Секція: Ветеринарія Підсекція: Ветеринарна медицина

УДК 619:617:616 – 001.4:636.7

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ВЕТОМу-3 за умов ЛІКУВАННя РАН У ДРІБНИХ ТВАРИН

С.М. Масліков, кандидат біологічних наук, доцент

Т.Л. Спіцина, старший викладач

Дніпропетровський державний аграрний університет

Важко уявити розділ ветеринарної медицини, де б використовували стільки різних засобів і речовин, як при лікуванні ран. Їх арсенал насправді безмежний, причому крім традиційних засобів все частіше використовуються лазер, вакуумна терапія, сорбенти, гідрофільні мазі, пробіотики тощо.

Матеріали та методика досліджень. Дослідження проводили в умовах клініки факультету ветеринарної медицини ДДАУ на 10 кролях і 20 собаках. У 1-й серії дослідів об’єктами дослідження були безпородні кролі вагою 1,6-1,9 кг. З них формували дві групи по 5 тварин. Усім тваринам на зовнішній поверхні вушної раковини шляхом скарифікації шкіри робили поверхневі рани площею 4 см². В подальшому тваринам контрольної групи ранову поверхню обробляли 1 %-вим спиртовим розчином діамантового зеленого, а дослідної ‑ щодобово на рани аплікували 33 %-вий водний розчин Ветому-3.

В 2-й серії дослідів було обстежено і в подальшому прооперовано 20 собак з різноманітними патологічними процесами в ділянках черевної порожнини, молочної залози, кінцівок та голови. В кожному конкретному випадку обсяг оперативного втручання здійснювали відповідно загальноприйнятим методикам, а саме: цистотомію, кесарів розтин, оваріоектомію і гістероектомію виконували через парамедіанний лапаротомний доступ; новоутворення піддавали екстирпації; інфіковані рани піддавали повному висіченню. В усіх випадках на шкіру накладали вузликові шви.

Усі тварини залежно від особливостей післяопераційної терапії були поділені на 2 групи. Так, тваринам першої групи місцево двічі на добу застосовували лише 1 %-вий спиртовий розчин діамантового зеленого. У другій групі тваринам один раз на добу застосовували аплікації пробіотика “Ветом – 3” (розводили дистильованою водою у співвідношенні 1:3).

Для профілактики розвитку післяоперційних ускладнень тваринам обох груп внутрішньом’язово застосовували “Амоксицилін” (один раз на дві доби у дозі 1 мл/10 кг ваги). В післяоперційному періоді за тваринами спостерігали щоденно до одужання.

Результати власних досліджень та їх аналіз. В першій серії дослідів у всіх експериментальних тварин загоєння дефектів шкіри йшло під струпом, проте динаміка загоєння дещо різнилась (таб. 1).

Таблиця 1. Динаміка загоєння ран за даними целофанографії

Дні дослідження	Площа ранової поверхні, см^2
	Дослідна група
	1	2
1	4,0	4,0
7	3,56	2,39
12	1,95	0,82
14	1,30	0,14
18	0,28	-
20	0,12	-
22	-	-

Чітка залежність між інтенсивністю репаративних процесів в ранах та рівнем резистентності тварин підтверджується і результатами досліджень крові, що надані в таблиці 2.

Таблиця 2. Морфо-біохімічні показники крові у дослідних кролів

Показники крові	Початкові	На час загоєння ран
		1	2
- еритроцити, 10^12 /л	6,310	6,480	7,403
- гемоглобін, г/л	146	147	149
- гематокрит, %	37	40,6	35,2
- лейкоцити, 10^9 /л	8,2	8,5	8,3
- загальний білок, г/л	91,3	91	96,5
- альбуміни, г/л	34,02	36,17	38,19
- глобуліни, г/л	57,28	54,83	57,31

В другій серії дослідів в усіх тварин загоєння післяопераційних ран йшло за первинним натягом, проте інтенсивність загоєння була різною.

У всіх дослідних групах виразна ексудація відмічалась лише в першу добу досліду у вигляді незначної кількості кров’янистої рідини, що виступала по лінії розрізу; на другий день рана вже була вкрита фібрино-тканинним струпом.

Контрольна група тварин відрізнялась різноманітністю клінічних проявів перебігу ранового процесу. Так, у суки, якій проводили оваріоектомію, виразний запальний набряк реєстрували впродовж 3-х діб після оперативного втручання, а у тварин з пупковою грижею та з раною в ділянці голови ‑ впродовж 4-х діб. Крім того, у останньої тварини з 3-ї по 6-у добу в ділянці рани відмічалося обмежене гнійне запалення. Відокремлення фібрино-тканинного струпу та повне вкриття дефекту шкіри епітелієм у тварин контрольної групи відбувалось на 8-у ‑ 9-у добу.

У тварин дослідної групи гіперемія і незначний набряк країв рани реєструвались тільки впродовж 2-3-ї доби після операції. У жодної тварини ми не спостерігали будь-яких ускладнень, причому відокремлення струпу відбувалося вже на 5-6-у добу.

Висновки

Біопрепарат Ветом-3 є ефективним засобом лікування ран і заслуговує на більш широке застосування в практиці ветеринарної медицини. Його висока ефективність зумовлена здатністю стимулювати міграцію фагоцитів до фокусів запалення, що є важливою складовою процесу фагоцитозу та запорукою високого рівня репаративних ппоцесів.

Бібліографія

1. Ільницький М.Г., Іздепський В.Й., Рублено М.В. Сорбційна терапія при хірургічній інфекції у тварин// Ветеринарна медицина України, 1997. – №7. С.40.

2. Калиновський Г., Кудрявцев В., Сафонова Л. та інші. Ендоспори у ветеринарному акушерстві та хірургії// Тваринництво України, 1998. – №4. С. 23-24.

3. Смирнов В.В., Резник С.Р., Вьюницкая В.А. и др. Современные представления о механизмах лечебно-профилактического действия пробиотиков из бактерий рода Bacillus// Микробиологический журнал, 1993. – №4. С. 92-112.