Півторак В.В.

Чернівецький національній університет

„Поетична лексика” збірки „Поезії Іосифа Федьковича”

До „поетичної” відносимо марковану лексику, вжиту буковинським автором, зокрема архаїзми, історизми, неологізми (а саме оказіоналізми), а також діалектизми, професіоналізми, жаргонізми, арґотизми, які, йдучи за А. Ткаченком, відносимо до соціолекту, крім того вульгаризми та етранжизми [3] .

Проаналізувавши першу збірку віршів Юрія Федьковича з позиції лексики, ми отримали черговий доказ яскравого таланту найбільшого поета зеленої Буковини.

Огляд „поетичної лексики” розпочнемо з архаїзмів. Отже, архаїзми – це „застарілі слова, фразеологізми, граматичні та фонетичні форми, синтаксичні конструкції, що вийшли з активного вжитку” [3, 224]. Автори „Літературознавчого словника-довідника” до архаїзмів відносять історизми, біблеїзми, старослов’янізми та давньоукраїнізми. На наш погляд, біблеїзми в окрему групу виділяти не варто. Різниця між історизмами й двома іншими групами полягає в тому, що зникнення перших з широкого обігу напряму пов’язане із зникненням відповідних явищ тогочасної дійсності, тоді як останні отримали відповідники в сучасній українській мові. Проілюструємо це прикладами з „Поезій Іосифа Федьковича”.

До історизмів відносимо такі лексеми: цісар, двірник, барон, князь; козак, чумак, опришок, жовняр; черес, порошниці, булава, палаш; сардак, ширинка, катанка, чимбор тощо (Де кресак мій, порошниці – піду погуляти, / Ци би свою давню вроду де не відшукати; Ци ся в полі під Маджентов місяць кровйов миє, / Ци то в полі під Маджентов улан яму риє).

Серед власне архаїзмів виділимо слова ладо, тур, глава, вражда, піснь; віщий, нужден, гойний, вражий, мощий; много, яло, днесь; веліте, рціть, лудить – старослов’янізми (А священик вийшов з книжков, над мерцем голосить / І посліднє цілобзанє сиротині просить), давньоукраїнізми представлені такими лексемами: бокач, трупарня, світич, гостинець (шлях, дорога), злото, зілє, май, город (парк, сквер); крицяний, красний; піти (співати), гуляти (танцювати) тощо (В трупарні світич світить, але вже конає, / При нім кровавий жовняр насмерть спочиває).

Представлені оказіональні слова не є надто ошатними, бо в основному створювались автором для забезпечення рими: котюга – кіт, жас – страх, скрипічники – скрипалі, пробій – ніж, тлук – загін, базаринки – дарунки, данка –данина, писклята – новонароджені істоти; обмучилась (про бджолу) – набрала пилок, бутніє (про повінь) – вирує, загладить – закатує, сфармачив – заготував.

Найширше у творчості Буковинського Соловія представлена діалектна лексика. В. Сімович у покажчику „Що кождий українець повинен прочитати з рідного письменства” зазначає наступне: „О. Федькович великий знавець народнього гуцульського побуту [...], має дуже гарний вислів, мова в нього дуже багата й тільки зразу робить труднощі, – поет уживає своїх рідних гуцульських слів і гуцульських форм, – далі вже читач звикає” [2, 271].

У збірці маємо всі види діалектизмів, але докладніше зупинимося на розгляді лексичних, морфологічних, фразеологічних та синтаксичних. Про фонетичні діалектизми вести мову важко. У передмові до видання „Ю. Федькович (Йосип Гординський). Оповідання”, В. Сімович пише: „Від самого початку літературної діяльности Федьковича […] всі редактори львівських журналів, куди посилав поет свої твори, зміняли мову Федьковичевого оригіналу, нагинаючи її до мови творів наддніпрянських авторів” [1, 309]. Труднощі, пов’язані з відтворенням на письмі говірки письменника, виникали в усіх упорядників його творів. У примітках до двотомника творів Ю. Федьковича (1984 р.) М. Нечиталюк пише: „послідовно зберігаються лексичний склад і найхарактерніші риси мови письменника (фонетичного й морфологічного походження)”, але зазначає й наступне: „У творах Федьковича часто трапляються розбіжності в написанні окремих слів. Поряд з діалектними зустрічаються і правильні літературні форми або близькі до них. Такого роду непослідовність по змозі усувається; перевага надається формам написання слів, що найближче стоять до сучасних норм” [4, 435]. Співставивши першу і другу цитати, приходимо до висновку, що часто-густо в мові творів Ю. Федьковича узаконювалося „наддніпрянське”, а не „власне буковинське”.

Наведемо приклади лексичних діалектизмів: кавалок – шматок, любб – любов, сарака – бідолаха, клевець – молоток, легінь – юнак; гривий – гривастий, студений, зимний – холодний, засльожений – заплаканий, файний – гарний; штири – чотири, єден – один; много – багато, чимборше – якнайшвидше, заки – доки; шпурити – кинути, пудити – лякати, всипати – налити; предці – все ж; пріч – геть тощо.

Морфологічні: піснев – піснею, голов – голову; мня – мене, го – його; ся повтирав – повтирався, ся збудив – прокинувся; чо – чому та ін.

Фразеологічні: Заткай же си, дівко, на продаж ті зуби!..; „Так ти, вражий сину? – Я собі думаю, – / Зараз я ти, зараз паруна додам”...; Бих му по стрілецьки на день добрий дав... тощо.

Синтаксичні: І ніби звізди о щось просить...; При нім кровавий жовняр нбсмерть спочиває...; Не буду, – рік Дамон, – о душу просив...; Погулянє ти сегоднє / Будеш довго пам’ятала... та ін.

Зрідка для емоційного підсилення автор послуговується вульгаризмами: (заткай же си; пся кров; песя віра; вражий сину; гадюка): Почекай же, Сеню-суко, / Ти вже тілько з ним гуляла!..; Задля Дзвінки-хабалиці / Свого брата хочеш вбити? тощо.

І про етранжизми – художньо виправдані варваризми, які Ю. Федькович часто застосовував, чому посприяла десятилітня служба в цісарському війську. Їх теж маємо достатньо: камрат, шельвах, касарня, патроль, канони, кармазин, манта, кабата, цирка; циприсовий; трафляти, комендерувати; віват (При кровавім світлі дегтю / Музик-банди пригравали...; То ся турчин баша губить тощо).

Щоби поетичний аналіз був повноцінним, мусимо розглянути ще тропи, поетичний синтаксис, фоніку, і елементи віршування нашого автора.

Література

1. Сімович Василь. Праці у двох томах. Том 1. – Чернівці, 2005. – 520 с.

2. Сімович Василь. Праці у двох томах. Том 2. – Чернівці, 2005. – 904 с.

3. Ткаченко А. О. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. – 2-е вид., випр. і доповн. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2003. – 448 с.

4. Федькович Ю. А. Твори: В 2-х т. Т. 1: Поезії / Упоряд., передм. і приміт. М. Ф. Нечиталюка. – К.: Дніпро, 1984. – 463 с.