Секція «Філологічні науки». 1

О.М. Акмалдінова, О.О.Письменна,

Національний авіаційний університет, м.Київ

Врахування характеристик науково-технічного тексту при навчанні адекватному перекладу

Виявлення характерних рис науково-технічного стилю мовлення й відбиття їх у навчальних текстах є дуже важливим завданням для ефективного навчання навичкам перекладу, анотування й реферування.

Аналіз лінгвістичних досліджень дозволяє виділити наступні характеристики науково-технічного тексту: 1) статичність; 2) прагнення до стислості, компактності вираження; 3) широке використання абстрактної лексики й своєрідний спосіб її конкретизації; 4) специфічне вираження абстрагованості й узагальненості як способу наукового пізнання.

Характерною наявною рисою науково-технічного тексту є ознака статичності. В ході аналізу індивідуальних стилістичних рис певного тексту, відзначають дієслівний або іменний характер стилю залежно від того, чому віддає автор перевагу - більш широкому використанню дієслів, що створює динамічність, або іменників і прикметників, що відображає більшу статичність тексту. Статистичні дослідження текстів наукового стилю свідчать про його статичність на відміну від стилю художньої літератури. Це явище цілком закономірне й поясниме: ті або інші поняття в науковій літературі конкретизуються й визначаються детальніше й різноманітніше, ніж у стилі художньої літератури. Якщо звернутися до словників, складених на матеріалах технічних текстів, можна помітити, що питома вага класу іменників набагато вище питомої ваги класу дієслів і для методики викладання іноземних мов висновок напрошується сам собою - очевидно, за межами якогось мінімуму ріст обсягу лексичного матеріалу, що підлягає засвоєнню в технічному вузі, повинен відбуватися більше за рахунок іменників, ніж дієслів.

Другою характерною рисою науково-технічного тексту є прагнення до економії мовних засобів, до стислості, згорнутості вираження. Цей процес обумовлений історично. У повсякденному житті, де доводиться формулювати й передавати відносно просту інформацію, оперують в основному простими короткими фразами. Лексика побутового характеру сполучається з простішими граматичними структурами. Ускладнена граматична структура речень звичайно сполучається з менш уживаною, більш специфічною лексикою. Середня довжина речень в англійському літературному діалозі становить 5 - 8 слів. У науковому ж стилі, який має задовольняти вимозі обґрунтування думок та тверджень, кількість слів у реченні зростає від 7 до 116.

Дослідниками відмічається, що в синтаксисі англійської мови відбувається активний процес зменшення розмірів речення й разом з тим збагачення і ускладнення системи препозитивних атрибутивних іменних словосполучень. Прагнення до стислості, економії мовних засобів здійснюється, насамперед, як уже згадувалося вище, широким використанням іменників і прикметників у функції означення. Іменники як означення в реченні вживаються в науковому мовленні в 5,4 рази частіше, ніж у художньому стилі, і той факт, що іменник як означення частіше вживається в препозиції, ніж в постпозиції з прийменником «of», теж говорить про прагнення стислості, економії в мові. Багаторазове вживання прийменникового означення в постпозиції зробило б фразу більш громіздкою.

Характерним для науково-технічного тексту є й широке вживання неособових форм дієслова (більше 32 %), зокрема дієприкметника минулого часу. Як спосіб економії мовних засобів широко використовуються в технічному тексті й складні конструкції з інфінітивом і герундієм.

У якості третьої характерної риси науково-технічного тексту можна виділити широке вживання абстрактної лексики, з одного боку, і специфічний, своєрідний спосіб її конкретизації, не властивий іншим стилям мовлення, з іншої. В основі всякого наукового пізнання лежить процес абстрагування, тенденція вивчати окреме й індивідуальне через загальне. Ціль будь-якої наукової праці – встановити якусь істину, що, як відомо, завжди конкретна. Але конкретне наукове пізнання не може бути ототожнене з пізнанням одиничного, з пізнанням неповторних явищ і ситуацій. Тому в науковому мовленні завжди широко використовується абстрактна лексика; слово як правило, співвідноситься не з конкретним предметом, а виражає загальне поняття. Спосіб утворення термінології шляхом додавання препозитивних визначень є сугубо специфічним для англійського науково-технічного тексту, що здійснює деталізацію, конкретизацію загальнонаукових слів. Відвернений й узагальнюючий характер науково-технічного тексту проявляється в широкому використанні безособових і неозначено-особових займенників one, you, we.

Одним з найсильніших і найбільш розповсюджених засобів вираження узагальненості в науково-технічному тексті служить пасивний стан. Статистичні дані показують, що пасивний стан зустрічається в стилях художнього й наукового мовлення приблизно в наступному співвідношенні: художня література –близько 3%, науково-технічна література – близько 33 %. Категорія пасивності широко представлена в науковому стилі не тільки граматично, але й лексично такими фразами й словосполученнями, як is under consideration, is under supervision, is under discussion. Додатковим засобом вираження узагальненості служить також часте використання таких узагальнюючих слів, як generally, usually, as a rule, in most cases. Розглянуті вище характеристики науково-технічного тексту дозволяють визначити лексичне наповнення, що найбільш адекватно може відобразити специфіку структури науково-технічного стилю й послужити базою для придбання міцних навичок перекладу, реферування й усного мовлення за фахом; тому методичним завданням навчання англійської наукової та науково-технічної мови є така організація навчальних текстів, у якій виявилися б усі перераховані вище специфічні особливості із градацією наростання труднощів по етапах навчання, а також більша робота з вивчення й класифікації термінології з урахуванням її частотності й приналежності до певних терміносистем, що відповідають фаховим профілям. Наведені положення ілюструються лексико-семантичною класифікацією наукової лексики та прикладами моделерелевантних характеристик наукових текстів.