
захисту сполучалося з відсотковим збільшенням других. Параметри більшості
показників обміну мікроелементів практично не змінювалися, незважаючи на досить
значне (на 4 кг) зниження маси тіла борців.
Таблиця 1.
Зміна деяких гематологічних та біохімічних показників крові у борців при
зниженні маси тіла на 5%
Показник |
Контрольна група |
друга експериментальна |
||
А |
Б |
А |
Б |
|
Гематокрит, ум. од. |
0,39±0,03 |
0,38±0,01 |
0,41±0,02 |
0,44±0,03 |
Пероксидаза, ум. од. |
289±10,8 |
283,8±9,2 |
281,9±5,0 |
299±6,4 |
Залізо в плазмі, мг
% |
0,065±0,006 |
0,084±0,014 |
0,053±0,01 |
0,093±0,01 |
Мідь у плазмі, мг % |
0,041±0,005 |
0,062±0,009 |
0,052±0,009 |
0,071±0,014 |
Відзначена стабільність концентрації
заліза, марганцю і почасти міді може бути забезпечена перерозподілом
мікроелементів за рахунок депонування їх в органах і тканинах (печінки,
селезінки, м'язах та ін.). Тенденція до підвищення концентрації заліза (на 29%)
і міді (на 51%) у плазмі крові навряд чи можна пояснити згущенням крові,
оскільки величина гематокриту фактично залишалася на вихідному рівні.
Таблиця 2.
Зміна фізичної працездатності та деяких показників імунного захисту у
борців при зниженні маси тіла на 5%
Показник |
Контрольна група |
друга експериментальна |
|||
А |
Б |
А |
Б |
||
Лизоцим, мкг/мол |
18,4±1,8 |
11,5±1,8 |
15,8±1,3 |
14,8±1,2 |
|
Бактерицидна
активність сироватці, % |
54,2±7,0 |
62,2±8,1 |
37,6±10,7 |
84,4±3,9 |
|
Індекс гарвардський
степ – тесту, ум. од. |
90,8±6,6 |
93,4±7,5 |
94,8±4,4 |
98,5±4,2 |
|
Загальний білок,
г/л |
80,0±2,4 |
82,6±2,3 |
84,7±1,8 |
82,3±2,7 |
|
У першій експериментальній групі
5-денна вітамінізація раціону харчування і прийом дибазолу до періоду згонки
маси тіла не робили вираженого впливу на
показники червоного паростка крові, гематокрит, активність пероксидази та
рівень мікроелементів в обох фракціях крові. Однак, на відміну від контролю мало місце достовірне збільшення бактерицидної
активності сироватки крові (на 40%) і не спостерігалося, як у контрольній
групі, зниження активності лізоциму та медоксидази
та церулоплазміну. Комплемент сироватки
крові також мав тенденцію до збільшення (на 3%), тоді як у контролі цей показник знизився (на 3%). Характерно, що в
обох групах за 5 днів тренування при зниженні маси тіла на 5% фізична
працездатність по показнику індексу гарвардського степ – тесту залишалася на вихідному
рівні.
У третій групі борців збагачення
раціону харчування тим же комплексом вітамінів з дибазолом, що і в другій
групі, але в сполученні з мікроелементами, позитивно відбилося на гемопоезі: кількість гемоглобіну та число еритроцитів
збільшилось відповідно на 9 і 7%. Поряд
з цим вірогідно зросла активність церулоплазміну (на 5,5%) і пероксидази (на
6%), досить істотно підвищився рівень заліза у плазмі, (на 75%) і клітинах
крові (на 14%), збільшилася концентрація плазменої міді (на 36%). Навіть 5-денний прийом
запропонованого нами комплексу під час згонки маси тіла не тільки не знижував,
як це мало місце в контрольній групі, а навпаки, підвищував захисні сили
організму, що знайшло своє відображення в достовірному збільшенні комплементу
(на 9%), бактерицидної активності сироватки (на 124%). Зовсім очевидно, що,
незважаючи на обмеження споживання їжі і втрату маси тіла на 5%, добавки
заліза, утім, як міді та марганцю до раціонів харчування в сполученні з іншими
біологічними активними речовинами зробили сприятливий вплив на обмін цих
мікроелементів і стан деяких функцій організму. Очевидно й те, що збільшення
кисневої ємності крові й активність металоферментів, поліпшення загального стан
спортсменів, що одержували мікроелементи, сприяло достовірному підвищенню (на
4%) фізичної працездатності.
Звертає на себе увага і характер зміни
концентрації загального білка сироватки крові. Якщо в контрольній групі борців
рівень білка мав тенденцію до збільшення (на 3%), то в обох експериментальних групах – навпаки, до зниження (на 3%).
Останнє, ймовірне усього, зв'язано з підвищеною витратою білка як пластичного
компоненту для синтезу гемоглобіну, ферментів і інших металобілкових з'єднань.
Таким чином, згонка маси тіла борців
(5%) протягом 5 днів шляхом обмеження споживання води, жирів і вуглеводів на
тлі великих м'язових навантажень супроводжувалася зниженням одного з основних
показників оксидазної активності крові – церулоплазміну й одного з неспецифічних факторів захисту –
лізоциму сироватки крові, що, у свою чергу могло негативного позначитися на
функціональному стані організму. Додаткова вітамінізація раціонів харчування
спортсменів не робила якого-небудь впливу на обмін мікроелементів, активність металоферментів
і фізичну працездатність, однак помітно підвищувала бактерицидну активність
сироватки крові. Збагачення раціонів харчування борців залізом, міддю і
марганцем у сполученні з полівітамінним комплексом і дибазолом у період штучної
згонки маси тіла приводило до позитивних зрушень деяких морфологічних, біохімічних
та імунологічних показників крові і сприяло підтримці високого рівня фізичної
працездатності. Це дає підставу рекомендувати мікроелементні і вітамінні
добавки до їжі з метою профілактики і порушень мікроелементів обміну і
попередження спортивної анемії.