Секция «Филологические науки»/

                                                               Методика преподавания

                                                        языка и литературы

 

Анісімова І. М.

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

 

Усне мовлення на заняттях з іноземної мови

 

Початок формування комунікативних навичок передбачає навички озвучування висловлювань, навички оперування лексичними одиницями та граматичні навички. Щоб сформувати навичку говоріння, потрібне тривале тренування. Навички є основою оволодіння мовою. Формування навичок іншомовного мовлення відбувається відповідно до закономірностей засвоєння будь-якої діяльності. Перший етап побудови таких навичок включає визначення граматичних форм або лексичних одиниць, що підлягає засвоєнню на рівні навички говоріння. Якщо тренування здійснюється у формі розмови, то підстановчими елементами керується сам студент.

В кожній групі є студенти з різним рівнем підготовки, тому пред’явлення задачі має передбачити різні форми підтримки висловлювання. Комунікативний етап передбачає роботу над текстом шляхом перенесення теми розмови на суміжні ситуації.

Якщо студенти мають добру мовну підготовку, то це створює сприятливі умови для прямого виходу на комунікативне висловлювання та оволодіння автоматизмами вимови лексичних і звукосполучень і пам’ятають форму або лексичну одиницю, яка підлягає засвоєнню, то цього досить, щоб розпочати формування навичок та їх вживання. На початковому етапі навчання переважає усне введення. Викладач пропонує вправи, тренування окремих лексичних одиниць.

Велике значення має добір вправ, що відповідають меті засвоєння лексичного або граматичного явища, а також забезпечення багаторазовості вживання цього явища у відповідних ситуаціях. Робота розпочинається з усвідомлення студентом мовного правила. Це забезпечує постійний самоконтроль у процесі виконання вправ і згодом підводить до формування дуже важливого самоконтролю. Сформовану навичку слід систематично використовувати і таким чином підтримувати.

Говоріння, як вид діяльності, функціонує у двох формах – діалогічній і монологічній. Монологічне і діалогічне мовлення характеризується також різною перехідністю. Діалог є основою, домінуючою формою мовлення. Діалогічне мовлення формується в процесі розмови двох партнерів. Структура діалогічного мовлення дуже різноманітна.

Особливістю діалогічного мовлення є те, що воно тісніше, ніж монологічне, пов’язане з ситуацією. Мікро висловлювання може розглядатися як підготовка до більш об’ємних висловлювань. Обсяг висловлювання часто визначається комунікативними завданнями. Механізм задачі на мікро висловлювання нагадує вправу на формування навичок.

Наступним кроком, що наближає студентів до самостійного мовлення, є вправи з різноманітною націленістю. У таких вправах підтримку висловлювання слід пристосовувати до можливостей різних груп студентів. Доцільно також важчу роль у парі доручити сильнішому студентові.

Якщо студенти задовільно володіють раніше опрацьованим матеріалом, то доситуативний етап, тобто роботу над текстом висловлювання, можна пропустити. Тут доцільно говорити лише про два етапи навчання мовлення – ситуативний і комунікативний. Введення студентів у ситуативне мовлення треба проводити послідовно. Зважаючи на те, що навіть в добрій групі є студенти з різним рівнем підготовки, слід передбачати різні форми підтримки висловлювання.

Комунікативний етап передбачає перенесення теми розмови на факти реальної дійсності. Вправи виконуються як індивідуально, так і в парах. Студентам пропонують кілька послідовно поставлених спеціальних запитань, відповіді на які складають зміст тексту. Підготовчі вправи опрацьовують до складання монологу.

Монологічне мовлення характеризується контекстуальністю. Воно повинно бути зрозумілим само по собі. Характерною рисою монологу є певна можливість планування висловлювань. Монолог може бути продуманим і підготовленим. Мотив спілкування можна сформувати у вигляді комунікативного завдання. Комунікативні завдання можуть дати студентам можливість щось з’ясувати , заперечити, схвалити, висловити своє ставлення до чогось, погодитись з твердженням. Ситуативною підтримкою вважається завдання, яке конкретно вказує в якій послідовності і що треба сказати. Поширеною формою навчання висловлювань є вправи, в яких студентові пропонується підтвердити свою точку зору. Завдання такого типу забезпечують багаторазовість повторення однієї структури. Визначаються соціальні ролі для кожного студента і відповідно пропонуються комунікативні завдання та підтримки висловлювання. Доцільно вживати такі вправи, де студентам пропонують серію послідовно поставлених спеціальних запитань, відповіді на які в загальних рисах складають зміст тексту. Безпосередньому монологу можуть передувати і підготовчі вправи. Такі комунікативні завдання мають бути компактними і лаконічними. Наприклад, завдання придумати заголовок до тексту, висловити своє ставлення до тексту, з’ясувати скільки в тексті тверджень, які не відповідають дійсності.

Вибір комунікативного завдання залежить від характеру тексту, етапу навчання. Тут можна користуватися вправами типу: виберіть твердження, які відповідають змісту тексту; дати відповіді на запитання; переказати текст, скласти план прослуханого.

 

 

 

 

 

Сведения об авторе

Анисимова Инна Николаевна

Адрес: ул. Титова, д. 14/а, кв.65

Тел. 92-54-17

Приднепровская Государственная Академия Строительства и Архитектуры

Должность: старший преподаватель

Звание: не имеет

Научная степень: не имеет