Попова Т.В.

Таврійська державна агротехнічна академія, м. Мелітополь

Сучасні підходи до визначення поняття комерційний розрахунок

 

В сучасних ринкових умовах для успішної комерційної діяльності сільськогосподарських підприємств необхідно переосмислення системи економічних знань у вітчизняній науці стосовно поняття комерційний розрахунок. Глибоке розуміння сутності даного явища, виявлення його особливостей є не тільки актуальною проблемою, але й об'єктивною необхідністю. Це пояснюється надзвичайно важливою роллю комерційного розрахунку серед інших елементів економічного механізму   у підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва.

 В економічній літературі існує декілька точок зору щодо визначення господарського розрахунку. Так, ряд авторів розглядає його як економічний механізм реалізації суспільної власності та метод планового господарювання, як складову частину системи управління [1, с.4; 2, с. 10]. Інші дослідники стверджують, що господарський розрахунок – це економічна категорія, зумовлена дією закону вартості та наявністю товарно – грошового обміну [3, с.68; 4, с. 61]. В. Я. Амбросов, Т. Г. Маренич виділяють перехідну його форму – комерційний розрахунок, який розглядається як відносно самостійна система виробничих відносин, що базуються на інтересах власника [1, с. 5; 5, с.30, ]. Ми підтримуємо таку позицію вчених, але вважаємо її неповною. Оскільки господарський та комерційний розрахунок засновані на принципах самоокупності та самофінансування, тобто мають спільні економічні риси, то при розгляді останнього слід враховувати два підходи при його визначенні – як економічної категорії та метода господарювання. Окрім того, комерційному розрахунку притаманні певні особливості (табл. 1)

Таблиця 1 – Спільні та відмінні риси господарського та комерційного розрахунків.

Спільні ознаки

Господарський розрахунок

Комерційний розрахунок

 

Форма власності на засоби виробництва

Державна та колективна

Приватна форма власності

 

Форма власності на засоби виробництва

Державна та колективна

Приватна форма власності, що розглядається у двох аспектах – у вигляді індивідуального товаровиробника або їх об’єднання на кооперативних засадах

 

Побудова відносин власності

Відносини власності реалізуються шляхом закріплення за первинними колективами основних засобів

Відносини власності реалізуються на основі обміну майновими частками та земельними паями, їх оренди, суборенди, купівлі

 

Утворення відтворювальних фондів

Відбувається переважно за рахунок власних коштів та бюджетних

Відбувається переважно за рахунок власних коштів та залученого капіталу

 

Орієнтація на запити ринку

Не приділяється належна увага

Займає першочергове місце серед принципів розрахунку

 

Рівень матеріальної відповідальності, зацікавленості, самостійності

Невисокий

Високий

 

У зв’язку з вищевикладеною інформацією нами пропонується наступне визначення комерційного розрахунку. Комерційний розрахунок як метод ринкового господарювання та економічна категорія відображає процес відтворення в сільському господарстві, засновується на системі економічних законів та товарно – грошових відносинах, орієнтується на максимізацію прибутку спільними зусиллями власників і робітників шляхом посилення їх матеріальної відповідальності, зацікавленості, самостійності та орієнтації на запити ринку.

Надане  теоретичне обґрунтування комерційного розрахунку робить можливим визначення ролі і місця даного економічного явища у процесі розширеного відтворення.

 

Література.

1. Амбросов В. Я., Маренич Т. Г. Організація комерційного розрахунку в агроформуваннях: Методичні рекомендації. – Х.: ХНТУСГ, 2005. -146 с.

2. Москаленко В. П. Хозрасчет предприятия: опыт организации и повышение роли в условиях рынка. – Сумы: Слобожанщина, 1997. – 63 с.

3. Завадський Й. С. Управління сільськогосподарським виробництвом у системі АПК: Підручник. – К.: Вища шк., 1992. – 367 с.

4. А. И. Милюков. Полный хозрасчет // Наука и жизнь. – 1998. - № 7 , с. 61 – 65.

5. С. В. Городенко, П. М. Федієнко Товарно – грошові відносини при внутрішньогосподарському розрахунку // Економіка АПК. – 1999. - № 12, с. 27 – 31