Филологические науки

1. Методика преподавания языка и литературы

Заслонкіна Анна Володимирівна

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Когнітивні аспекти інтерпретації лінгвістичної парадигми

Вектори субстанційних трансформацій в умовах реформування освіти у вищій школі з метою наближення до стандартів мультилінгвальної Європи зумовлені інтеграцією сучасних комп’ютерних технологій у навчальний процес. Зокрема, навчання англійської мови спеціального вжитку виступає конгломератом наступних компонентів: інтеракційного підходу до навчання як еквівалента комунікативної компетенції та комп’ютерних засобів навчання як каталізаторів еклектичних підходів викладання. Сучасні тенденції у вивченні та викладанні мов базуються на принципах інтернаціоналізму, плюрилінгвізму, новизни, а також на соціокультурному змісті, текстовому характері комунікації та методах навчання, які активізують інтерес студентів. Екзистенція верифікацій поняття “метод” комплементована поліаспектним та комплексним підходом. Найбільш універсальна тотально-дидактична дефініція методу як системи консистентних взаємопов’язаних операцій викладача і студентів, що забезпечує засвоєння навчального матеріалу, базується на сепарації діяльнісного аспекту.

Домінантні аспекти інтеракційного навчання репрезентовані використанням автентичних мовних одиниць в ситуаціях реального мовлення, практикою усного спілкування через спонтанне висловлювання під час вирішення комунікативних позалінгвістичних завдань, письмовим спілкуванням з реальними адресатами. Перформація даних задач здійснюється комп’ютерними технологіями, які реалізують спілкування через телекомунікаційні мережі. Провідними видами мовленнєвої діяльності в таких мережах є письмо і читання, що детермінує для викладача орієнтацію на активне володіння і формулювання висловлювання в письмовій формі. Метою навчання в такому аспекті виступає структуроване висловлювання; предметом навчання і вивчення – смислова структура мови; об’єктом вивчення – структура речення. Наведені лінгвістичні знання визначаються у термінах когнітології. О.П. Крюкова розглядає мову як засіб обробки і збереження інформації про відображувану реальність, як інструмент мислення. Підхід до мови як до системи, що застосовується для конструювання моделі лінгвістичної компетенції, визначається наступним постулатом: синтаксема виступає базовим елементом у структурі мовного коду, в якому можна передати завершену змістовну інформацію про об’єкт аналізу, а практичне творче оволодіння мовою як засобом мислення полягає у вмінні передавати зміст у вигляді структури – речення інструментарієм даної (англійської) мови, оперуючи категоріями [1; 29-30].

Сучасна лінгвістика досліджує логіко-смисловий базис мови, інтерпретацію реальності мовними засобами. Когнітивна лінгвістика репрезентує мовні знання як логічно обґрунтовану систему для структурування речення, тобто речення у різних мовах має спільний логічний смисловий базис.

Більшість проблем студентів, які вимагають лінгвістичних знань, пов’язані з формулюванням висловлювання. Саме речення як базова смислова одиниця мови дозволяє комбінувати вивчення мовних форм та логіко-семантичну репрезентацію. Пов’язавши універсальну логіко-смислову природу речення з його формальними характеристиками, можна створити модель мовної компетенції для навчання формулювання висловлювання – фундаментальної задачі навчання мови. Дане бачення проблеми сфокусоване на тому, що саме через призму речення реалізується цілісність лінгвістичних знань. З точки зору когнітивного підходу маніфестується важлива для генезу мови функція – здатність відображати реальну дійсність, моделюючи її мовними засобами.

