Болотнікова І.В.

Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України

Фактори психологічної готовності до педагогічної діяльності

Серед широкого кола задач професійно-педагогічної підготовки задача формування психологічної готовності до педагогічної діяльності посідає особливе місце. Вона поєднує в собі всі більш вузькі питання формування інтересів, нахилів, спрямованості на педагогічну працю. Завданням даного дослідження є виділення професійно важливих факторів психологічної готовності до педагогічної діяльності.

Поняття психологічної готовності до педагогічної діяльності необхідно розглядати в контексті загального поняття психологічної готовності до праці. Окрім специфічних особливостей, що відрізняють один від одного різні види готовності, існують характеристики, що є загальними для всіх видів діяльності. Більшість дослідників даної проблеми вважає, що цілісна психологічна готовність до педагогічної діяльності являє собою сукупність певних станів особистості та її психологічних властивостей, що складають підсистеми короткочасної та тривалої готовності. В.А.Сластьонін називає їх термінами “психологічна” та “професійна” готовність.

Для педагогічної практики великого значення мають обидва прояви психологічної готовності. Короткочасна складова являє собою особливий психологічний стан, ситуативна готовність до вирішення конкретних навчально-виховних задач.

Ситуативна готовність до педагогічної діяльності включає в себе різного роду установки на усвідомлення педагогічної задачі, моделі майбутньої поведінки, визначення спеціальних засобів діяльності, оцінку власних можливостей в їх співвідношенні з майбутніми труднощами та необхідністю досягнення певного результату.

Психічний стан готовності – це настрій, актуалізація та пристосування можливостей особистості для успішних дій в даний момент. Це внутрішній настрій студента на певну поведінку підчас виконання навчальних завдань, установка на активні та цілеспрямовані дії. Виникнення і формування стану ситуативної готовності визначається розумінням професійних завдань, усвідомленням відповідальності, бажанням досягти успіху і т. ін. Її розгортання та функціонування в ході навчальної, а потім і трудової діяльності визначається як умовами і завданнями професії, так і властивостями особистості, її мотивацією, досвідом, професійними знаннями, - всім тим, що складає довгочасну психологічну готовність до діяльності.

Система тривалої готовності, або професійної, - це готовність до виконання ролі вчителя й вихователя. Вона є системою інтегрованих властивостей, знань, досвіду особистості. Професійна готовність поєднує в собі усвідомлення ролі педагогічної професії в суспільстві, соціальну відповідальність, намагання самостійно та творчо вирішувати професійні задачі, установку на актуалізацію наявних знань.

Готовність студентів до педагогічної діяльності є складним особистісним системним утворенням, до складу якого входять багато компонентів. Ці компоненти в своїй сукупності обумовлюють успішне виконання конкретної роботи. Так, М.І.Дяченко та Л.О.Кандибович, розглядаючи готовність як складне психологічне утворення, виділяють такі її структурні компоненти:

· мотиваційний (позитивне ставлення до професії, інтерес до неї та інші стійкі мотиви);

· орієнтаційний (знання й уявлення про особливості та умови професійної діяльності, її вимоги до особистості);

· операційний (володіння засобами та прийомами професійної діяльності, необхідними знаннями, навичками, вміннями, високий рівень розумової діяльності і т.ін.);

· вольовий (самоконтроль, вміння до управління діями, з яких складається виконання робочих обов’язків);

· оцінювальний (самооцінка власної професійної підготовки та відповідність між процесом розв’язання професійних завдань та оптимальними педагогічними зразками).

Достатній розвиток і виразність цих компонентів в їх єдності – показник високого рівня професійної психологічної готовності до педагогічної праці.

В якості інтегрального компоненту в структурі тривалої психологічної готовності до педагогічної діяльності виступає професійно-педагогічна спрямованість особистості, яка, в свою чергу, включає в себе ставлення до цієї професії, інтереси, потреби, мотиви, тощо.

Базовими компонентами психологічної готовності до педагогічної діяльності, що в значній мірі визначають педагогічну спрямованість особистості та її професійну придатність, виступають педагогічні здібності. Основи психології педагогічних здібностей розробили Ф.Н.Гоноболін, Н.В.Кузьміна, Д.Ф.Ніколенко. Так, Ф.Н.Гоноболін в структуру педагогічних здібностей включає: - здібність складати навчальний матеріал для учнів;- розуміння вчителем учня; - творчість в праці; - педагогічний вольовий вплив на дітей; - здібність організувати дитячий колектив; - інтерес до дітей; - змістовність і яскравість мови; - педагогічний такт; - здібність повязувати навчальний матеріал з життям; - спостережливість; - педагогічна вимогливість.

Вищим рівнем професійно-педагогічної підготовки вчителя є творчий підхід до педагогічної діяльності. Розрізняють практичну творчу діяльність та наукову творчість. Наукова творчість передбачає виявлення закономірностей навчання й виховання, розроблення високоефективних теорій та методик, що дозволяють вирішувати проблеми сучасної школи, прогнозувати тенденції її розвитку.

З вищесказаного можна зробити висновок, що поняття психологічної готовності до професії педагога являє собою складну, інтегровану систему властивостей, знань та досвіду особистості. Професійна готовність до педагогічної діяльності поєднує в собі усвідомлення ролі педагогічної професії в суспільстві, соціальну відповідальність, намагання самостійно та творчо вирішувати професійні задачі, установку на актуалізацію наявних знань.