Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Пакуліна А.А., Кірдіна О. Г., Пакулін С.Л.

* Українська державна академія залізничного транспорту, м. Харків

Податкова політика як інструмент регулювання

На сьогодні у науковій літературі приділяється велика увага проблемам реформування системи оподаткування, проблемам реформування міжбюджетних відносин в Україні. Проте у своїх дослідженнях науковці розглядають переважно фінансові особливості цих відносин. На наш погляд, проблема обґрунтування даної теми потребує вдосконалення.

В Україні протягом останнього десятиріччя формується нова система економічних відносин, в основу яких покладені сучасні ринкові принципи та засади державного регулювання соціально – економічних процесів, фінансово – економічна криза попередніх років значною мірою зумовлена тим, що, застосовуючи широкий набір методів та інструментів у регулюванні економічних процесів, законодавча та виконавча влада мало враховують їх причинно – наслідкові зв’язки, особливо у сфері встановлення і стягнення податків як основного джерела формування доходів бюджету. Існуюча на сьогодні система оподаткування є надто недосконалою, що не дозволяє забезпечувати своєчасне і достатнє формування доходів зведеного бюджету. Розвиток економіки будь-якої країни належить до відання держави. З цим пов’язані як право, так і обов’язок державних органів впливати на цей розвиток – стимулювати, коли стан національної економіки погіршується, та встановлювати обмеження, коли є ризик „перегріву” через надшвидкі темпи економічного піднесення. Україні через об’єктивні обставини ризик „перегріву”, на жаль, не загрожує, тому роль держави зводиться до розроблення та реалізації економічної політики, спрямованої на забезпечення економічного зростання. Існує багато перешкод, які неможливо оминути й необхідно долати. Навколо того, як це слід робити, й точиться більшість суперечок. Основоположними напрямками державної економічної політики, як правило, визнаються забезпечення певного рівня економічного зростання, забезпечення максимально можливої зайнятості населення, встановлення контролю над інфляцією для стабілізації цін та інші. Вони визначають загальний напрям дій держави в економічній сфері, які включають у себе цілий ряд заходів. Одним із складників економічної політики є податкова політика.

Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері податків і є однією зі складових економічної і фінансової політики. Податкова політика використовується як інструмент регулювання відтворювального процесу та соціального добробуту суспільства. Самостійну податкову політику Україна розпочала проводити, коли здобула незалежність. Взагалі податкова політика є одним із елементів системи оподаткування, вона визначає, по-перше, яку частку ВВП (валового внутрішнього продукту) за допомогою податків вилучити до бюджету, по-друге, як ця частка має розподілятися між окремими платниками податків, між окремими територіями, між соціальними верствами населення.

Податкова політика передбачає: встановлення і зміну податкової системи (визначення видів податків, а також ролі кожного з них у формуванні бюджету); визначення податкових пільг, податкових ставок, їх диференціацію; визначення податкоспроможності даного регіону; визначення механізму обчислення і зарахування податків до відповідних бюджетів.

За допомогою певної податкової політики можна регулювати соціально-економічні процеси, такі як обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки, структурні зміни, ціни, зовнішньоекономічні зв’язки, рівень життя, рівень споживання певних товарів. Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процес ускладнюється відсутністю виваженої, реалістичної програми виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії. Використання в Україні податкової політики як засобу макроекономічного регулювання є одним з найактуальніших сучасних завдань. Вирішення його потребує вивчення світового досвіду впливу різних засобів податкової політики на економічні процеси. Але слід враховувати, що у специфічних економічних умовах України ці засоби можуть мати зовсім інші наслідки, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою, і ніж ті, на які розраховували при їх впровадженні. В умовах значного рівня монополізації, економічної та політичної нестабільності, виробники інвестиційних і споживчих товарів під впливом стимулюючої податкової політики можуть відреагувати на зростання сукупного попиту не збільшенням обсягів виробництва, а їх скороченням і підвищенням цін.

Держава через податки може мобілізувати значні ресурси в своє розпорядження. але недосконала система їх розподілу та використання може звести нанівець усі добрі наміри. Сьогодні держава неспроможна забезпечити певною мірою ефективне використання фінансових ресурсів, мобілізованих за допомогою податків у своє розпорядження. Тому для України заходи щодо реформування податкової системи оподаткування повинні ґрунтуватися на зниженні ставок податків, і відповідно, певному скороченні перерозподілу ресурсів через бюджетну систему. Через діяльність держави у сфері оподаткування знаходять свою реалізацію суспільні, колективні, особисті інтереси та еволюційний розвиток податкових відносин відбувається у напрямі оптимального співвідношення між задоволенням кожного з них. Виконання завдань зі здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, покладено на податкові органи.

Щоб забезпечити належний рівень надходжень до відповідних бюджетів необхідно, перш за все, провести реформу податкової системи, реформу адміністративно-територіального устрою, прийняти відповідні нормативні акти, що регулюють міжбюджетні взаємовідносини, та реалізувати основні напрямки, до яких належить зниження податкового навантаження на виробництво при одночасному розширенні податкової бази шляхом зменшення привілеїв і податкових пільг, вжити додаткових заходів, спрямованих на зменшення податкової заборгованості для бюджетів усіх рівнів. Тому на часі прийняття Податкового кодексу, в якому було б чітко зафіксовано, які види та форми пільгового оподаткування доцільно зберегти. Прийняття Податкового кодексу має ліквідувати всі ті деформації, якими наповнена податкова система за всі роки незалежності. Сьогодні кожному зрозуміло, що стабільність в оподаткуванні – основна умова успішного розвитку економіки. Податкова політика в економічній літературі визначається як система заходів держави щодо податків. Соціально-економічний зміст податкової системи та податкової політики визначається характером суспільного ладу та історичними умовами, в яких держава здійснює свої функції. Взагалі, податкова політика – це цілеспрямована діяльність держави у сфері встановлення та справляння податків. Податкову політику можна розглядати як сукупність форм і методів, інструментів, важелів впливу на стан і розвиток економіки в цілому. Тому доречно дати і таке формулювання: податкова політика – це сукупність форм і методів, що регулюють податкові відносини між державою та суб’єктами підприємницької діяльності у напрямку стимулювання зростання суспільного виробництва, залучення інвестицій, забезпечення стабільності доходів бюджетів усіх рівнів та спрямована реалізація цілей соціально – економічного розвитку країни.

Для того щоб податкова політика виконувала стимулюючу функцію та сприяла суттєвому зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари та розширенню їх виробництв, необхідно вирішити ряд завдань, які постають перед державою: активізувати приватизаційні процеси з чітким визначенням і гарантуванням прав власності; стабілізувати інфляційні процеси, що дасть змогу посилити привабливість інвестицій; чітко розмежувати податки між державними і місцевими бюджетами; стабілізувати політичну ситуацію в країні; підтримувати передових напрямів виробництва та виробництв конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників.

З метою активізації перспективи подальшого розвитку податкової політики слід: а) найближчим часом науково обґрунтувати проблеми, які є взаємозалежними для податкової і соціальної політики та які повинні враховуватись при розробці нормативно-правового забезпечення; б) визначити доцільні розміри податків та їх доцільну систему сплати; в) оптимізувати бухгалтерський та податковий обліки; г) розробити та впровадити такі механізми, щоб податкова система була не фіскальною, а стимулюючою та регулюючою; д) змінити систему нарахування податку на додану вартість; є) провести адміністративну реформу.