Секція “Економічні науки”, підсекція 14 “Економічна теорія”

Бронська А. М.

аспірантка Київського національного економічного університету

імені Вадима Гетьмана

Економіка освіти як галузь економіки та економічна наука

Під галуззю економіки розуміється якісно однорідна сукупність підприємств, закладів та інших господарських одиниць, що характеризуються схожістю умов праці (виробництва), професійного складу кадрів, продукцією та послугами, що виробляються. Освіта як галузь являє собою систему освітніх закладів, організацій та підприємств, що здійснюють, головним чином, освітню діяльність, спрямовані на задоволення потреб населення в освітніх послугах і підготовку кваліфікованих робітників. Таке визначення галузі дозволяє з одного боку, називати її економікою освіти, а з іншого – розглядати як складну систему. Найбільшими елементами економіки освіти є продуктивні сили та виробничі відносини галузі освіти.

Особлива роль галузі освіти пояснюється: по-перше, специфічним місцем освіти в системі суспільного поділу праці. Це єдина галузь, яка задовольняє запити населення в освітніх послугах та спеціалізується на відтворенні головної продуктивної сили суспільства – кваліфікованих робітників для всіх галузей матеріального і нематеріального виробництва, а також для різних видів невиробничої діяльності. Саме це визначає пріоритетність освіти. По-друге, рівень освіти населення виступає одним з основних показників благополуччя народу країни. По-третє, ця галузь сама для себе готує професійних робітників – викладацькі кадри. По-четверте, праця в сфері освіти стала одним з наймасовіших видів людської діяльності, починаючи з раннього дитинства і до завершення трудової біографії значної частини робітників [1, 30-34].

Освіта як сфера економічної діяльності, по-перше, має свою продуктивну природу, вона здатна приносити віддачу і в короткостроковому періоді у вигляді зростання доходу та прибутку, і, особливо, в довгостроковому, що зумовлює специфічне значення інвестицій в освіту як високорентабельних. Підрахунки економічної ефективності освіти підтверджують її внесок в економічне зростання. В. Марцинкевич, узагальнивши 20 різних оцінок окупності витрат на середню освіту, проведених спеціалістами розвинутих країн, показав, що ці величини коливаються в межах від 8 до 20 %. Середній (зважений) показник дає 16% [2, 191]. І по-друге, діяльність освіти як системи передбачає необхідність налагодження власного ефективного механізму функціонування [3, 9-12 ].

У галузі освіти створюються продукти та надаються послуги, що мають свою вартість і споживну вартість. Результати діяльності даної галузі виявляються у підвищенні ефективності матеріального виробництва, створення умов і засобів вдосконалення технічного потенціалу виробництва, підвищення рівня загальної освіченості населення та кваліфікації працівників. Тому освіта не розглядається як непродуктивна, а є частиною невиробничої сфери.

Економіка освіти – важлива гілка системи економічних наук. Економіка освіти відноситься до самих молодих економічних наук. Життя неодноразово підтверджувало, що економічна “тканина” в сфері освіти менш досяжна і більш складна, ніж в галузях матеріального виробництва. Це і визначило, що економіка освіти склалася значно пізніше економіки промисловості та низки інших галузевих наук: лише декілька десятиліть тому [1, 71]. Процес становлення економіки освіти як науки відбувався на основі об’єктивних та суб’єктивних обставин. Об’єктивною основою для виділення економіки освіти в особливу галузь знання слугувало становлення системи освіти в якості самостійної та специфічної галузі народного господарства. Однак виділення економіки освіти не відбувається автоматично разом з формуванням системи освіти як галузі народного господарства. Необхідною також є економічна зрілість галузі, яка і виникає в системі освіти у зв’язку з НТР в другій половині ХХ ст. Економічна зрілість системи освіти як галузі проявилася в різкому збільшенні масштабів освіти і витрат на неї, в посиленні впливу освіти на темпи економічного росту і ефективність суспільного виробництва. Суб’єктивною обставиною виникнення економіки освіти стало те, що аналіз виробничих відносин і господарського механізму такої великої і специфічної галузі, як освіта, вже не вміщується в рамки загальної економічної теорії [4, 22].

Отже, економіка освіти розглядається у двох аспектах. По-перше, як галузь економіки, яка має власну структуру та характеристики, властиві системі, і по-друге, вона належить до групи галузевих економічних наук, якою вивчається місце і роль системи освіти в економіці, організаційно-економічний механізм функціонування освіти, фінансування освітньої діяльності та соціально-економічна ефективність освітньої діяльності для суспільства.

Використана література:

1. Щетинин В.П., Хроменков Н.А., Рябушкин Б.С. Экономика образования. Учебное пособие. – М., Российское педагогическое агенство, 1998. – 306 с.

2. Марцинкевич В.И. Образование в США: экономическое значение и эффективность. – М., 1967.

3. Каленюк І.С. Економіка освіти: Навч. посіб./ І.С. Каленюк. – К.: Знання України, 2003. – 316 с.

4. Клочков В.В. Экономика образования: иллюзии и факты. – М.: Мысль, 1985. – 173 с.