Педагогические  науки/5. Современные методы преподавания

 

Долапчі Анастасія Юріївна

Харківський національний педагогічний університет  ім. Г.С.Сковороди,

 Україна

Освітня цінність вивчення іноземних мов у середніх навчальних закладах

Сучасною методикою визначено, що провідною метою навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах є практична. Це передбачає формування певного рівня іншомовної комунікативної компетенції учнів, що є цілком виправданим з огляду на сучасні цивілізаційні процеси, оскільки процеси інтеграції і глобалізації акцентують важливість практичного володіння іноземними мовами і здатність здійснювати іншомовне спілкування.

Але вивчення історико-педагогічного досвіду гімназичної освіти засвідчує, що видатні представники наукової думки другої половини ХІХ – початку ХХ ст. відстоювали іноземні мови, як провідну складову змісту освіти з огляду на їх освітню цінність (К.Ушинський, М.Пирогов, В.Стоюнін, М.Катков та ін.). Зазначені вчені висловлювали загальну думку про те, що вивчення іноземних мов, у той час переважно латинської та грецької, привчає учнів до ґрунтовної розумової праці, до логічного мислення. Вони також підкреслювали, що вивчення мов розвиває смак до краси, ясність мислення та сприяє  формуванню розумових здібностей, та вольових якостей. З огляду на це, невипадково класичним іноземним мовам було відведено провідне місце у навчальних програмах гімназій другої половини ХІХ ст.

Слід зауважити, що протягом всього періоду існування класичної (з вивченням грецької та латинської) та реальної гімназії (з новими мовами німецькою та французькою) численні дискусії велися щодо формування змісту освіти у середніх школах. Це був час становлення вітчизняної педагогічної думки, справжнього плюралізму і дискусій представників суспільно-політичної еліти та педагогів.  Однак більшість вчених періоду погоджувались, що освітня цінність вивчення мов полягає в тому, що вони дозволяють усвідомити взаємозв’язки та наступність культурної спадщини та сприяють вивченню витоків цивілізації.

Підкреслюючи питання про освітню цінність навчання мов такі педагоги початку ХХ ст. М. Демков, Ф. Зелінський, П. Каптерев та інші виділили наступні їх переваги: 1) стійкість, дидактичну розробленість і визначеність учбового матеріалу, який дозволяє заглибитися в суть предметів, що вивчаються; 2) великі виховні можливості античної та західної культури; 3) можливість концентрувати предмети історико-філологічного циклу; 4) потенціал розвивати логічне і абстрактне мислення і 6) знайомити з науковою термінологією і науковими методами пізнання при певній організації навчання.

У своїх багатьох роботах К. Ушинський зіставляючи головні аргументи прихильників класичного та реального напрямків вивчення іноземних мов у гімназіях доводив, що класицизм пережив себе та більше не може задовольняти вимоги суспільного розвитку. На його думку, європейська педагогіка ставила в основу виховання класичні мови та літературу тільки тому, що не могла знайти нічого нового, чим можна замінити класицизм.

В. Стоюнін, у свою чергу, не заперечував виховного та формально розвиваючого значення вивчення обох давніх мов, але за браком часу пропонував віддати перевагу латинській мові, яка має більш тісний зв'язок з історією європейської освіти.

Існувала також думка (С. Шафранов, Б. Грінченко), що для посилення освітньої цінності у вивченні іноземних мов слід додавати до їх викладання «більш українського напряму», тобто викладати їх на основі знання культури власного народу, виявляючи духовні основи цих двох культур постійно їх порівнюючи.

Таким чином, повністю погоджуючись з пріоритетністю практичної мети у вивченні іноземних мов вважаємо, що слід збагатити змістовний аспект навчальної дисципліни «іноземна мова» матеріалом, який дозволить акцентувати у навчальному процесі культурологічний, історичний, освітній аспекти та більшою мірою сприятиме реалізації освітньої мети у вивченні іноземних мов.

Література:

1.                 Стоюнин В.Я. Избранные  педагогические сочинения // Сост. Г.Г. Савенок. - М.: Педагогика, 1991. - 368 с.

2.                 Ушинский К.Д. Педагогические сочинения: В 6 т. – М.: Педагогика, 1988. – Т.2. – с.408 - 457

3.                 Шафранов С.Н. О степени обязательности обучения латыни при нынешнем и при другом более русском направлении ея преподавания. - Ревель, 1900. – с. 198