Історія. 2. Загальна історія
Павлюк М.В.
Запорізька
державна інженерна академія
Епоніми племен у міфоепічній генеалогії
Міфоепічна традиція виявляється не лише першим джерелом із
етнічної історії, а й через міфоепічну генеалогію
ключем до з’ясування нормативного поділу етнічної спільноти за цілком певними
параметрами на давні племена чи гілки спільноти з дальшим поділом на групи з
4-ох племен чи, радше, племінних спілок, що спмі
поділяються на 16 племен.
Добір
етнонімів до повної таблиці можна здійснювати не лише шляхом зіставлення
матеріалу всіх спільнот єдності, як у разі фонопар (фоноквартетів) або семопар (семоквартетів) етнонімів, а й завдяки епонімам племен, пов’язаним
родинними зв’язками. Щоправда, деякі етноніми лише пасують до добраних за своїм
фонетичним складом. Такі випадки можна пояснити прогалинами в міфоепічній оповіді, або ж є якесь ґрунтовніше пояснення.
Оглянемо матеріал однієї з індоєвропейських спільнот, грецької.
Девкаліон та, певно, Гелін
володарювали у Фтії, чиїм епонімом була дружина *Граїка, а потім, Геліна – Фтія. Дор і доряни
населяли Дориду в Середній Греції. Еол володарював у тесалійській
Магнезії (чиїм епонімом, як і племені магнети, став,
певно, його син Магнет). Ксута
та його синів Іона й Ахея вигнано до Пелопонесу. Беот зі своїм
племенем оселився в тій області, що відтоді зветься Беотією,
а Іодамова дочка Теба або
традиційно Фіва стала епонімом осередку тієї області
міста Фіви та його мешканців. Саму Іодаму можна вважати несамовидним
епонімом племені етейів (місто й область Етея в Середній Греції), пор.: інд.
Мадгаві → Яду →
яду, ядави.
Еоляни мали найбільше поселень у Греції, чиїми епонімами
стали численні нащадки Еола. З іншого боку, країна
епічних подій Тесалія звалася за самоназвою племені
тесали, що належали до тієї ж еолійської гілки грецької спільноти. То ж,
доречно оглянути спершу Еолову гілку грецького генеалогічного дерева як
відбиття, певно, особливого статусу l–гілки.
Чоловіком
Еолової дочки Каліки був Аетлій, син Гелінової сестри Протогенії,
тобто її дядько. Їхній син Ендіміон перевів еолян на нову землю, що за ім’ям його сина Етола звалася Етолією, а люди –
еолійцями. Сини Етола Плеврон
та Калідон стали епонімами етолійських
міст і їхніх міщан, відбиваючи, певно, племінні підрозділи еолян.
То ж, маємо 4-у групу етнонімів l-гілки: aioleis – pleurones – aitoleis – kalidones. Відзначимо обтяження показника з метатезою в
другій парі етнонімів -l-, -l-, -tol-, -lid-, а також, таку собі прихованість показника,
знану й слов’янам: гр. pleu-rones, kali-dones; слов. зли-чани,
поля-ни, вісля-ни, воли-няни тощо.
Hellēn Protogeneia Orseis Zeus Aiolos
Aethlius Enarete → Kalike Kalike → Endymion |
Endymion Iphianassa Aitolos Pronoia Pleuron Kalidon |
aioleis pleurones aitoleis kalidones |
До 3-ої групи l-гілки належить фонопара етнонімів іолки – флегії. Про епоніма іолків не згадують, а місто Іолк
заснував, кажуть Еолів син Кретей.
По ньому в місті володарювали його нащадки двох гілок Есон
– Ясон та Пелій – Акаст. Дружиною Кретея була його
племінниця Тірό, дочка Кретеєвого
брата Салмонея, епоніма елідського
міста Салмони.
