С.О. Прісняк,  аспірант  кафедри

                                                                         міжнародних  фінансів  КНЕУ

Особливості  процесу  кредитування  фізичних  осіб  в  Україні:  проблеми  та  шляхи  покращення

        Протягом  останніх  років  більшість  вітчизняних  банків  звертають  значну  увагу  на  розвиток  послуг  для  приватних  осіб.  Особливо  яскраво  це  твердження  доводять  банки  з  іноземним  капіталом.  Обслуговування  фізичних  осіб  є  прибутковим  видом  діяльності,  значним  є  потенціал  росту  ринку.  Більшість банків,  зберігаючи  універсальність,  все  більше  орієнтуються  на  надання  послуг  приватним  клієнтам.

       Населення  в  Україні  протягом  довгого  періоду  часу,  особливо  після  розпаду  Радянського  Союзу,  не  користувалось  послугами  фінансових  установ  активно.  Зараз  відбуваються  значні  зміни,  фінансові  послуги  стають  більш  доступними,  в  свідомості  формується  звичка  до  користування  послугами  банків  та  інших  фінансових  установ.  Проявом  таких  тенденцій  є  випереджаюче  збільшення  обсягів  кредитів,  наданих  фізичним  особам  за  останні  роки.

       Перелік  послуг,  що  надають  банки  приватним  клієнтам  у  розвинених  країнах  є  широким  і  не  обмежується  кредитуванням.  Для  вітчизняного  ринку  найбільш  популярними  є  кредити. 

       Кредити,  що  надаються  фізичним особам,  умовно  можна  поділити   на  три  групи:  іпотечні,  кредити  на  купівлю  авто,  споживчі  кредити.  Всі  ці  напрями  активно  розвивають  більшість  банків. 

         Активний  розвиток  кредитування  фізичних  осіб  в  Україні  супроводжується  застосуванням  систем  автоматизованого  прийняття  рішень.  Поширеними  стали  різноманітні  системи  автоматизованого  прийняття  рішень  при  кредитуванні  із застосуванням  системи  рейтингів (скоринг). 

       Автоматизовані  технології  дають  можливість  швидко  визначити  платоспроможність  позичальника,  оцінити  ризики,  визначити  суму  майбутнього  кредиту  та  усунути  так  званий  «людський  фактор»  при  прийнятті  рішень.  Дуже  важливо  не  лише  оцінити  платоспроможність  позичальника, але  і  виявити  недисциплінованих  позичальників.  Найчастіше  до   застосування  таких  технологій  вдаються  банки  з  іноземним  капіталом.  Мова  йде  про  використання  вже  відпрацьованих  на  інших  ринках  продуктів  і  технологій,  адаптація  таких  технологій  проводиться  рідко.

       Застосування  скорингу  при  прийнятті  рішень  по  видачі  позик вимагає  існування  інфраструктури  ринку.  Для  ефективної  роботи таких  технологій  необхідна  наявність  бюро кредитних  історій  (БКІ),  а  також  спеціалізованих  установ  по  роботі  з  недобросовісними  позичальниками,  так  званих  колектингових  агенств.  Існування  БКІ  дозволяє  банкам  перевіряти  достовірність  інформації,  що  подає  позичальник,  виявити  і  попередити  випадки  шахрайства,  знизити  ризики  неповернення  кредитів.  В  Україні  вже  створено  3  БКІ,  найбільше  з  них  створено  Приватбанком.   

           Правові  та  організаційні  моменти  роботи  БКІ  можуть  бути  темою  окремих  досліджень.  Діяльність  БКІ  з  однієї  сторони  полегшує  отримання  кредитів,  а   з  іншої  сторони  створює  загрози  для  позичальників.  Діяльність  БКІ  спрямована  на  систематизацію  та  архівацію  інформації  про  позичальників,  що  носить  особистий  характер,  а  саме  інформації  про  майновий  стан,  доходи  та  джерела  доходів,  місце  роботи,  проживання,  сімейний  стан,  тощо.  Збирання  і  використання  такої  інформації  відбувається  без  згоди  особи,  і  на  нашу  думку  є  ризикованим  з  погляду  збереження  конфіденційності.  За  умови  відсутності  розвинених  БКІ  банки  вимушені  застосовувати  власні  джерела  конфіденційної  інформації  про  позичальників,  а  саме  бази  даних  ДПА  України,  МВС  та  інших  державних  органів,  що  є  протизаконним,  хоча  і  має  місце  в  вітчизняній  практиці. 

       Універсальний  характер  більшості  банків повинен  поєднуватись  з  високим  ступенем  спеціалізації.  Утримати  позиції  на  всіх  ринках  буде  важко.  Іпотечне  кредитування  та  автокредитування   є  саме  тими  напрямами  на  яких  слід  зосередити   основну  увагу,  саме  цей  сегмент  ринку  є  найбільш  конкурентним.  За  умов  подальшого  росту  попиту  на  споживчі  кредити  небанківські  фінансові  установи  мають  шанс  зайняти  значну  частку  ринку,  витіснивши  з  нього  банки.

       Для  банків  доцільніше  перевести  напрямок  мікрокредитування  в  спеціалізовані  установи,  що  можуть  знаходитись  у  власності  банку,  використовувати  ресурси  та  технології  банку,  в  той  же  час  мати  глибоку  спеціалізацію.

       Банки,  надаючи  населенню  широкий  діапазон  послуг  вимушені  оптимізувати  власні  організаційні  структури,  позбавлятись  від  невластивих  для  банків  функцій,  передавати  окремі  напрями  роботи, наприклад,  технічну  підтримку,  роботу  з  пластиковими  картками  спеціалізованим  компаніям.

       Найбільш  успішно  на  ринку  послуг  для  населення  працюють  Приватбанк  та  чотири  великих  банки  з  іноземним  капіталом: Райффайзенбанк  Аваль,  Укрсоцбанк,  Укрсиббанк,  ОТП  банк.  Частка  кредитів,  виданих  фізичним  особам  вищезгаданими  банками  становить  58%  від  загального  обсягу.  Такий  успіх  великих  банків  зумовлений  наявністю  розгалудженої  мережі  філій,  застосуванням  сучасних  технологій,  меншою,  в  порівнянні  з  дрібними  та  середніми  банками,  собівартістю  послуг,  можливістю  залучати  відносно  дешеві  ресурси.

       Міжнародний  іпотечний  банк (МІБ),  який  не  має  розгалудженої  мережі  філій  надає  іпотечні  кредити  через  інші  банки,  які  є  агентами.   МІБ  в  свою  чергу  забезпечує  розробку  умов  кредитування,  навчання  персоналу  та  рефінансування  виданих  іпотечних  кредитів.

       Конкуренція  на  ринку  посилюється,  середні  та  малі  банки   не  мають  тих  конкурентних  переваг,  які  мають  великі  банки  і  будуть  вимушені  співпрацювати  з  іншими  банками  та  фінансовими  установами  для  утримання  ринкової  частки.