Волович О.Б.

Українська академія друкарства

Особливості організації обліку дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість згідно П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Керуючись вимогами П(С)БО 10 всі підприємства (крім бюджетних) у бухгалтерському обліку повинні відображати інформацію про дебіторську заборгованість окремо за двома видами:

- поточна дебіторська заборгованість;

- довгострокова дебіторська заборгованість.

При реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з оплатою після реалізації (у кредит) підприємство має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої є сумніви. Сумнівний борг – це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Знайома багатьом суб’єктам господарювання ситуація – ділові партнери не виконують узятих на себе зобов’язань з оплати отриманої продукції, товарів, робіт, послуг. В результаті у підприємства утворюється заборгованість, яку з різних причин не вдається стягнути, і тоді заборгованість стає безнадійною. Безнадійна дебіторська заборгованість – це заборгованість відносно до якої існує впевненість про її неповернення боржником, або за якою минув строк позовної давності.

За цих умов питання обліку дебіторської заборгованості є дуже актуальним і важливим. Правильний облік та аналіз дебіторської заборгованості – це запорука ефективного, швидкого та здорового розвитку підприємства.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг та оцінюється за первісною вартістю. Первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію (товари) наближена до її справедливої вартості. Проте слід мати на увазі, що первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) залежатиме від: 1) надання покупцеві торгівельної знижки або знижок з обсягу до дати реалізації; 2) надання покупцеві знижок після реалізації; 3) повернення товарів від покупців.

Для обліку товарної дебіторської заборгованості використовують рахунок 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”. По дебету цього рахунку відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, що підлягають перерахуванню до бюджету і включені до вартості реалізації, а по кредиту – сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах.

Облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за виданими авансами, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками ведеться на рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами”. По дебету відображається виникнення поточної дебіторської заборгованості, по кредиту – її погашення чи списання.

Рахунок 38 „Резерв сумнівних боргів” призначений для обліку резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої існує ризик неповернення. По дебету даного рахунку відображається списання сумнівної заборгованості, а по кредиту – створення резерву сумнівних боргів.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Визначення чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості здійснюється шляхом нарахування резерву сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів формується такими методами: а) виходячи з платоспроможності окремих дебіторів; б) класифікації (періодизації) дебіторської заборгованості; в) виходячи із питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації товарів, робіт, послуг.

Найбільш зручним у користуванні є метод класифікації (періодизації) дебіторської заборгованості за строками несплати, за яким кожній визначеній підприємством групі встановлюється коефіцієнт сумнівності.

При використанні методу класифікації дебіторська заборгованість групується за строками її непогашення. Чим більший строк непогашення, тим більша вірогідність несплати. Для кожної групи встановлюється прогнозний коефіцієнт сумнівності. Коефіцієнт сумнівності – це відсоток сумнівних боргів від загальної суми дебіторської заборгованості встановленої групи. Він встановлюється підприємством виходячи із фактичної суми безнадійної заборгованості за попередні періоди. Коефіцієнт сумнівності (Кс) згідно П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” визначається для кожної групи за формулою:

Кс = ∑ Б зн / Д зн ,

де Б зн - безнадійна дебіторська заборгованість відповідної групи в складі дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги на дату балансу в обраному для спостереження періоді;

Д зн – дебіторська заборгованість відповідної групи за продукцію, товари, роботи, послуги цієї групи на дату балансу в обраному для спостереження періоді.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина резерву сумнівних боргів буде становити залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

В бухгалтерському обліку нарахування резерву сумнівних боргів буде відображено: Дт 944 „Сумнівні та безнадійні борги” , Кт 38 „Резерв сумнівних боргів”.

Для того щоб підвищити ефективність роботи та розвитку, підприємства зацікавлені прискорювати платежі дебіторів шляхом удосконалення розрахунків, укладення договорів факторингу, надання знижок.