Экономические науки

14. Экономическая теория

Максименко І.А.

Національний університет ДПС України

ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЯК ФАКТОР МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ

Серед процесів, які відбуваються у світовій економіці, спостерігаємо наростання економічної транснаціоналізації виробництва, послуг, капіталу, трансферу технологій, лібералізації міжнародної кредитно-фінансової сфери, підвищення ролі міжнародних економічних організацій. Транснаціоналізація впливає на виробництво товарів і послуг, використання робочої сили, інвестиції, технології та їх розповсюдження з одних країн в інші, що в кінцевому підсумку відображається на ефективності виробництва, продуктивності праці та конкурентоспроможності. Міжнародна конкуренція ведеться уже не стільки між країнами, скільки між транснаціональними виробничими системами, які формують ядро світової економічної системи [1, c.49]. Воно концентрує інтелектуальний, науково-технічний і фінансовий потенціали, контролює більше половини обороту світової торгівлі та фінансів, прибуткові галузі економіки різних країн.

Процес економічної транснаціоналізації супроводжується гострими теоретичними дискусіями стосовно функцій національних держав, змісту їх економічної діяльності [2]. Як правило, присутні дуалізм і суперечливість висновків, що випливають із аналізу економік розвинутих та розвиткових країн. Пояснити це можна тим, що держави - не однорідна маса, а носії неоднакових економічних і політичних потенціалів, корекцію яких здійснюють також мінливі геоекономічна та геополітична ситуації у світі. Крім того, транснаціоналізація не є процесом, що рівномірно охоплює всі держави.

Особливого характеру набуває відокремлення транснаціонального капіталу, яке відбувається шляхом укорінення його у відтворювальні взаємозв'язки національних економік, що призводить до руйнування відтворювальної цілісності національних комплексів, формування нових галузевих національних і глобальних пропорцій. При цьому глобальні взаємозв'язки транснаціональних структур утворюють наднаціональну мережну економіку, яка не прив'язана жорстко до територій і тому рухлива, мінлива, але яка є несучою конструкцією, стрижнем глобальної економіки. Національна економіка, що залишається на території якої-небудь держави, вже не може називатися господарським комплексом; її найбільш привабливі ресурси включені у верхній ярус транснаціональних відтворювальних зв'язків і обмінів [3,c. 493].

Ключовим питанням забезпечення ефективності і безпеки розвитку національних економік в умовах транснаціоналізації постає визначення обсягу, змісту і меж повноважень держави у внутрішньо- і зовнішньоекономічній діяльності, і в першу чергу у взаєминах із транснаціональними корпораціями. Сьогодні ці зв'язки набувають складного характеру і все більше висвічують неспівпадіння інтересів і асиметрію влади двох основних глобальних суб'єктів. Їхнє протистояння - це протистояння двох логік, двох підходів до політики економічного розвитку: вільного ринкового обміну і меркантилізму. Керуючись логікою вільного обміну, ТНК домагаються вирівнювання конкурентних умов для діючих на глобальному ринку акторів. Відповідно до меркантилістської логіки держави створюють найбільш сприятливі умови для суб'єктів економічної діяльності, національних ТНК.

Відродження практики меркантилізму в сучасних умовах здійснюється в двох напрямах: з одного боку, держава стежить за дотриманням умов справедливої конкурентної боротьби і з цією метою бере участь у роботі міжнародних організацій, укладає угоди з іншими країнами тощо; з іншого боку - здійснює захист внутрішнього ринку, створюючи більш сприятливі в порівнянні з іншими конкурентами умови для своїх корпорацій.

У розвинутих країнах існує також практика державної підтримки НДДКР власних ТНК, виділення спеціальних субсидій для розвитку в них окремих високотехнологічних галузей, що сприяє їх виходу на міжнародні ринки. Широко практикується просування інтересів своїх військово-промислових комплексів через дипломатичні канали і надання інформаційної підтримки. Таким чином, у випадках, коли інтереси ТНК і країни їх "домашнього базування" збігаються, відбувається взаємне посилення їхніх конкурентних позицій [3, c.498].

Останнім часом активізувалася підтримка країнами Заходу діяльності ТНК по закріпленню вироблених загальних правил і процедур партнерства ТНК і національних держав у багатосторонніх угодах, що має полегшити їхній переговорний процес з окремими країнами.

Взаємодію ТНК і національних держав можна характеризувати як співробітництво і конкуренцію, у процесі якої зростає асиметрія економічної влади на користь ТНК, що вимагає посилення державного регулювання зовнішньоекономічного блоку національної економіки й участі держави в розробці колективних міжнародних угод по регулюванню діяльності ТНК.

Отже, в умовах транснаціоналізації частина функцій економічної діяльності національної держави або відмирає, або трансформується. У наддержавні органи передаються функції по координації різностороннього співробітництва. З традиційних економічних функцій залишаються необхідність забезпечення зовнішньоекономічної стійкості й ефективності; нормативно-правове регулювання, стимулювання структурних перетворень, науково-технічного прогресу, інноваційних змін; розвиток охорони здоров'я, освіти, культури; регулювання блоку соціальних проблем тощо. Однак набір цих функцій у розвинутих і розвиткових країнах і можливості їхнього використання різні.

Література:

1. Кучуков Р., Савка А. Экономическая транснационализация: особенности, противоречия // Экономист. - 2005. - №12.- С.48-55.

2. Фурсов А. Государство, оно же корпорация // Эксперт. Украинский деловой журнал. - 2006. - №7. - С.52-57.

3. Анилионис Г.П., Зотова Н.А. Глобальный мир: единый и разделенный. Эволюция теорий глобализации. - М.: Международные отношения, 2005. - 676 с.