К.е.н. Касич А.О., Харламова О.Б.

Кременчуцький державний політехнічний університет

Перспективи долучення України до світових ринків інвестиційних ресурсів

З проголошенням інтеграційної стратегії та лібералізацією економіки перед Україною постали проблеми в інвестиційній сфері, зокрема: неспроможність банківського сектора забезпечити довгостроковими кредитами реальний сектор виробництва, низька купівельна спроможність і рівень заощадження населення, відплив капіталу за кордон, криза державного регулювання інвестиційного процесу та галопуюча інфляція. Ці фактори зумовили різке зниження ролі держави як інвестора та практичну відсутність внутрішніх інвестиційних ресурсів. Важливою формою насичення економічної системи інвестиційними ресурсами є інтеграція України до світових фінансових ринків та залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ).

Надходження прямих іноземних інвестицій для потреб розвитку національної економіки є важливим індикатором міжнародної привабливості держави, ознакою якісного інвестиційного клімату та ключовим показником її конкурентоспроможності на міжнародному ринку капіталу.

Максимальний потік ПІІ спостерігався в 2000 р. і складав 1492 млрд. дол. США. В 2001-2003 роках в умовах глобального спаду, відбувалося значне скорочення обсягів припливу нових ПІІ. Однак певне відновлення позивної динаміки інвестиційної діяльності спостерігалось вже в 2004 році. Як свідчать прогнози UNCTAD глобальні потоки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) будуть зростати і в 2007 році. Перспективи майбутньої динаміки пояснюються наступними очікуваними факторами:

       - рівень глобальних відсоткових ставок буде залишатись досить низьким, зберігаючи вартість корпоративного інвестування на достатньо низькому рівні;

       - переважна більшість компаній очікує зростання доходів, а, отже, їх можливості інвестувати розширяться;

-   інтенсифікація політичних зусиль на національних рівнях може стимулювати додаткові потоки ПІІ.

Про розуміння значимості ПІІ для забезпечення економічного розвитку національних економік, хоча б на початкових етапах розвитку, свідчить той факт, що фактично залишилось обмаль держав, які не мають інституції, що відповідають за стимулювання інвестиційних потоків. Загалом сьогодні у світі налічується більше 160 національних та більше 250 регіональних агентств, причому їх активне створення почалось на початку 1990-х років. Підтвердженням доцільності створення Агентств з питань іноземних інвестицій є, наприклад, той факт, що країни, які мають представництва в США, залучають на 30% більше американських ПІІ, ніж країни, які не використають такий інструмент.

Основним завданням агентства є пошук потенційного інвестора та його обслуговування в ході реалізації інвестиційного проекту. Загалом функції агентств щодо обслуговування іноземних інвесторів охоплюють широкий спектр послуг з надання правових консультацій, складання бізнес-планів, оцінка їх фінансової стійкості. Перелік функцій агентств істотно відрізняється залежно від країни їх розміщення. Так в діяльності агентств країн ОЕСР простежується чітка спрямованість до цільового підходу у стимулюванні діяльності обраних потенційних інвесторів. В країнах, що розвиваються та в найменш розвинутих країнах спектр функцій значно ширший та передбачає розробку рекомендацій щодо удосконалення інвестиційної політики, стимулювання внутрішніх джерел капіталовкладень, опрацювання заявок інвесторів на одержання пільг тощо. Щоб поліпшити ситуацію в питаннях активізації притоку ПІІ в Україні також створене Агентство по залученню іноземних інвестицій.

Станом на 01.01.2006 р. загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, отриманих Україною склав 16375,2 млн. дол. З розрахунку на душу населення ця величина перевищила 350 дол. США. В Україні присутні ПІІ з 118 країн світу. Основними країнами-інвесторами української економіки станом на


01.01.2006 року є: Німеччина, США, Австрія, Російська Федерація, Польща.

Наступна важлива проблема це експорт інвестицій. За даними офіційної статистики інвестиційна діяльність українських підприємств на зовнішніх ринках є взагалі не значною.

Парадокс полягає в тому, що інвестиційно-дефіцитна країна, якає має надзвичайно низький інвестиційний рейтинг сама активно здійснює експорт капіталу через тіньові канали. Масштабний відплив капіталу продовжується. Обсяги незаконного інвестування оцінюється у 3-5 млрд. дол. щорічно, що пояснюється проведенням різних тіньових операцій. Тобто фактично йде перекачування тіньових грошей за кордон, а не експорт капіталу.

Іноземний інвестор, він все таки іноземний, а тому наслідки залучення ПІІ слід розглядати як позитивні, так і як негативні. Високі темпи економічного росту, які спостерігаються на початковому етапі інтенсивного притоку ПІІ, обов’язково змінюються істотним падінням. Дефіцит платіжного балансу, значна зовнішня заборгованість, зростання безробіття стають традиційними явищами в країнах з високою долею ПІІ.

Існують суттєві відмінності в інтересах інвестора та країни вкладення інвестицій й щодо розподілу прибутку. Інвестор має природне бажання частку цього прибутку використати на свої потреби, найчастіше це передбачає виведення прибутку за межі країни. Бажання країни базування іноземної інвестиції забезпечити спрямування прибутку на подальше інвестування.

         Підсумовуючи, слід зазначити, що надходження прямих іноземних інвестицій є важливим індикатором міжнародної привабливості держави для потреб розвитку національної економіки. Зважаючи на це, необхідно досягти якісного оздоровлення інвестиційного клімату та терміново розпочати формування національного правового середовища регулювання поведінки ТНК на національному ринку. Також необхідно створити стабільну політичну систему в Україні і закони спрямовані на правову підтримку інвестицій, які б гарантували їх ріст та ефективне використання.