Левенець Г.П.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Первомайський факультет

Риторика – наука і мистецтво переконуючої комунікації

В умовах демократизації, духовно-інтелектуального відродження українського народу, зростання культурно-просвітницької активності мас, гуманізації та гуманітаризації реформованої освіти, росту національної самосвідомості суспільства активізується проблема екології духу людини, народу.

Нині настав час відродження національної культурної спадщини, зокрема й чарівного народного золотослова, в якому відбито дивосвіт українського менталітету й світовідчуття, який подарував світу титанів думки, слова, духу – Тараса Шевченка, Григорія Сковороду, Іоанна Златоуста, Петра Могилу, Феофана Прокоповича.

На повен зріст постала проблема підвищення якості освіти, перш за все за рахунок кардинальної зміни у ставленні до базових класичних наук, до яких належить риторика – наука і мистецтво переконуючої комунікації, що становить фундамент професіоналізму викладача, політика, юриста, менеджера та інші.

Нині виникла гостра потреба у людях особистісного типу, які вміють самостійно мислити, переконувати живим словом, спонукати до дій. В освіті Україні на даному етапі спостерігається дефіцит ораторської культури, культури мовлення в цілому.

Це пояснюється і об’єктивними причинами. Адже Україна зазнала великих духовно-інтелектуальних втрат протягом нелегкого шляху до незалежності й суверенності на рівні держави. Проте можна говорити про зростання ораторської комунікації в часи становлення демократичної держави. Свідченням того є праця вітчизняних науковців, які піднімають питання національної риторичної спадщини, культури мовлення, методики оптимального спілкування. Серед них Г.М. Сагач, Я.Я. Чорнецький, В.С. Шевчук та інші.

Ці та інші наковці вважають, що свідоме життя людини можна розглядати як послідовність і сукупність промов, якісного чи неякісного мовлення, від чого залежить доля людини і всього суспільства в цілому.

У відновленні національних риторичних традицій відіграють культурно-наукові передумови. Ось чому важливу роль в цьому плані відіграють науки, спрямовані на розвиток мовної особистості, - соціальна і особистісна психологія, педагогіка, культура мовлення, українська мова за професійним спрямуванням. Зупинюсь на особливостях останньої. Викладання даного курсу має професійну спрямованість, котра полягає у формуванні мовно-професійної компетентності майбутніх фахівців, їх ораторських можливостей.

Благодатний матеріал курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» закладено особливо в таких темах практичних занять:

- різновиди усного ділового приватного спілкування;

- публічне мовлення як один із жанрових різновидів мовленнєвої діяльності;

- переговори як вид усного професійного спілкування;

- культура мовлення в діяльності ділової людини.

Вважаю за необхідне, розробляючи ці теми, використовувати інноваційні підходи до їх проведення. Так, коли мова йде про різновиди усного ділового спілкування, організовую ділову гру «Проведи нараду». Попередньо повинна бути проведена серйозна робота з головуючим (студентом) та тими, хто братиме участь в обговоренні питання винесеного на нараду. Обов’язково необхідно дати їм корисні поради:

- як подолати несміливість;

- як привернути й утримати увагу слухачів;

- як володіти деякими прийомами ораторського мистецтва;

- як дотримуватись вимог до особистості мовця.

Така форма проведення заняття студентам цікава, а головне потрібна їм в подальшому житті.

Не варто розписувати ці всі поради: вони відомі. Але, як приклад, на доній зупинимось «… один і той самий голос втомлює. Говори не більше сорока хвилин. Не шукай ефектів, які не ведуть до головної мети. Трибуна безжальна: людина на ній більше оголена, ніж на пляжі.

Пам’ятай: чим коротша промова, тим менше шансів провалитися».

В центрі уваги будь-якого виступаючого повинні бути слухачі. Промовець своїм виступом повен прагнути принести користь їм. Закоханий у себе оратор виступає перед аудиторією, щоб похизуватися, послухати самого себе, переконатися у значимості своєї персони.

І навпаки, промовець, який не шкодує сил і часу, щоб зібрати найновіші дані для своєї лекції чи виступу, ілюстативний матеріал, подбає про візуальний супровід виступу, підключить універсальні величини усного спілкування, неодмінно матиме успіх. Перед розкриттям теми «Публічне мовлення як один із різновидів мовленнєвої діяльності», варто дати студентам перелік тем для підготовки публічного виступу і обов’язково вручити кожному пам’ятку «Як готуватися до публічного виступу», а також нагадати прекрасне висловлювання Ж. Лабрюйєра: «Є галузі, в яких посередність є нестерпною: поезія, ораторське мистецтво».

Які тортури слухати, як оратор пихато виголошує нудну промову або поганий поет з пафосом читає посередні вірші!

Ніщо не є таким красномовним, як пристрасті наші. Вони породжують дотепність, прикрашену красномовність. Можна легко розрізнити людину, яка захищає істину, і людину, яка захищає предмет пристрасті своєї. Перший говорить коротко, ясно, спокійно; останній же говорить широко й довго, хитросплетено, з таким жаром і полум’яністю, що не важко побачити джерело красномовності його. Присутність духу першого походить від упевненості, а надмірний жар останнього – від невпевненості, яка живе всередині його.

Є такі люди, які говорять раніше, ніж подумають, є й такі, котрі, навпаки, втомлено уважні до того, що вони говорять. Страждаєш від тяжкої роботи їхнього розуму. Вони начебто навантажені фразами й різними зворотами. У них все продумане, навіть жести й постава; вони не ризикують ні найменшим слівцем, хоча б воно могло справити самий кращий ефект, в них не вирветься нічого несподіваного вдалого, мовлення їхнє не тече вільним потоком: вони говорять правильно й нудно.

Навчаючи студентів азам ораторської майстерності, слід подбати про вироблення навичок побудови промови, композиції виступу. Адже в свій час Платон зауважив: «Усяка промова повинна бути складена, наче жива істота, - у неї повинне бути тіло з головою й ногами, причому тулуб і кінцівки повинні пасувати одне одному і відповідати цілому».

Кінець – це розв’язання всієї промови. Він повинен бути таким, щоб слухачі відчули, що далі говорити нема чого.

Насамкінець хочеться зауважити, що риторика у давньому світі входила до «семи вільних наук», бо дарувала творчій людині ключі від щастя. Розбудовуючи нову Україну, ми прихиляємося серцем і розумом до невичерпного джерела красномовства, збереженого у писемних пам’ятках, безсмертних книгах. Якщо хоч частково торкається основ цієї науки, то маєш нагоду виховувати у майбутніх спеціалістів любов до Істини, Добра й Краси.

Література

1. Г.М. Сагач Золотослів, Київ, «Райдуга», 1993 р.

2. Я.Я. Чорнецький Українська мова за професійним спрямуванням. Ділова українська мова, Київ ЦНЛ, 2004 р.

3. С.В. Шевчук Сучасні ділові папери, Київ «А.С.К.», 2004 р.