Для презентації знань у процесі навчання з позицій когнітивного підходу необідно використовувати семантичні категорії, які інкорпоруються до сфери мислення і водночас до смислової грані мови, завжди виступають у певному мовному втіленні в деякій модифікації, що зумовлена їх проходженням крізь призму мови [1; 32]. Таким чином, проблему структурування висловлювання можна представити на різних рівнях структурної складності – лексема, синтагма, синтаксема чи дискурс в залежності від ступеня розгорнутості висловлювання. Студент оперує різним синтаксичним репертуаром семантичних категорій в процесі їх розгортання чи комбінування при побудові цілого. Побудова синтаксеми як навчальна задача – проблема його конструювання шляхом комбінаторики мовних експонентів семантичних категорій, а стратегічне завдання викладача – забезпечення відповідних вправ.

Зразком подібних моделей є методично розроблені способи репродукції і вивчення мовного матеріалу, які можуть бути ефективно реалізовані у комп’ютерному середовищі і доповнені специфічними комп’ютерними вправами (наприклад, сортування – вправа на ретенцію класифікації словоформ і конспектування – відновлення прочитаного). Специфіка вивчення мови маніфестується у тому, як студент конструює форми реципрокно- детермінованих елементів, будуючи ланцюжки; трансформує висловлювання, модифікуючи комунікативну роль (ствердження, заперечення, тощо). Операція комунікації корелює зі сферою застосування мовних знань у спонтанному і підготовленому спілкуванні.

Для сучасних інтеракційних вправ характерним є наближення до умов природної комунікації, так як у вправах на розвиток усного мовлення не лише реакція учня, але і вербальний стимул на англійській мові є усними (звуковими). Базисом цього підходу є ідея системи комунікативних задач, які ставляться перед студентом, і мовного матеріалу як засобу розв’язання цих задач. Останній детермінується як сукупність усього, що говориться і розуміється у визначеній конкретній обстановці, де для комбінування використовується мовна категорія, релевантна для синтаксичної організації мови. [1; 25]. Мовна категорія розглядається як родове поняття, природний акумулятор семантичної інформації у мові і, відповідно, як класифікатор для навчального мовного матеріалу. Такий спосіб презентації має ряд пріорітетів для асиміляції матеріалу, так як дозволяє: логічно корелювати матеріал модуля; компактно представляти матеріал; конструювати класифікацію на основі семантики, а не форми; сегрегувати матеріал на навчальні елементи; формувати подальшу ієрархію мовних одиниць.

Перманентне застосування моделі лінгвістичної компетенції сприяє інтенсифікації концепції, згідно з якою під час опанування іноземної мови необхідно фіксувати в пам’яті лише рекурентні знаки, придатні для використання у спілкуванні на встановлені програмою теми. Знаки доцільно запам’ятовувати через їх повторну рецепцію і трансмісію в усних повідомленнях, що може бути реалізоване у навчальних комп’ютерних програмах. Програма навчання іноземній (англійській) мові – це перш за все деталізований опис мінімального комунікатора, тобто тієї "лінгвістичної здатності", яка зможе забезпечити реалізацію поставлених комунікативних цілей навчання [2; 211].

Інтеракційне навчання дозволяє студентам розкрити для себе мову і мовлення шляхом їхнього прагматичного використання у професійних цілях, а не лише через сприймання пояснень викладача. Навчальні комп’ютерні програми застосовують ефективні прийоми навчання, таким чином ситуативно-емоційний характер звукової комунікації і природна висока мотивація учнів створюють сприятливі умови для навчання цього виду комунікативної діяльності.

З огляду на вищеозначене зазначаємо, що практика апелювання до когнітивної лінгвістики сприяє реалізації комунікативного підходу до навчання іноземних мов, а її комбінація з елементами моделі лінгвістичної компетенції та інтеракційного навчання дають можливість вдосконалити культурологічну парадигму розвитку особистості майбутнього фахівця.

Використана література:

1. Крюкова О.П. Самостоятельное изучение иностранного языка в компьютерной среде (на примере английского языка). М.: Издательская корпорация «Логос», 1998. – 128с.

2. Шубин Э.П. Языковая коммуникация и обучение иностранным языкам. – М.: Просвещение, 1972.– 351с.