Рябінкіна Т.С.

Київський національний  економічний університет

Запаси бюджетних установ як об’єкт обліку

У процесі діяльності бюджетних установ у складі ін­ших їхніх оборотних активів у кругообігу беруть участь запаси — комплексна категорія, певна частина об'єктів якої з очікуваним терміном використання, що становить один рік, забезпечує функ­ціонування зазначених суб'єктів господарювання протягом року, а решта виступає результатом специфічних для бюджетних уста­нов видів діяльності з виготовлення продукції.

Запаси – це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг), а також є найбільш значною частиною активів бюджетної установи.

У складі запасів обліковуються:

·           сировина та матеріали;

·           будівельні матеріали;

·           обладнання, конструкції і деталі до установки;

·           спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами;

·           молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролі, сім’ї бджіл;

·           доросла худоба, вибракувана з основного стада, худоба, прийнята від населення для реалізації;

·           малоцінні та швидкозношувані предмети;

·           паливо;

·           матеріали для навчальних, наукових та інших цілей;

·           запасні частини до машин і обладнання (що не можуть належати до основних засобів);

·           продукти харчування;

·           медикаменти і перев’язувальні засоби;

·           господарські матеріали і канцелярське приладдя;

·           тара;

·           матеріали в дорозі;

·           готова продукція та інші матеріальні ресурси установи, які передбачається використовувати впродовж одного року.

          Облік запасів є одним з основних напрямків обліку бюджетних установ і потребує організації.

          Організація бухгалтерського обліку запасів охоплює:

1.      Організаціюнадходження запасів;

2.     Організацію обліку наявності запасів;

3.     Організацію обліку використання та вибуття запасів;

Порядок обліку запасів бюджетних установ регламентується Інструкцією з обліку запасів бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України.

Різноманітність складу запасів зумовлює потребу в класифікації, головною озна­кою якої вважають функціональну належність. Так, запаси бю­джетних установ поділяються на такі основні шість груп.

З

А

П

А

С

И

1) виробничі запаси

2) тварини на вирощуванні та відгодівлі

3) малоцінні та швидкозношувані предмети

4) матеріали та продукти харчування

5) готова продукція

6) продукція сільськогосподарського виробництва


                
Значення запасів в процесі здійснення фінансово – господарської діяльності бюджетних установ викликає необхідність аналізу обґрунтованості надходження, наявності та їх раціонального використання, а також здійснення систематичного контролю над ними. Запаси займають домінуючу позицію у структурі витрат бюджетних установ, їх облік і оцінка впливає на результати діяльності установи та на розкриття інформації про її фінансовий стан.

Облік запасів вико­нує ряд завдань щодо господарської діяльності бюджетних уста­нов. До головних завдань обліку запасів належать:

1.      Забезпечення правильного і своєчасного документального оформлення операцій з наявності, руху та вибуття запасів;

2.     Правильне виконання належних дій відповідно до нармативної бази.

3.     Контроль за повним збереженням запасів;

4.     Контроль за збереженням та рухом запасів на складі;

5.     Достовірність відображення інформації про запаси;

6.     Контроль за раціональним використанням запасів і додер­жанням норм їх використання.

 

Література:

1.     Джога Р.Т., Свірко С.В., Сідельник Л.М.Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник/ За заг. ред. проф. Р.Т.Джоги. – К.: КНЕУ, 2004. – 483с.

2.     Матвєєва В., Замазій С.     Все про облік і оподаткування бюдлжетних організацій. – х.: Фактор, 2005. – 1024 с.

3.     Свірко С.В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах: Навч. посібник. – К.:КНЕУ, 2003, - 380 с.