Флегій, син Ареса та
Хріси (дочки Альма чи Ольма,
онуки Еолового сина Сизифа), був володарем флегійців у Беотії (м. Орхомен). Його онуком був Асклепій (лат. Ескулап) – гілка Короніди. Гілка Іксіон – Пейритой (Пирифой) володарювала
серед тесалійських лапітів,
племені, що побутувало на горі Пеліон. Вони мали
свого епоніма Лапіта та відзначилися в епосі
боротьбою з кентаврами (Іліада зве їх „ферес”, Одісея ж „кентаврой”). Батьком
першого кентавра вважають Іксіона, а матір’ю – Нефелу,
богиню хмар. Грецькому етнонімові kentauroi фонетично відповідає індійський етнонім gandharva. Таким чином, етнонімів іолки та флегії пов’язано як фонопару, а етнонімів флегії, лапіти й кентаври як самоназви споріднених племен. Тобто
маємо типовий фоноквартет із потроєнням другого
етноніма, двічі, однак, з заміною заступленими етнонімами. А втім, ув одному з них можна добачити метатезу lapi(thai) ← phle(gyai), а в іншому – заміну плавного (kent)auroi ← iol(kai). Епонімом
міста Фтія була дружина *Граїка,
потім, Геліна, а також,
Aiolos Enarete .
. . .
. . .
. . .
. . .
. . .
. . .
. .
Salmoneus
Kretheus (Iolkos) Sisyphos Alkidike →
Tyro Merope Tyro → Aison Pelias Chryse Polymede
Anaxibie Ares Iason Akastos Phlegyas → |
→ Phlegyas
. . .
. . Ixion .
. . . . Nephele Peirithoos kentauroi .
. .
. . lapithai |
коханка Аполона; його
вважають справжнім батьком Дора, Лаодока й Поліпойта. Про походження Фтії не
згадують, можливо, через те, що її ім’я, що має відповідників у всіх
індоєвропейських спільнот, первісно було ім’ям міфоепічного
свідка історії.
Онуком
Еола та сином Кретея був Ферет – епонім міста Фери в Тесалії. Онуком Феретового брата Eсона був Тесал, чиїм ім’ям
його син Антит назвав країну Тесалією.
До розглядуваної групи потрапляють, здається, два властиво етноніми – малійці (Маліда) та тесалійці (Тесалія) та два полісні етноніми фтіоти ← Фтія та ферети ← Фери. Отже, маємо
всі етноніми 2-ої групи.
Hellēn Phthia / Orseis Aiolos Enarete Kretheus → |
→ Kretheus
Tyro Aison Pheres Polymede Iason → |
→ Iason
Glauke Thessalos .
. . .
. Antithos |
malieis phthiotai pheretai thessaleis |
До 1-ої групи l-гілки належить фонопара етнонімів першого типу егінети – егіалеї. Скидається на
те, що за цим разом потроєно першого етноніма, оскільки другий етнонім
виявляється осібним щодо решти в групі. Егіалеї
звалися за Егіалеєм, сином Інаха
та Мелії. Арголіда звалася
тоді Егіалеєю. Відтіснивши ахейців Пелопонесу до його південної частини, доряни
сприяли закріпленню за нею назви Егіалея (традиційно
ту назву пояснюють словом „узбережжя”, що, однак, може бути народною
етимологією).
Асоп, як і Інах, був сином Океану й Тетії, а
його дочкою була Егіна, що від Зевса народила Еака. Бог переніс її на острів Енопія,
що відтепер звався Егіна. Етноніми егінети (що зазнав метатези - * енігети)
та егіалеї становлять фонопару,
знану інщим спільнотам: герм. Angli, anglivarii – vangiones, angrivarii; інд. anga – vanga (→ bangla, бенгальці) слов. укри – вагри (з переміною одного
плавного показника на інший) тощо.
