Зигрій Ольга

Тернопільський державний економічний університет

Вплив євроінтеграційних процесів на цукрове виробництво в Україні

На сучасному етапі розвитку відбуваються глибокі зміни у всій системі міжнародних відносин. Європейська інтеграція для України – це, перш за все, модернізація економіки, підвищення конкурентоспроможності агропромислової продукції вітчизняного товаровиробника, залучення іноземних інвестицій, новітніх технологій, вихід на європейський ринок.

Стратегічною метою України є вступ до ЄС. Інтеграція національного аграрного та продовольчого ринків у світовий передбачає трансформацію системи підтримки та регулювання розвитку аграрного сектора економіки України, тому відповідні заходи мають більше орієнтуватися на дозволені СОТ і менше – на заборонені або обмежені. Слід мати на увазі, що значення зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією для різних країн неоднакове.

Євроінтегаційні процеси мають як позитивний так і негативний вплив на цукрове виробництво в Україні. Так, інтеграція із західноєвропейськими структурами можлива лише за умови досягнення певних процедурних стандартів у бурякоцукровій галузі, добровільна передача низки повноважень державної влади наднаціональним виконавчим органам ЄС.

В останні роки на частку ЄС припадає 21 % зовнішньоторговельного обороту України. Щодо торгівлі цукром України з ЄС, то експорт цукру складається переважно з цукру – сирцю, який перероблений із завезеної тростини. В Україні й досі не має перспектив для зростання рівня конкурентоспроможності цукру. На жаль, за останні роки Україна посідає останнє місце серед країн Європи [1, 156].

Наступнім важливим етапом у розвитку української цукрової галузі є приєднання її до Єдиного Економічного Простору (ЄЕП). Сумнозвісним явищем є те, що уряд нашої держави акцептував лише 17 угод з 93, що стосуються формування ЄЕП. Для України інтеграція в ЄЕП – це зона вільної торгівлі без товарних вилучень та обмежень, з одночасним збереженням стратегічного курсу на повноправне членство в ЄС.

Цікавим є той факт, що виграш України у випадку вільної торгівлі полягає у збільшенні експорту цукру до країн – учасниць, зростання конкуренції між чотирма країнами внаслідок скасування торгівельних обмежень сприятливо впливало б на ефективність української економіки. У той же час більш глибока інтеграція для України у межах ЄЕП не є вигідною, оскільки у разі створення митного союзу в рамках ЄЕП спільні митні ставки для третіх кран будуть наближені до ставок найбільш вагомого учасника – Росії.

Ще однією вагомою перешкодою є те, що російський ВВП становить 82% всієї економіки ЄЕП. На нашу думку, це зможе спонуками Росію самостійно брати участь у вирішенні більш вагомих рішень, оскільки вага держави буде визначатися об’ємом національного продукту. Із цього випливає, що в недалекому майбутньому ЄЕП буде перебувати під політичним тиском Росії, що негативно відобразиться на інтересах нашої незалежної держави. Слід відмітити, що останнім часом роль Росії в українському цукровиробництві поступово знижується.

Інший фактор, що негативно впливає на успішність інтеграції з Росією є те, що уряд України практично не здійснює економічного аналізу наслідків інтеграції зі східними сусідами, діє, виходячи з сьогоднішньої політичної доцільності. ЄС - це великий ринок з високою платоспроможністю. Тому, Україна має на вибір ринок з 450 млн. споживачів з порівняно високим рівнем доходу, та ринок з 170 млн. споживачів переважно з низьким рівнем доходу. Отже, ринок цукру Росії технологічно менш розвинутий, невибагливий, що полегшує умови збуту українського цукрової продукції в режимі вільної торгівлі. Однак орієнтація на подібні ринки цукру для України є негативним наслідком, оскільки поступово стримує технологічний процес.

Створення зони вільної торгівлі з ЄС має також певні негативні сторони для України. Найважливішими з них є:

- можливе захоплення внутрішнього ринку України товарами та послугами країн ЄС;

- зниження великої частки як українських бурякосійних господарств, так і переробних підприємств.

Такі сумнозвісні підстави випливають із того, що нинішнє цукрове виробництво України перебуває у кризовій ситуації, цукрова продукція є неконкурентоспроможною, сільське господарство і переробна промисловість знаходяться на межі виживання.

Прагнення України вступити до СОТ - це початкова умова для розгляду питання щодо вступу нашої країни до ЄС. Приєднання України до СОТ може створити низку нових можливостей: зниження цін на цукор, підвищення якості та значне збільшення асортименту реалізованої продукції. Підвищення платоспроможного попиту цукру позитивно позначатиметься на зростанні виробництва, свідчитиме про поліпшення соціально-економічних показників, рівня життя населення та сприятиме подальшому зближенню з ЄС. Для виробників цукрової продукції потенційні вигоди будуть пов’язані з:

- полегшеним доступом до світових ринків цукру, капіталу, захисту національно-економічних інтересів;

- відбудеться зниження комерційних ризиків в результаті встановлення більш стабільного режиму торгівлі;

- зменшення транспортних витрат;

- виграш від усунення дискримінації на світових ринках;

- реформування законодавчої бази з поліпшенням податкового, митного, санітарного регулювання;

- захист прав інтелектуальної власності та інвестицій, що зменшать тіньовий сектор.

Участь у СОТ прискорить реформування АПК, сприятиме поліпшенню загального становища у сільському господарстві. Правила СОТ дозволять субсидувати АПК, хоча і в обмеженому розмірі, а з цього випливає і про можливості збільшення експорту цукру українським товаровиробником.

Цукрове виробництво доведеться починати з нуля, оскільки членство в СОТ приведе до зростання безробіття, банкрутства застарілих, малих та неприбуткових підприємств, реформування тих, що виживуть у жорстких умовах конкуренції. Такі переробні підприємства будуть мати перспективу до залучення іноземних інвестицій і до подальшого розвитку.

Висновок. Перспективи членства в ЄС зіграють важливу роль у прискоренні економічних реформ в нашій державі. Створення зони вільної торгівлі виявить сприятливий вплив на українську економіку та, зокрема, на цукрове виробництво, дозволить підняти до рівня конкурентноздатності цукрове вітчизняне виробництво та сільське господарство.

Вивчивши, дослідивши та проаналізувавши стан цукрової галузі та економіки України в цілому, хочемо зауважити, що український шлях до Європи буде набагато складнішим, ніж він був для інших держав. Системна трансформація державної політики в Україні передбачатиме відхід від стереотипів минулого та формування науково обґрунтованого економічного розвитку, який базувався б на світових, європейських принципах, але максимально враховував стан та специфіку вітчизняного виробництва.

Література

1. Зигрій О. Аналіз використання можливостей експорту цукру українськими виробниками // Вісник ТДЕУ. – 2006. - № 2. – С.153-160.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Прізвище, ім’я, по батькові: Зигрій Ольга Володимирівна

Посада: старший викладач кафедри економічних наук

Місце роботи: Чортківського інституту підприємництва і бізнесу, Тернопільського державного економічного університету (ТДЕУ)

Науковий керівник: Дудар Т.Г. - д.е.н., професор, зав. кафедри аграрного менеджменту і права, Інститут продовольчого бізнесу, ТДЕУ

Назва тез: „Вплив євроінтеграційних процесів на цукрове виробництво в Україні”

Назва конференції: „Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави”

Секція:

Домашня адреса: с. Сидорів,

Гусятинський р-н,

Тернопільська обл., 48805

Тел. дом.: 8(03557)64233

Моб: 80974329705

E-mal: zigrjj@rambler.ru