Семенова Ю.С.

Київський національний економічний університет

Природний рівень безробіття та інфляція

Серед найважливіших проблем кожної національної економіки вагоме місце посідає безробіття, яке є одним з проявів порушення загальної економічної рівноваги. Але не всяке безробіття означає порушення рівноваги. У деякій частині воно є своєрідною нормою економіки. Мова йде про природний рівень безробіття.

Природний рівень безробіття визначають як довгостроковий рівноважний рівень безробіття в тому значенні, що в довгостроковій перспективі в економіці проявляється тенденція руху безробіття до його природного рівня [3, 491].

Слід зазначити, що цей рівноважний рівень безробіття є індикатором повної зайнятості, а також свідчить про виробництво потенційного ВВП в економіці з використанням всіх наявних виробничих ресурсів. З огляду на це, вважаємо, що обчислення природного рівня безробіття має велике значення для формування макроекономічної політики. Проте в світі не існує єдиного методу обчислення даного показника, зокрема більшість науковців виділяє 3 найвідоміші з них. Проблема обчислення природного рівня безробіття в Україні полягає в тому, що жоден з наведених методів не дає можливості визначити більш-менш точне значення вказаного показника в умовах національної економіки. Розглянемо чому.

Перший метод вимірювання природного рівня безробіття полягає в його обчисленні як середньорічного рівня безробіття за тривалий період. В основі цього методу лежить положення, згідно з яким середній рівень фактичного безробіття за великі проміжки часу згладжує його циклічні коливання навколо природного рівня [2, 68].

Отже, даний спосіб визначення природного рівня безробіття передбачає, що рівень фактичного безробіття коливається протягом довготривалого періоду, тобто періоди з високим рівнем безробіття чергуються із періодами незначного безробіття, так як це відбувається у США, західноєвропейських та багатьох східноєвропейських країнах. Згідно з даними Державного комітету статистики України, починаючи з 1995р. по 1998р. в національній економіці відбувалося зростання безробіття, в той час як з 1999р. по 2004р. спостерігається стрімке зниження даного показника. Обчислений на основі статистичних даних за 1995-2004рр. природний рівень безробіття складає 9,6%. Звичайно, цей показник можна вважати лише приблизним, тому що, по-перше, 10 років є недостатньо тривалим періодом для статистичної вибірки (необхідно не менше 20-30 років), а, по-друге, протягом 10 років в Україні не відбулося навіть одного повного економічного циклу.

В основі другого методу лежить рівняння сучасної кривої Філіпса, зокрема рівняння залежності інфляції від 3-х складових: очікуваної інфляції, циклічного безробіття, що спричинюється збуреннями сукупного попиту, та інфляції, що спричинюється збуреннями сукупної пропозиції. Зауважимо, що інфляція, яка дорівнює сумі очікуваної інфляції та інфляції пропозиції, свідчить про відсутність циклічного безробіття, тобто таку інфляцію можна вважати інфляцією повної зайнятості, якій відповідає природний рівень безробіття [2, 153]. Оскільки між інфляцією та безробіттям згідно з рівнянням кривої Філіпса існує обернений зв’язок, то зменшення фактичного безробіття порівняно з природним викличе прискорення інфляції порівняно з очікуваним рівнем. Звідси випливає метод визначення природного рівня безробіття, який відповідає такому рівню безробіття, що не прискорює інфляцію. Тому природний рівень безробіття ще по-іншому називають NAIRU – not acceleration inflation rate of unemployment. Ця концепція була запропонована М.Фрідманом у 1968 році і незалежно від нього в цьому ж році розроблена Е.Фелпсом.

Для перевірки другого методу нами було побудовано рівняння оцінки взаємозв’язку рівня інфляції та безробіття в економіці України за період з 2001-2005рр. в квартальному вимірі. Аналіз рівняння показав, що зв’язок між інфляцією та безробіттям відсутній (коефіцієнт кореляції дорівнює 1,6%). Тобто закономірність Філіпса в умовах України порушується та визначити природний рівень безробіття на основі використання даного методу неможливо.

Третій підхід до визначення природного рівня безробіття запропонував Г.Менкью. Він виходить з того, що рівновага на ринку праці спостерігається тоді, коли кількість звільнених з роботи дорівнює кількості працевлаштованих:

fU=s(L-U),

де f – коефіцієнт працевлаштування, який відображає частку працевлаштованих безробітних у складі безробітних;

s – коефіцієнт звільнення, який відображає частку звільнених працівників у складі зайнятих;

(L-U) – кількість зайнятих. [1, 120-121]

Застосування методу Г.Менкью в умовах України, на наш погляд, є теж неможливим з огляду на наступні причини. По-перше, в економіці України не виконується необхідна умова використання даного методу – незмінна чисельність робочої сили протягом обстежуваного періоду часу, оскільки статистичні дані в Україні свідчать, що чисельність економічно активного населення має тенденцію до зниження. По-друге, на ринку праці в Україні спостерігається збільшення розриву між чисельністю працевлаштованих і чисельністю звільнених громадян, тобто немає коливань у розмірі цього розриву, а тим більше, відсутнє хоча б деяке наближення до рівності значень даних показників.

Таким чином, зроблені на даному етапі нашого дослідження спроби визначити природний рівень безробіття в Україні не дали бажаних результатів, але зважаючи на важливість вирішення даного питання необхідно й надалі продовжувати дослідження.

Література:

1. Mankiw, N.Gregory. Macroeconomics. 2-nd ed. – New York: Worth Publishers, ins., 1994. – 514p.

2. Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник. – К.: КНЕУ, 2005. – 441с.

3. Сакс Дж.Д., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход: Пер.с англ. – М.: Дело, 1996. – 848с.