Гнипа-Черневецька Л.В.

Полтавський університет споживчої кооперації України

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ БЮДЖЕТУВАННЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

 

Трансформація економічного механізму функціонування вищої школи в Україні триває понад десять років. За цей період ВНЗ пройшли низку етапів, від господарської самостійності на принципах самофінансування до надання освітніх послуг на умовах повного відшкодування витрат за рахунок позабюджетних коштів. Разом з тим, цей процес далекий до завершення. Загострення конкуренції на ринку освітніх послуг, підвищення вимог до якості освіти, низький платоспроможний попит населення, постійні зміни зовнішнього економічного середовища та необхідність своєчасної адаптації до них  вимагають від ВНЗ, з одного боку, збільшення витрат на забезпечення навчального процесу, формування науково-педагогічних кадрів, підтримку й оновлення матеріально-технічної бази, постійний розвиток ВНЗ, а з іншого - перегляду форм і методів господарювання та розробки ефективного механізму управління  витратами. В зв'язку з цим, актуальною проблемою удосконалення фінансового механізму вищих навчальних закладів є розробка концепції управління витратами з урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності конкретного ВНЗ.

Ефективним напрямком удосконалення процесу управління фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу з метою отримання додаткових конкурентних переваг і забезпечення ефективного використання ресурсів є планування доходів і витрат з використанням системи бюджетування. Проте комплексне висвітлення цієї системи для використання вітчизняними закладами освіти, включаючи теорію, методику й практику його використання, в економічній літературі відсутнє.

Викладене свідчить про актуальність та необхідність вирішення проблем щодо удосконалення механізму управління витратами ВНЗ з використанням методики бюджетування.

Термін бюджетування давно відомий на території пострадянського простору, адже його популяризації приділялося багато уваги в останні роки. За своїм змістом бюджетування являє собою адаптований до нових умов господарювання процес планування діяльності підприємства шляхом розробки системи взаємопов’язаних бюджетів [2]. Бюджет – це плановий документ, що відображає у вартісних показниках наступні господарські операції підприємств та результати, пов’язані з їх виконанням [1]. Його характерною особливістю є безпристрасність і чітке встановлення показників, що допомагають керівництву ВНЗ спочатку конкретизувати намічені завдання, а потім – проаналізувати їх виконання шляхом порівняння усіх видів фінансових витрат, джерел їх покриття та очікуваних результатів.

Як і будь-який економічний інструмент, бюджетування неможливе поза  принципами його застосування, серед яких принципи повноти, участі, обґрунтованості бюджетів, гнучкості, інтегрованості та економічності [2, 3]. Важливим принципом бюджетування є повнота охоплення діяльності суб”єкта господарювання, відповідно до якого бюджети мають відтворювати всі види діяльності та показники роботи всіх структурних підрозділів вищого навчального закладу. Кожен з бюджетів системи має власне призначення, а тому їх поділяють за об’єктами на функціональні, операційні, фінансові, зведені.

Найбільш конкретизованими за ступенем деталізації даних, що їх представлено в бюджеті, є функціональні бюджети, які складаються окремими підрозділами ВНЗ. Підрозділам, які беруть участь у формуванні доходів ВНЗ непрямо і виявити їх вклад досить важко (деканати, ректорат та інші управлінські підрозділи), встановлюються тільки бюджети витрат. Операційні бюджети складаються стосовно конкретних функцій і включають доходи і витрати, пов’язані з наданням освітніх послуг, виконанням наукових робіт. До них належать: бюджет витрат на оплату праці, бюджет накладних витрат, бюджет собівартості, бюджет податкових платежів, бюджет управлінських витрат тощо. На базі операційних бюджетів формуються фінансові бюджети, до яких належать: бюджет капітальних вкладень (або інвестиційний бюджет), бюджет руху грошових коштів та бюджет доходів і витрат. Зведений бюджет містить систему оперативних та фінансових бюджетів.   

