Почерніна Н.В.

Таврійська державна агротехнічна академія

Державні та ринкові регулятори розвитку інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Ефективність зовнішнього сектору економіки в значній мірі залежить від ступеню розвитку інфраструктури. Адекватний обсяг та надійність інфраструктури визначають спроможність країни приймати участь у міжнародній торгівлі. Тому розвитку інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) приділяється значна увага.

Метою даного дослідження є розкриття ролі державних і ринкових чинників у формуванні інфраструктури зовнішньоекономічного сектору України.

Значний потенційний вплив інфраструктури на розвиток економіки випливає із деяких технічних та економічних характеристик, що відрізняють її від більшості інших товарів та послуг. Саме ці характеристики, а також особливості функціонування зовнішнього сектору економіки, вимагають особливої уваги держави до зовнішньоекономічної інфраструктури. В узагальненому вигляді роль держави в розвитку інфраструктурної мережі ЗЕД представлена в таблиці 1. Таблиця побудована таким чином, що у лівій її частині наводяться особливості функціонування інфраструктури (як загальної, так і зовнішньоекономічної), які обумовлюють державну участь у розвитку інфраструктурної мережі ЗЕД, а права частина показує конкретні функції, напрями державного регулювання цього процесу.

Домінуюча роль державного сектора в інфраструктурі обумовлена декількома причинами: визнанням економічного та політичного значення інфраструктури, впевненістю, що держава може забезпечити успіх там, де ринок зазнав поразки; розумінням необхідність активних дій держави у проведенні реформ, у тому числі й у сфері інфраструктури, тощо.

Таблиця 1

Роль держави у розвитку зовнішньоекономічної інфраструктури

Особливості розвитку інфраструктури	Функції держави
Інфраструктура в цілому
Об’єктивні основи виникнення природних монополій в інфраструктурній системі	Скорочення «омертвлених» витрат суспільства, що виникли внаслідок надлишкової влади над ринком
Неспроможність ринків забезпечити достатню кількість інфраструктурних послуг, які мають характер «суспільного блага»	Пропозиція таких послуг державним сектором або стимулювання приватних фірм щодо їх виробництва
Проблеми в галузі фінансування внаслідок високої капіталомісткості та довготермінового характеру інвестицій в інфраструктуру	Часткове державне фінансування інфраструктури як доповнення до інших джерел
Необхідність врахування впливу інфраструктури на навколишнє середовище	Державний контроль за дотриманням екологічних норм при реалізації інфраструктурних послуг
Зовнішньоекономічна інфраструктура зокрема
Існування інфраструктурних елементів як національного, так і міжнародного рівня, формування регіональних інфраструктурних об’єктів	· Координація економічної політики декількох країн – учасниць; · визначення пріоритетів зовнішньоекономічної політики з метою максимальної реалізації національних інтересів України
Необхідність розвитку зовнішньоекономічних зв’язків в умовах наростання економічної глобалізації	· Вдосконалення українського законодавства з урахуванням вимог іноземного партнерства; · зменшення бюрократичних бар’єрів для розвитку ЗЕД; · посилення захисту українських науково – технічних розробок через патенти та ліцензії; · стимулювання фінансово – промислових груп до збільшення обсягів інвестицій в інфраструктуру
Спрямованість на забезпечення конкурентоспроможності товарів та послуг українських підприємств на зовнішніх ринках	· Розробка та реалізація заходів по нарощуванню обсягів виробництва експортної продукції підвищеного попиту та захист внутрішнього ринку від надмірного її експорту; · диверсифікація експорту
Проблеми у створенні цілісної системи фінансування та страхування експорту	Співробітництво та координація дій держави з банківським сектором та самими експортерами
Зростання ролі міжнародного маркетингу у підвищенні ефективності експортно – імпортних операцій	· Налагодження сучасної інформаційної системи та розвиток інформаційних технологій, в тому числі систем класифікації та кодування товарів і послуг; · зміни в системі підготовки кадрів та освіти з урахуванням вимог функціонування світового ринку

Однак, з іншого боку необмежене та постійне втручання держави зашкоджує ефективному та адекватному забезпеченню служб інфраструктури. Нерідко спостерігається нераціональний розподіл капіталовкладень в інфраструктуру: надмірні інвестиції у нове будівництво поряд з нестатком коштів на ремонт та обслуговування, щедре фінансування другорядних проектів та дефіцит коштів для здійснення пріоритетних. Розвитку послуг в України перешкоджає інколи не лише технічна неефективність, але й пряме марнотратство.

Неправильний розподіл капіталовкладень призводить до створення інфраструктури, яка не відповідає потребам. Попит користувачів на послуги різної якості та вартості залишається незадоволеним, навіть коли є готовність та можливість платити за такі послуги. В Україні це особливо актуально для сфери інформаційного забезпечення. Крім того, має місце нераціональний розподіл робочої сили. Переукомплектованість кадрами стала звичайним явищем у багатьох галузях, особливо на залізничному транспорті.

Для забезпечення ефективного надання послуг інфраструктури, як ми вважаємо, необхідно змінити існуючі стимули для постачальників послуг за допомогою трьох інструментів:

- управління інфраструктурою як комерційною, а не адміністративною структурою. Надання послуг інфраструктурою має відповідати концепції галузі, що реагує на попит споживачів. Для забезпечення комерційної орієнтації інфраструктури у багатьох випадках необхідна участь приватного сектора в управлінні, фінансуванні або володінні об'єктами інфраструктури;

- розвиток конкуренції безпосередньо (де це можливо) або за допомогою непрямих методів. Конкуренція може бути введена внаслідок лібералізації доступу до видів діяльності, що не мають технологічних перешкод, шляхом проведення конкурсних торгів на отримання виключного права обслуговування там, де мають місце умови природної монополії, та шляхом лібералізації діяльності по виробництву альтернативних послуг;

- надання користувачам та іншим зацікавленим сторонам можливості виявити свою думку та передача їм реальної відповідальності. У тих випадках, коли діяльність інфраструктури тягне за собою важливі зовнішні наслідки, позитивні або негативні, або коли відсутня достатня ринкова дисципліна, ці проблеми доводиться вирішувати іншими способами державного регулювання. Користувачі та інші зацікавлені сторони повинні бути представлені у ході планування та регулювання послуг інфраструктури, а в деяких випадках вони повинні мати можливість виступати з ініціативою розробки, експлуатації та фінансування проектів.

Державне та приватне формування та використання об’єктів інфраструктури має йти паралельно. Такий розвиток можливий за умови проведення певних економічних заходів, а саме:

- децентралізація та участь користувачів з метою збільшення віддачі від товарів суспільного споживання, таких як шляхи місцевого значення, та покращення колективної діяльності, такої як технічне обслуговування (що може стосуватись трубопроводів, портів, залізниць тощо);

- раціональні бюджетні асигнування на національні програми капіталовкладень з метою збільшення соціальної цінності основних інфраструктурних мереж, таких як національні магістральні шляхи тощо;

- жорстка цільова направленість субсидій, орієнтована на підтримку вітчизняних експортерів;

- перегляд системи ціноутворення, регулювання, розробки проектів розвитку інфраструктури з урахуванням впливу зовнішніх ефектів;

- методика планування проектів, які охоплюють економічні, екологічні, соціальні та галузеві інтереси.

Забезпечення комплексного характеру розвитку інфраструктури зовнішнього сектору, створення умов її функціонування як цілісної системи можливе лише при наявності цілеспрямованих зусиль держави та комерційних інститутів, ефективної взаємодії національних та міжнародних установ, одно направленої дії політичних й економічних факторів.