Дружина А.В.

Дніпродзержинський державний технічний університет

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ВІРША А. РЕМБО

"П’ЯНИЙ КОРАБЕЛЬ"

Проблеми перекладу як метакомунікативної діяльності відносять до актуальних та важливих, що досліджуються з різних кутів зору. Оскільки поетичний переклад сам по собі не можна звести до чітких алгоритмічних методів, то доцільно проводити окремі дослідження, які б виявляли закономірності цього процесу та вплив особистості перекладача на переклад. Об’єктом даного дослідження виступають текст вірша А.Рембо "П’яний корабель" [1, 78] та його переклади на російську мову А.Н. Гіляровим, В.Ельснером, Д.Бродським, Б.Лівшицем, Л.Мартиновою, Д.Самойловим, В.Набоковим, П.Антокольським, М. Кудіновим, Є.Вітковським та Н.Стріжевською [4] а предмет аналізу складають мовні (трансформаційні) та герменевтичні (інтерпретативні) аспекти діяльності перекладача.

При зіставному аналізі текстів оригіналу та перекладу велика увага приділяється кількісному аналізу, фіксації іх властивостей, характеристик, одиниць, простежується орієнтація на текст оригіналу та перекладу. Основні задачі такого аналізу – виявити принципи та закономіності побудови тексту вірша, що впливають на йго сприйняття в іншій культурі; виділити інваріантні параметри жанра в мові оригіналу та мові перекладу. [5, 120]

Вірші "П’яний корабель" та "Голосні" - це перші твори, в яких Рембо проявив себе як символіст. В кінці ХІХ століття символізм ототожнювали з відчуттям невизначеної, але безмежної свободи, яка для французів конкретизувалася в надзвичайно важливому для національної поезії відході від жорстокої системи традиційного віршування, в створенні системи якщо не вільного, то "визволеного" вірша.[3, 150]

Цей текст являє собою досить важкий матеріал для перекладу, тому що його відрізняє нестійкий, хоча по-своєму мелодійний розмір віршування, що додає віршу інтонацію, подібну до гойдання хвиль на морі, і дивну властивість, що збуджує уяву читача і дає йому можливість "побачити" усі картини, описані Рембо.

Як вже було зазначено, здійснено декілька перекладів даного віша, які аналізуються у запропонованому дослідженні. Кожен перекладач використовував при перекладі різні методи. Зрозуміло, що не можна знайти чистого методу, тому розділити ці переклади на групи за методами можна тільки умовно користуючись принципами функціональної та динамічної еквівалентності та ціннісної ієрархії. Так до модерністських перекладів відносимо переклад Д.Бродського, переклад М. Кудінова за манерою можна віднести до науково-об'єктивного методу. Цей переклад можна вважати найбільш вдалим з точки зору функціональної еквівалентності. Переклад Є.Вітковського виділяється серед інших перекладів новаторством в плані створення неологізмів, хоча перекладач дещо забагато надав значення засобам вираження у порівнянні зі змістом. Найбільш експресивним можна вважати переклад Н.Стрижевської. При порівняльному аналізі текстів перекладу було виявлено ті моменти, які викликали найбільші труднощі або в яких перекладачі мають східний погляд. Цікаво, що перекладачі однаково, без вагань передали назву вірша "П’яний корабель", адже деякі інші поезії Рембо мають декілька варіантів назв російською мовою.

В результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що кожен переклад "П’яного корабля" на російську мову має свої знахідки та втрати, має особливе звучання, подібне чи ні до оригіналу. Найбільш вдалими перекладами за приведеними вище критеріями можна вважати переклад Антокольського, який відрізняється динамічністю, точністю передачі структури та образів оригіналу, лексичним багатством, збереженням метафор та протиставлень, та переклад Самойлова, де найточніше переданий настрій ліричного героя, який мандрує морями та океанами в пошуках кращої долі та відповідей на свої питання.

При аналізі текстів оригіналу та перекладу виявляється масштаб трансформації змісту вірша. „Розщеплення” змісту тексту є результатом соціо-культурної ситуації, а задіяні у тексті асоціативні зв’язки обумовлені екстралінгвістичними факторами. Змістовні трансформації спричинені вплітінням у текст особистісних змістів перекладачів, нетерпимістю у деякому сенсі до цінностей іншої культури, комунікативними помилками перекладача. Досить цікавою проблемою з цієї точки зору є каталогізація змістовних трансформацій поетичного тексту та причин, що ії визивають. [5, 162]

Подальше вивчення метокомунікації перекладу як герменевтично орієнтованої діяльності на матеріалі різних мов та текстів поетичного жанру є доволі перспективним завданням перекладознавства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Arthur Rimbaud. Poésies.- 1993.

2. Верлен Поль. Рембо Артюр. Малларме Стефан. Стихотворения. Проза.- М.: "Рипол Классик", 1998.

3. Гаспаров М.Л. Очерк истории европейского стиха. М., 1989.

4. Рембо А. Поэтические произведения в стихах и прозе: Сборник.-М.:"Радуга", 1988.-на франц. яз. с параллельным русск. текстом.

5. Масленникова Е.М. Поэтический текст: Динамика смыла.- Тверь, 2004.

6. Дзагания И.И. Теория поэтической речи и функциональные стили.- Тбилиси: Изд-во Тбил. ун-та, 2003.