Економічні науки. 7. Облік і аудит

 

К. е. н.  Єрмолаєва М. В., Матвієнко І. В.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

Порядок визначення правової долі акцій померлих акціонерів

 

 Сьогодні багато українських акціонерних товариств стикаються з необхідністю вирішення правової долі акцій померлих акціонерів. В сучасних акціонерних товариствах такі акції складають не вирішувану проблему - тривалий час вони фактично залишаються без власника. Це ускладнює рішення багатьох питань, пов'язаних з управлінням товариством: забезпечення кворуму на загальному зібранні, вирішення особливо важливих питань, проведення корпоративних операцій з акціями та інше.

  На практиці акціонерними товариствами часто приймається рішення про виключення померлих акціонерів із товариства "як втративших правовий звязок із товариством" внаслідок їх смерті. Самі акції оголошуються як такі,  що перейшли у власність товариства. Безумовно, такі рішення  протиречать вимогам закону - акції є об'єктом  права власності, і у випадку смерті акціонера на його цінні папери поширюються норми українського законодавства про спадок.

  Законодавством встановлено шестимісячний строк, протягом якого спадкоємці повинні оформити та прийняти спадок.[1]

  Та все ж основні проблеми виникають в тих випадках, коли у померлого акціонера немає спадкоємців чи вони невідомі, а також якщо спадкоємці не поспішають оформляти свої права на спадок. У цьому разі акції переходять до держави.[1]

  Згідно ЗУ "Про державну податкову службу в Україні" саме податкові органи уповноважені здійснювати оформлення та отримання документів, необхідних для переходу права власності до держави на основі права спадщини. Після оцінки і опису такі цінні папери реалізуються на організаційно оформленому ринку через реалізатора на конкурсній основі.[2]

  Найгірша ситуація, коли спадкоємці існують, але не оформляють свої права на акції. У такому випадку держава не може успадкувати акції померлого акціонера. Варіант поведінки в даній ситуації, найчастіше використовуваний, "викуп" акцій самим товариством[4]. Дана процедура є порушенням чинного законодавства - договір про викуп акцій може заключатись з самим акціонером (його представником чи спадкоємцем).

  Єдиним легальним варіантом у даному випадку є перехід акцій до держави як такого майна, що не має власника за рішенням комітету районних чи міських рад.

  Зустрічаються ситуації, коли померлий акціонер був громадянином іноземної держави або мав там постійне місце проживання і спадкоємці також проживають за кордоном та не поспішають з оформленням спадку. Товариство має повідоми їх про існування акцій, на які вони можуть отримати права. З цього приводу значні юридичні проблеми не повинні виникати.  При відсутності спадкоємців акції можуть перейти як до української, так і до іноземної держави на праві спадку чи майна, яке не має власника.

  Можливий варіант, що одному акціонеру належала значна частка акцій в статутному фонді товариства і внаслідок його смерті блокується нормальна робота господарства. Виходом  із даної ситуації є перенесення активів в інше господарське товариство в обмін на його корпоративні права. Така реорганізація дозволить найпростіше перевести підприємницьку діяльність на нову структуру, у склад учасників якої вже не будуть  входити "мертві душі". Корпоративні права створеного товариства можуть перейти від акціонерного товариства у власність його акціонерів шляхом продажу, обміну чи дару.

  Другим варіантом є формування пералельної структури - господарського товариства, засновниками якого стануть акціонери першого товариства (за виключенням "мертвих душ"). У статутний фонд товариства вносяться корпоративні права акціонерного товариства, які потім обмінюються на активи цього ж  товариства. Та всеж слід враховувати, що така господарська операція буде супроводжуватись нарахуванням ПДВ, тобто буде коштувати дасить дорого.

  Подібних варіантів існує достатньо багато, часто на практиці створюються декілька "проміжних" структур.

 

Література:

1.     Цивільний кодекс України від 2003 року

2.     ЗУ „Про державну податкову службу в Україні” від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ

3.     ЗУ „Про нотаріат” від 2 вересня 1993 р. №39 (зі змін. і доповн.)

4.     ЗУ „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. №1576-ХІІ (зі змін. і доповн.)