Палихата Е.Я.

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Проблеми формування еристичного красномовства

у старших класах загальноосвітньої школи

Підвищення еристичної культури суспільства – могутній державотворчий фактор. Зростає актуальність осмислення проблеми животворящого слова – дорогоцінного надбання людського духу, багатющої скарбниці істинних цінностей, що живлять серце нашого народу. Саме це і спонукає до вироблення на уроках української мови, зокрема на уроках діалогічного спілкування, шляхів формування еристичних знань, умінь і навичок як елементів еристичного красномовства учнів 9-10 класів загальноосвітньої школи.

Еристика (від.гр.eristikos – той, хто сперечається) – це риторика діалогічного мовлення. Діалог сьогодні – вагомий компонент діяльності сучасних політичних лідерів, елемент нового політичного мислення, інструмент формування цивілізованих суспільних і міжнародних відносин. Діалог відіграє дедалі вагомішу роль у всіх сферах духовного життя держави. Діалог – величезне надбання людства. Він реалізується в таких жанрах, як суперечка, дискусія, диспут, полеміка, дебати. Оскільки в них беруть участь не одна, а декілька осіб, то їх можна вважати жанрами полілогічного публічного мовлення.

Формування еристичного красномовства вимагає відповідної системи роботи. “Система” в перекладі з грецької означає сукупність визначених елементів, між якими існує закономірний зв’язок чи взаємодія. Системою є окремі предмети або явища реальної дійсності, мислення й пізнання, які складаються з реально виділених частин, об’єднаних в єдине ціле. Найважливішими рисами будь‑якої системи є розчленованість і цілісність. Змістом системи вважається сукупність якісно визначених елементів та закономірних зв’язків між ними, що являють собою форму або структуру системи. Цими елементами у шкільному курсі української мови, й зокрема при засвоєнні еристичних знань, формуванні умінь і навичок діалогічно-полілогічного красномовства, виступають: 1) теоретичний матеріал про: суперечку, дискусію, диспут, полеміку, дебати; правила, технологію і культуру еристики; норми сучасної української літературної мови; культуру мови і мовлення; стилі української літературної мови; 2) практичний матеріал, що стосується: продукування реплік з еристичної проблеми; продукування відповідних діалогічних єдностей; залучення учнів до проведення кожного з еристичних жанрів за певними допоміжними опорами, зокрема: природною чи вербально описаною ситуацією, пропонованою учителем темою, прослуханою передачею, побаченим фільмом, прочитаною книжкою, виголошеною доповіддю тощо.

Якщо дискусія визначається як обговорення, то диспут, полеміка і дебати – як види суперечки. Учитель із допомогою методу розповіді (пояснення) передусім ознайомлює учнів із визначеннями обговорення і суперечки, а вже згодом – із їх різновидами. Під обговоренням слід розуміти такий вид зіставлення думок, метою і результатом якого є створення колективного розв’язання проблеми. Суперечка трактується як словесне змагання при обговоренні певної проблеми, де кожен зі співрозмовників захищає свої погляди. Сперечатися – означає доказувати, доводити, що думка мовця правильна, а опонента – помилкова. Тут потрібно нагадати школярам, що важливим чинником суперечки є аргументація. Вона розглядається як засіб впливу одного суб’єкта на погляди та поведінку іншого. В основі цього впливу – логічне обґрунтування тези шляхом доказу, переконання. Основними критеріями аргументації виступають: орієнтація на певну аудиторію, спрямування аргументів на захист головної думки, зваженість у використанні позитивних та негативних аргументів, образність, яскравість аргументації як психологічної умови сприймання аудиторією певної інформації.

Дискусія – це обговорення проблеми, яка формулюється заздалегідь, з метою досягнення істини. Мета дискусії – пошуки компромісу, консенсусу, угоди, домовленості. У результаті дискусії її учасники приходять до спільної думки. Диспут, як і полеміка, – це різновиди суперечки. Їхні учасники мають антагоністичні погляди на наукову або суспільно важливу тематику і захищають їх, виходячи з принципу „або – або”. Диспут і полеміка спрямовані на утвердження власної думки і спростування, заперечення поглядів, які їм суперечать. Відмінність між ними полягає в тому, що полеміка є продовженням дискусії, на противагу диспуту. Дебати (або виступи за доповіддю) – це фрагментарні висловлювання з однієї проблеми, які виглядають як набір реплік. Характерні риси дебатів – полемічність, критичне спрямування, лаконізм.

Засвоєння теоретичного матеріалу відбувається з допомогою комунікативних вправ, які мають навчально-тренувальний характер і сприяють розвитку еристичних умінь і навичок. Українська еристична усномовленнєва діяльність передбачає оволодіння уміннями для виконання двох програм: змістовної, що забезпечує зміст мовлення, і мовної, яка забезпечує реалізацію змісту мовними засобами. Той факт, що ці дві програми функціонують у взаємодії і практично одночасно, не означає їхньої тотожності, навпаки, з методичною метою їх потрібно розглядати окремо. Комунікативні вправи для навчання усного діалогічного мовлення поділимо на: мовно-мовленнєві, умовно-мовленнєві, та власне мовленнєві.

Призначення мовно-мовленнєвих вправ – цілеспрямована активізація лексико-граматичного матеріалу, результатом якої повинна бути навичка оперування певними мовними елементами як будівельними. Суть цих вправ полягає в багаторазовому й варіаційному повторенні виучуваних форм, що відповідають змістові діалогічного мовлення, досягненню поставленої мети, роботі над інтонаційним оформленням думки, залученням міміки і жестів.

Умовно-мовленнєві – це вправи, що містять мовленнєві завдання, наближені до природної життєвої ситуації, хоч видаються штучними, надуманими, оскільки є вербально описаними.

Власне мовленнєві вправи спрямовані на побудову учнями еристичних текстів за певними опорами, названими вище. Ці вправи мають здатність розвивати мовленнєву активність і самостійність у діалогічних висловлюваннях.