До Еакового роду
належали володарі племені мірмідоняни – Пелей, Ахілл та Неоптолем. До
речі, Ахілл має цілковитого (тобто фонетичного за ім’ям та епічного як герой) відповідника в
індійців – Карна, володар племені анга. Дальшими
відповідниками є такі ж епічні герої – іран. Суграб та кар.-фін. Кулерво, а
також, останні володарі попередньої (першої) династії володарів, що поступається
владою новій, герм. Ґюльві, клт.
Мак Куїл, слов. Аскольд.
Міф про перенесення Егіни до острова та міф про перетворення Зевсом на Еакове прохання
мурах (мірмідонів) на людей відбивають, певно,
історичні події – навалу на острів егінетів і мірмідонян (епонім племені Мірмідон
був сином Зевса й Евримедуси), що мали тотемом мурашку.
Місцеве пелазгійське плем’я енопи
(о. Енопія) мали тотемом козу.
Енопи були сусідами мопсопів,
за назвою яких Атика звалася тоді Мопсопією.
Можна навести ще одну фонопару пелазгійських
(чи, радше, палестійських) етнонімів: дріопи та долопи. Такий зв’язок
етнонімів ув іншій варіації знаходимо в
„анатолійських” (чи малоазійських) егейців.
palaistai
dry- opoi ( гр.
dol- opoi pelasgoi)
en- opoi mo-ps- opoi |
kydonoi |
гр. etheokretoi „щирі критяни” |
„анатолійські” tyrs- enoi егейці
sard- anoi si-
kul- oi lukk- oi |
Отже,
іменні показники були притаманні не лише грецьким етнонімам, а й етнонімам
їхніх попередників – пелазгів, що для греків були
автохтонами, адже до Греції (а пізніше до Палестини), а також, до Малої Азії (а
пізніше до Італії) вони переселилися з Криту ще до появи греків на півдні
Балкан.
Братом
Пелея був Фок, за яким зветься вся Фокида, оскільки, кажуть, спершу так звалася частина Фокиди навколо Тифореї та Дельфів,
та звалася вона за коринтським Фоком, сином Орнітіона, онуком Сизифа,
правнуком Еола. Етнонім фокейці
є, певно, тотемічним „тюлені”, як і етнонім мірмідони „мурахи”. Отже, маємо всі етноніми 1-ої групи l-гілки, чию добірку в повному складі з’ясувати
дозволяє міфоепічна генеалогія.
Okeanos Tethys
. . .
. . . Inachos Asopos Melia . .
. . Aigialeios Aigina → |
→ Aigina Zeus Aiakos Endeide Psamate Peleus Phokos |
Sisyphos Merope Ornition .
. . . Phokos |
Eurymeduse Zeus Mirmidon |
Наведемо повний склад етнонімів усіх груп l-гілки.
1-а група |
2-а група |
3-я група |
4-а група |
aiginetai mirmidones aigialeioi phokoi |
malieis phthiotai pheretai thessaleis |
iolkai kentauroi phlegyai lapithai |
aioleis pleurones aitoleis kalidones |
Відтак, слід перейти до з’ясування повного складу етнонімів решти гілок.
Наступна розвідка має стосуватися іншої „плавної гілки”, по тому, другої пари
„провідних” гілок та, нарешті, „носових” гілок. Наслідком тих розвідок буде
повна таблиця етнонімів за нормативного поділу грецької спільноти.
Література.
Аполлодор. Мифологический словарь. – М., 2004.
Гомер. Илиада. –
М., 2000.
Мифологический словарь. – М.,
!991.
Павсаний. Описание Эллады. В 2-х т. – М., 2002.
Словник античної міфології. – К., 1989.
Тахо-Годи А.А. Греческая мифология. – М.,
1989.
Павлюк Микола Васильович
Запорізька державна інженерна академія
кафедра українознавства, ст.. викладач
69097 м.
Запоріжжя
вул.. Запорозького козацтва 15-б, кв. 25
(0612)
277-00-06