Притула Л. П.

Національний аграрний університет

Основні характеристики та функції педагогічної культури

Найголовнішим завданням вищої школи є забезпечення високоякісної професійної підготовки фахівців для різних галузей народного господарства. Комплексна програма “Вчитель”, започаткована Академією педагогічних наук зазначає, що завдяки діяльності педагога реалізується державна політика у створенні інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки і культури, збереженні і примноженні культурної спадщини й формуванні людини майбутнього.

Отже, для вирішення завдання освітньої політики держави професійна підготовка педагога повинна відповідати вимогам суспільства. Викладач має бути обізнаним не тільки з дисципліни, яку він навчає, але й володіти педагогічної майстерністю та культурою.

Специфіка культури як якісної характеристики духовно-практичного освоєння людиною світу відбивається у тому, що вона (культура) свідчить, в якій мірі людина стала для себе та інших людиною, як вона відчуває та усвідомлює себе такою. Аналіз сутності культури, її місця, ролі в суспільстві дозволяє виділити її основні характеристики, а саме:

· культура – народжене суспільством, властиве суспільству соціальне явище, що відбиває його якісну характеристику та збагачує духовне життя людини;

· культура – процес творчої діяльності людини, спрямованої на пізнання оточуючого світу і самої людини у цьому світі, з метою отримання об’єктивної та достовірної інформації про світ, де провідну роль відіграє наука і мистецтво;

· культура покликана допомогти людині не тільки пізнати світ й саму себе, але й визначити своє місце у світі, світоглядні установки;

· культура включає сутність досягнутих людиною у процесі еволюції матеріальних і духовних цінностей, а також відповідних ціннісних орієнтацій у світі;

· культура, створюючи необхідні для орієнтації людини у суспільстві норми поведінки та оцінки, забезпечує регулювання її соціальних відносин;

· культура виступає як потужній фактор формування людських сутнісних сил, формування людини в людині, перетворення її природних захоплень, потреб, емоцій, мотивацій у справжні людські.

У широкому розумінні культура – це все, що створено людством, суспільством, фізичною і розумовою працею кожного його члена на благо людини, а у більш вузькому – це ідейний і моральний стан суспільства, що визначається матеріальними умовами його життя і проявляється у його побуті, ідеології, освіті, свідомості, життєвій активності, досягненнях науки, літератури, у фізичному та моральному вихованні.

З поміж сотні визначень поняття “культура” вірогідним є таке: культура - це сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством упродовж своєї еволюції; освіченість, вихованість, рівень досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності. Це поняття охоплює цілий комплекс матеріальних, духовних, інтелектуальних і емоційних характеристик суспільства, що включає в себе не лише різноманітні мистецтва, а й спосіб життя, основні правила людської поведінки, обрядовість, традиції, вірування.

Розкриваючи сутність культури неможливо не аналізувати її функції. Психолого-педагогічна література визначає такі основні функції культури, а саме:

· адаптаційна функція дає можливість кожному індивідууму, який включається в процес функціонування і розвитку прилаштовуватись до існуючих в суспільстві оцінок і форм поведінки;

· пізнавальна функція сприяє ознайомленню людини зі знаннями, необхідними для оволодіння силами природи і пізнання соціальних явищ, для визначення у відповідності з цим ціннісного ставлення до світу;

· аксіологічна функція формує ціннісні орієнтації людини, коригує норми поведінки та ідентифікує її у суспільстві;

· інформаційна функція надає людству й суспільству культурологічну інформацію. Культура є засобом продукування інформації та сприяння засвоєнню інформації людиною. Якщо порівнювати людське суспільство з комп’ютером, то роль культури в суспільстві аналогічна ролі математичного забезпечення в комп’ютері: вона вміщує у собі мову, пам’ять, програми дій;

· комунікативна функція виконує передачу культурних цінностей, їх засвоєння та збагачення, які неможливі без спілкування людей, а саме спілкування здійснюється за допомогою мови, жестів, музики, зображення інше, котрі входять у скарбницю культурних цінностей;

· нормативна функція забезпечує поширення відповідних норм поведінки, які суспільство диктує людині, у відповідності з якими формується спосіб життя людей, їх установки й ціннісні орієнтації, способи поведінки;

· гуманістична функція забезпечує реалізацію пріоритетних цінностей шляхом культивування людської гідності;

· креативна або людино творча функція виявляє і культивує сутнісні сили людини, їх соціальне і духовне возвеличення і ушляхетнення;

· виховна функція сприяє соціалізації індивіда до певного природного та соціального середовища, виступає універсальним фактором саморозвитку людства. Кожного конкретного індивіда або людську спільноту правомірно розглядати як продукт власної культурної творчості. Остання полягає у невпинному розвитку і задоволенні матеріальних і духовних потреб, різноманітних людських здібностей, продукуванні та здійснені мрій та бажань, досягненні певних життєвих цілей, програм;

· світоглядна функція проявляється в синтезуванні цілісної і завершеної форм системи чинників духовного.

Відомі інші підходи щодо визначення функцій культури. Так, Е. Соколов виділив сім функцій культури: когнітивну (засвоєння та перетворення світу), комунікативну, сигнифікативну (яка визначає пріоритети), нормативну, таку що забезпечує накопичення та збереження інформації, проективну, моделювання та захисту.

Отже, зміст і функції культури відбиваються в її видах, визначення яких пов’язане з об’єктом і сферою діяльності особистості, в процесі якої з метою задоволення потреб вона творить як культуру, так і саму себе.

Професійна культура викладача за твердженням науковців – це система соціальних якостей, що безпосередньо забезпечує рівень трудової, професійної діяльності та визначає її зміст, відношення до праці. Інші вважають, що професійна культура є найважливішою духовною якістю особистості, яка проявляється в задоволенні, яку вона (особистість) отримує від трудової діяльності. На думку інших, професійна культура спеціаліста є системною якістю, вихідними елементами якої є знання, практичні вміння й навички, власні соціальні якості, що характеризують відношення особистості до світу суспільних цінностей.

Отже, професійна культура педагога - це результат сформованості його духовної культури та професійно-педагогічної діяльності, яка проявляється у:

· оволодінні історичною та культурною спадщиною, без якої неможливий розвиток людини як особистості;

· культуротворчій діяльності педагога, спрямованій на формування та розвиток особистості студента;

· особистісному дієвому прояві викладачем власної культури у професійній діяльності, у ставленні до інших людей, до світу, до самого себе.