Право / 11.Криміналістика та судова медицина

 

Моїсєєва К.О.

Донецький національний університет

Взаємодія судового експерта з іншими процесуальними особами: комунікативний аспект

У судово-експертній діяльності (далі – СЕД) відбувається комунікативна взаємодія судового експерта з іншими особами, які беруть участь у кримінальному (господарському, цивільному, адміністративному) процесі (далі – «процесуальними особами»). Комунікативна взаємодія розуміється нами як спільна узгоджена діяльність процесуальних осіб з обміну інформацією між ними. При цьому ефективність такої взаємодії визначається якісним рівнем взаєморозуміння, тобто, таким станом спілкування, при якому висловлення судового експерта стають зрозумілими та вірно тлумачаться всіма адресатами повідомлення (замовником експертизи та іншими процесуальними особами). Виходячи із цього, мету комунікативної взаємодії судового експерта в перебігу СЕД можна визначити як переконання інших процесуальних осіб у достовірності та обґрунтованості зроблених ним висновків, а засобами досягнення цієї мети – складання аргументованого тексту висновку експерта, чи давання аргументованих показань при допиті експерта на досудовому слідстві та дачі пояснень у судовому засіданні.

У перебігу взаємодії судового експерта з іншими процесуальними особами судовий експерт обмінюється з ними своїми думками щодо предмету експертного дослідження, втілюючи їх в усну чи письмову форму. Такий комунікативний процес визначається змістовними та рольовими ознаками учасників. Спільною метою комунікації між усіма процесуальними особами, з участю експерта, можна назвати використання ними цих знань для досягнення власних цілей. Ураховуючи, що цілі різних осіб, які беруть участь у процесі, можуть конкурувати, особливо якщо окремі особи вдаються до протидії розслідуванню чи судовому розгляду справи, то відомості, які надходять від експерта можуть тлумачитись по-різному різними комунікантами. Тому важливим завданням стає вироблення рекомендацій з формування та ефективного застосування висловлень, які надає експерт за письмовою формою при складанні тексту висновку експерта, чи за усною формою, коли він піддається допиту на досудовому слідстві чи під час судового розгляду справи. Однак, з позицій забезпечення ефективності комунікації взаємодія судового експерта з іншими процесуальними особами до сьогодні в науковій літературі не вивчалася.

Комунікація між людьми розглядається наукою прагматикою як спільна діяльність, яка має власну структуру, систему критеріїв та ознак (Г.Г. Почепцов, Е. Гроссе, Е.Р. Атаян, Р. Дирвен і М. Веспур, М.Н. Кожина та ін.).

На початковому етапі комунікативної взаємодії процесуальної особи з експертом, замовник судової експертизи, як адресант формулює завдання на судову експертизу та оформлює його у вигляді певного процесуального документу (постанови, ухвали). На цьому етапі комунікативна мета замовника експертизи – лексичними засобами сформулювати завдання, яке потребує застосування спеціальних знань, якими адресант не володіє. Зміст запитань на вирішення судової експертизи повинен бути зрозумілим для всіх процесуальних осіб. На наступному етапі комунікації, експерт надсилає текст висновку експерта як результат застосування спеціальних знань, який інтерпретується адресатами-неспеціалістами. Комунікативна мета експерта – забезпечити вірне розуміння результатів застосування спеціальних знань. На наступних етапах комунікації, замовник експертизи та інші процесуальні особи можуть надавати експерту запитання на роз’яснення та доповнення висновку експерта, а він, у свою чергу, свої відповіді спрямовує неспеціалістам.

Текстова частина висновку експерта репрезентує результати досліджень перед слідчим, судом, іншими учасниками процесу. Питанням оцінки учасниками процесу результатів експертного дослідження приділяли увагу багато вчених (Белкін Р.С., Арсеньєв В.Д., Бородін С.В., Орлов Ю.К., Россинська О.Р., Корухов Ю.Г. та інші). Однак, проблеми прийняття до розуміння висновку експерта іншими процесуальними особами до сьогодні не досліджувалися.

Спираючись на засади прагматики, можна висловити думку, що текст висновку складається експертом з метою переконати інших учасників процесу в тому, до чого він дійшов вивчаючи носії та джерела інформації про факти та обставини справи, за завданням слідства чи суду. Для досягнення цієї мети експерт використовує різні мовленнєві засоби передавання інформації, які розподіляються на мовні та позамовні. Таким чином, у структурі комунікації можна виокремити адресанта, адресата, а також мовленнєвий акт (далі – МА) як засіб комунікації.

МА, який виробляється в процесі комунікативної взаємодії, стає інструментом активізації не тільки мислення, а й емоційної сфери комунікантів, що може призвести до переоцінки їхніх поглядів та переконань. Тому можна погодитись з думкою Л.М. Медведєвої, що в процесі комунікативної взаємодії самостійним елементом стає комунікативний намір адресанта. Комунікативний акт являє собою єдність таких структурних елементів – локутивного (встановлює зв’язок повідомлення з дійсністю), іллокутивного (пов’язаний із втіленням у повідомленні конкретної комунікативної інтенції, мети адресанта) та перлокутивного (пов’язаний із результатом впливу на адресата іллокутивної сили повідомлення) актів.

Проведене нами узагальнення судово-експертної практики дозволяє побачити такі суттєві умови комунікації між судовим експертом та іншими учасниками процесу.

По-перше, це жорстко визначена законом процесуальна форма надання повідомлень від експерта іншим процесуальним особам, і в зворотному напрямку – від замовника судової експертизи – до експерта. По-друге – регламентована форма процесуальної фіксації повідомлень, якими обмінюються комуніканти (постанова чи ухвала про проведення судової експертизи, висновок експерта, протокол допиту експерта, протокол судового засідання). По-третє – визначена відстороненість комунікантів, яка зумовлюється процесуальною дистанцією в перебігу призначення та проведення судової експертизи, а також при допиті експерта та дачі ним доповнень та роз’яснень у суді.

Вказані особливості комунікативних зв’язків дозволяють обмежитись пропозиціональним змістом та іллокутивною силою мовленнєвих актів, якими обмінюються судовий експерт з процесуальними особами, оскільки інші елементи повідомлення залишаються чи незалежними від умов комунікації (локутивний елемент), чи їх прояв заборонений процесуальним етикетом (перлокутивний елемент). Таким чином, комунікативний намір адресанта дорівнює іллокутивній силі МА, в ході взаємодії між судовим експертом та іншими процесуальними особами.

Умови спілкування комунікантів потребують розгляду з метою встановлення впливу, який вони накладають на інтерпретацію мовленнєвих актів. Вочевидь, що ефективність конкретного акту комунікації визначається пропозиціональним змістом повідомлення, а також ще багатьма параметрами спільної діяльності – обізнаністю комунікантів із предмету спілкування, соціальними, психологічними, професійними чинниками тощо. Тобто, умови комунікативної взаємодії судового експерта з іншими процесуальними особами повинні розглядатися й у ситуаційному аспекту.

Таким чином, у структурі комунікативної взаємодії судового експерта з іншими процесуальними особами виокремлюються аспекти: адресантний, адресатний, ситуаційний.