Запровадження бюджетування в управлінні витратами ВНЗ вимагає проведення значної копіткої роботи у напрямку забезпечення відповідної організації цього процесу, включаючи встановлення повноважень і відповідальності всіх його учасників, термінів завершення окремих видів робіт та етапів, визначення інформаційної бази та переліку використовуваних засобів. Для цього, на думку Т.М. Кондрашової, у ВНЗ доцільно створити відділ бюджетування, підвищити роль і значущість кафедр у структурі навчального закладу, тобто виділити в структурі ВНЗ центри відповідальності, фінансового обліку та консолідації. Центр фінансового обліку здійснює обробку інформації про вхідні та вихідні фінансові потоки від усіх видів діяльності (освітньої, наукової, виробничої, інвестиційної). Прерогативою центру консолідації мають бути зведені дані за всіма центрами відповідальності та фінансового обліку [4].

На нашу думку, роботу зі складання бюджетів має виконувати не тільки спеціалізований підрозділ (бухгалтерія, планово-фінансовий відділ), адже в цьому випадку система бюджетування втрачає принцип участі, а керівники центрів відповідальності не мають зацікавленості у виконанні бюджету. Необхідною, є участь у цьому процесі всіх працівників університету, що сприятиме посиленню зацікавленості підлеглих у збільшенні обсягів діяльності навчального закладу та економії всіх видів ресурсів.

В основу механізму бюджетування у ВНЗ покладені кошториси доходів і витрат. Кількісними орієнтирами, крім того, є сукупність цільових та контрольних показників, що встановлюються державними органами влади і, передусім, Міністерством освіти та науки України, а також керівництвом вищого навчального закладу. При встановленні цільових показників бюджетування є доцільним перехід від окремих показників у вигляді однозначно заданої величини до інтервального й напівінтервального їх значення, що є більш прийнятним за умови невизначеності.

Важливу роль в процесі бюджетування відіграє інформаційна база. В якості вихідної використовується інформація про вартість навчання та кількісний склад студентів в розрізі спеціальностей, можливості матеріально-технічної бази, забезпеченість навчального процесу навчально-методичною літературою, персональними комп’ютерами і програмними продуктами, технічними засобам навчання, норми оплати праці професорсько-викладацького та іншого персоналу тощо. За сучасних умов, інформаційна база фінансового менеджменту вітчизняних ВНЗ не є досконалою, адже формується даними бухгалтерського обліку, що орієнтовані переважно на користувачів інформації, які не впливають на управлінські рішення.

Крім недостатньої інформаційної бази, потребує подальшого вдосконалення система планування й нормування, оскільки підставою для отримання коштів із бюджету певного рівня є розроблений належними чином і затверджений кошторис доходів і витрат навчального закладу.

Отже, на підставі вищезазначеного можна стверджувати, що розробка методів і критеріїв оптимізації фінансового механізму ВНЗ – складне фінансове й організаційне завдання. Ефективне його вирішення передбачає:

-         удосконалення інформаційної бази прийняття управлінських рішень;

-         наукове обґрунтування цільових планових показників бюджетування;

-         залучення до процесу бюджетування всіх працівників вищого навчального закладу;

-         підвищення зацікавленості працівників усіх підрозділів у результатах діяльності університету;

-         розробку та запровадження системи внутрішніх звітних форм та організацію документообороту;

-         розробку або придбання програмного забезпечення процесу бюджетування;

-         виділення коштів на фінансування заходів щодо переходу на нову систему управління ресурсами навчального закладу.

Слід зауважити, що деякі вітчизняні ВНЗ вже мають досвід впровадження та реалізації системи бюджетування в управлінні. Але в переважній більшості випадків процес переходу навчальних закладів до планування доходів і витрат за методом бюджетування поки що відбувається досить повільно. Вони не поспішають запроваджувати в управлінський процес механізм, недостатньо відпрацьований на практиці.

 

Література:

1.                      Білобловський С. Складові елементи процесу бюджетування // Економіка. Фінанси. Право. – 2002. - №2. – С.20-25.

2.                      Бень Т.Г., Довбня С.Б. Бюджетування як процес удосконалення системи фінансового менеджменту підприємств // Фінанси України. – 2000. - №7. – С.48-55.

3.                      Джай К. Шим, Джойл Г. Сигел. Основы коммерческого бюджетирования / Пер. с англ. – СПб.: Азбука, 2001. – 496 с.

4.                      Кондрашова Т.М. Розробка і впровадження системи управління бюджетними коштами державних вищих навчальних закладів // Фінанси України. – 2004. - №9. – С.45-51.