К.е.н. Конащук В.Л.

Запорізька державна інженерна академія

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ПОПИТУ НА ПІДРЯДНІ РЕСУРСИ

В РАМКАХ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

Широке розповсюдження і наступна інституціоналізація проектної форми організації господарської діяльності в кінці ХХ – на початку ХХІ століття вимагають прискіпливого аналізу з боку науковців переваг та можливостей, напрямків розвитку та вдосконалення механізму реалізації проектів. Методологічною базою для всебічного вивчення процесів реалізації сучасних проектів в різних сферах суспільного виробництва може стати спеціальний розділ економічної теорії, що фактично формується на основі значного обсягу досліджень світової [5,7,8] і вітчизняної науки в галузі управління проектами [6]. Деякі аспекти економічної теорії проекту розглянуті автором [2,3,4].

Ще одним важливим аспектом є дослідження процесу формування попиту на підрядні ресурси в умовах реалізації інвестиційних проектів з врахуванням впливу ситуацій на відповідних підрядних ринках та інших факторів.

Насамперед необхідно визначитись, що треба розуміти під попитом на підрядні ресурси (трудові і капітальні ресурси підрядників, необхідні для реалізації проекту) в умовах проекту, чим саме він відрізняється від попиту на підрядному ринку.

Інвестиційний проект і відповідний підрядний ринок, тобто ринок, на якому відбувається купівля-продаж необхідних для реалізації даного проекту ресурсів, є взаємопов’язаними системами. Хоча сам підрядний ринок досить специфічний, бо є одночасно і ресурсним ринком, і ринком послуг, але це ринок, отже попит на підрядний ресурс на ньому можна визначити як модель, що характеризує кількість підрядних ресурсів, яку власники відповідних проектів мають можливість і необхідність найняти по кожному з можливих рівнів ціни на протязі даного періоду часу. Таке формулювання з принципової точки зору не відрізняється від традиційного визначення попиту в економічній теорії [1]. Зазначимо лише, що під ціною підрядного ресурсу тут і надалі необхідно розуміти питому додану вартість Q, тобто додану вартість, що створюється одиницею підрядного ресурсу (одиницею трудовитрат). Але ціна на підрядний ресурс значною мірою залежить від умов його використання, що визначаються в рамках конкретного проекту в залежності, в першу чергу, від терміну реалізації t. Тому точка цінової рівноваги на підрядному ринку визначає лише таку ціну підрядного ресурсу, яка відповідає раціональним умовам його використання, іншими словами, коли узгоджується термін реалізації проекту, що дозволяє без напруження максимально ефективно експлуатувати підрядні потужності, мінімізуючи таким чином витрати. Зазвичай така ціна може бути лише базовою для формування ціни підрядного ресурсу у конкретному проекті, оскільки на прийняття рішення про термін реалізації проекту впливає цілий ряд чинників, що можуть спонукати власника проекту до форсування робіт. Найвагомішим з цих чинників є та обставина, що час реалізації проекту набуває властивостей економічного ресурсу, який належить власнику проекту і певною мірою визначає економічну вартість проекту.

Тоді попит на підрядний ресурс в умовах проекту можна визначити як модель, що характеризує ціну, яку власник проекту згоден платити за наймання підрядного ресурсу по кожному можливому терміну реалізації проекту.

Очевидно, що скорочення терміну реалізації проекту змусить підрядника переглянути систему організації робіт з метою їх інтенсифікації за рахунок збільшення кількості виконавців, суміщення процесів, тощо, що призведе до зростання валових витрат (завдяки зростанню, насамперед, накладних витрат). За інших рівних умов власник проекту змушений буде компенсувати таке зростання витрат збільшенням ціни підрядного ресурсу. Хоча величина цієї компенсації буде залежати від ситуації на підрядному ринку (наприклад, у випадку значної конкуренції між підрядниками вона може наближатися до нуля), в цілому залежність між тривалістю можливих термінів реалізації проекту і ціною підрядного ресурсу є оберненою. Це твердження можна вважати формулюванням закону попиту для проекту, графічною інтерпретацією якого є теоретична крива попиту на підрядний ресурс.

Теоретична крива відображає граничний варіант раціональної поведінки власника проекту щодо найму підрядного ресурсу по кожному можливому терміну реалізації проекту. Точки, що знаходяться на кривій і нижче неї, визначають можливі комбінації параметрів реалізації даного проекту. Точки, що знаходяться вище кривої, визначають неможливі або малоймовірні комбінації цих параметрів.

Таким чином, в рамках проекту як економічної системи виникають об’єктивні закономірності, що поряд із суб’єктивними чинниками визначають перебіг процесу його реалізації. Однією з таких об’єктивних закономірностей є механізм формування попиту на підрядний ресурс в умовах проекту, в основі якого лежить залежність ціни підрядного ресурсу для даного проекту від вибору тривалості терміну його реалізації. В цілому така залежність є оберненою, а крива попиту, відповідно, є спадною. Це пов’язано з тим, що в умовах реалізації проекту час набуває властивостей економічного ресурсу, відповідно, від тривалості реалізації проекту залежить величина його економічної вартості. Ціну цього економічного ресурсу (часу) характеризує ставка дисконту.

Розрахований розробниками термін реалізації проекту і базова ціна підрядних ресурсів є орієнтирами для прийняття рішення власником проекту про його параметри. Сам процес прийняття такого рішення являє собою, по суті, цінову політику власника проекту, а теоретична крива попиту на підрядний ресурс в рамках проекту є об’єктивною основою для її формування.

Література.

1. Ивашковский С.Н. Микроэкономика. – М.: Дело, 1998.

2. Конащук В.Л. Теорія поведінки учасників проекту // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Вип. 189. – т. 3.

3. Конащук В.Л. Економічна теорія і управління проектами // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – Вип. 209. – т. 1.

4. Конащук В.Л. Мікроекономічний аналіз процесу реалізації інвестиційного проекту // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Вип. 212.

5. Решке Х., Шелле Х. Мир управления проектами. – М.: Аланс, 1994.

6. Тян Р.Б., Холод Б.І., Ткаченко В.А. Управління проектами. – Дніпропетровськ: 2000 – 221 с.

7. Управление проектами (зарубежный опыт) / Кочетков А.И., Никешин С.Н., Рудаков Ю.П., Шапиро В.Д., Шейнберг М.В. – С.-Пб., 1996.

8. Управление проектами / Ильин Н.И., Лукманова И.Г., Немчин А.М. и др. / Под ред. Шапиро В.Д. – С.-Пб., 1996.