Економічні науки / 7.Облік і аудит

К.е.н. Єрмолаєва М.В., Жорняк Т.О.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

ПРО ОСОБЛИВОСТІ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Згідно Кодексу законів про працю УРСР від 10.12.1971 р. та Закону України «Про оплату працю» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагода, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу. Від початку історії людства оплата праці здійснювалася в натуральній формі через присвоєння продукту праці. З виникненням товарного виробництва і грошей оплата праці стала переважно грошовою. Водночас натуральна форма традиційно зберігається до цього часу.

Зарплату можна виплачувати через касу підприємства відповідно до п. 3.4 Положення № 637. Цей спосіб є найпоширенішим. Після закінчення встановленого строку для виплати зарплати - 3 робочі дні - її депонують.

Перевагою цього способу є зручність в отриманні працівниками зарплати в касі підприємства. Цей спосіб має і свої незручності, бо виникають витрати на обладнання спеціального приміщення під касу; доставку готівки з банку і назад; ведення обліку депонованих сум зарплати.

Другий спосіб виплати зарплати - перерахування зарплат на платіжні картки, які є спеціальним платіжним засобом у вигляді емітованої пластикової чи іншого виду картки. Механізм виплати зарплати за платіжними картками:

1) підприємство та банк укладають основний договір, який містить права, обов'язки, відповідальність банку та підприємства і регулює відносини мiж ними. До основного договору додаються такі документи:

- договір про розрахунково-касове обслуговування підприємства щодо видачі зарплати з використанням платіжних карток, в якому обумовлюють умови виплати зарплати працівникам за платіжними картками та відсоток, який буде сплачувати підприємство за розрахунково-касове обслуговування, та інші питання стосовно цих виплат. Банк перераховує кошти на карткові рахунки працівників за комісійну винагороду, суму якої сплачує підприємство, але є випадки, коли її платять працівники, які одержують зарплату на карткові рахунки.

- додатки до договору: про порядок роботи банку та банкоматів, тарифи банку за випуск та обслуговування зарплатних карток;

- договір про відкриття карткового рахунка працівнику та обслуговування платіжної картки;

2) підприємство зобов'язує кожного працівника укласти договір з банком на відкриття карткового рахунка. Це дає працівнику одержувати зарплату не лише в установах банку, а й через банкомат, обслуговування якого забезпечує відповідний банк, або через торговельний (платіжний) термінал.

3) кошти, призначені для виплати зарплати працівникам, підприємство перераховує на транзитний рахунок банку, що використовується для обліку платежів на певний термін до перерахування їх за призначенням відповідно до нормативних документів чи угод.

4) Для перерахування зарплати працівникам підприємство надає:

- реєстр зарахування на картрахунки працівників коштів (розрахунково-платіжну відомість) до банку, що є підставою для зарахування банком коштів на карткові рахунки працівників;

- платіжне доручення на сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з нарахуванням зарплати;

- платіжне доручення на перерахування зарплати працівникам підприємства. Датою виплати зарплати вважається дата перерахування пiдприємством коштів на зарплатний картрахунок працівника.

Перевагами цього способу є відсутність необхідності приміщення для каси, відкриття поточного рахунка у банку на отримання коштів, обліку депонованих сум, доставки готівки з банку і назад; зарахування зарплати одночасно всім працівникам підприємства; скорочення часу на видачу коштів; можливість працівника отримати зарплату незалежно від місцезнаходження чи стану здоров'я і знімати зарплату частинами. Недoліком є фінансова відповідальність сторін за можливі збитки банку, пов'язані з діями працівників підприємства, що призвели до виникнення перевитрат на картковому рахунку.

Після звільнення працівника платіжна картка закривається. Підприємство повідомляє про це банк у письмово у терміни, зазначені у договорі.

У зв'язку з браком коштів багато підприємств нині оплачують працю найманиx працівників натурою чи реалізують товари в рахунок зарплати, погашаючи заборгованість.

Статтею 23 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою в тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці в грошовому вираженні, є звичайною або бажаною для працівників, окрім товарів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України. Працівники мають заздалегідь погодитися на одержання натуроплати. Зарплата може виплачуватися натурою тільки частково (не більше 30% від нарахованої за місяць), бо працівник має право для одержання обов'язкової частини зарплати в грошовій формі, і за ціною, не вище собівартості реалізованої продукції. Зарплата працівникам має виплачуватися регулярно не рідше 2 разів на місяць.

Позитивний момент натуроплати: гарантія працівнику одержання натуроплати за цінами не вище со6івартості, яка менше ціни реалізації цієї продукції стороннім покупцям.

З метою недопущення заборгованості по зарплаті підприємcтва можуть видати своїм працівникам (як вимушений захід) в рахунок зарплати промислові товари і продукцію власного виробництва. Цей спосіб розрахунків з працівниками законодавством не передбачений, але й не заборонений. Продаж в рахунок зарплати здійснюється підприємством винятково за бажанням працівника за справедливими цінами, встановленими не з метою одержання прибутку, а в інтересах працівника.

Результатом такої операції є, з одного боку, продаж працівнику продукції (товарів, послуг) на певну суму та, з іншої сторони, погашення в рахунок такого продажу заборгованості підприємства перед працівником з оплати праці. Позитивним моментом продажу в рахунок зарплати: продати товар можна на всю суму зарплати (після оподаткування), за бажанням працівника. Негативний момент продажу в рахунок зарплати: продукція реалізується працівнику за роздрібними цінами, що, звичайно, менш вигідно для працівника.

У сільськогосподарських підприємствах паралельне нарахування оплати як грошима, так і натурою затруднює керівництво економічним механізмом господарства. Тому потрібно оплату нараховувати повністю грошима, а забезпечення працівників продуктами власного виробництва здійснювати через продаж у рахунок визначеного заробітку.

Література:

1. Кодекс законів про працю УРСР від 10.12.1971 р.

2. Закон України «Про оплату працю» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР

3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637