Право (1)

Кондратюк Л.В.

Виникнення та розвиток амфіктіоній в античному Середземномор’ї

Стародавнім міжнародним інститутом були амфіктіонії. Так називалися релігійні союзи, які виникали біля святилища шанованого ними божества. Вони утворилися приблизно в IX–VIII ст. до н.е., коли греки знаходилися ще в стані племінного побуту. Такі амфіктонії створились при храмі бога Деметри на перешийку Істми, при храмі Аполлона в Дельфах, при храмі в Ольвії. Кожне плем'я посилало до амфіктіонії своїх представників, які брали участь в зборах і мали однакові права, незалежно від того, яке плем'я вони представляли [1].

Первинною метою амфіктіоній були загальні жертвопринесення і святкування на честь шанованого божества, а також захист храму і його скарбів та покарання святотатців – порушників священних звичаїв. Під час свят заборонялося вести війни.

Ті, хто збирався на спільні свята, при потребі радилися про громадські справи. Таким чином, амфіктіонії перетворювалися на релігійно-політичний інститут міжнародного характеру.

Найвпливовішою амфіктіонією була Дельфійсько–Фермопільська, до якої входило 12 племен. Вона утворилася шляхом об’єднання Дельфійської при xpaмi Аполлона та Фермопільської амфіктіоній при xpaмi Деметри. Ця амфіктіонія охороняла Дельфійський храм Аполлона, його скарби та земельні володіння. Уci політичні договори, що укладалися між грецькими племенами й полісами, прямо чи непрямо затверджувалися Дельфійськими жерцями. У спірних питаннях міжполісних відносин сторони, що вели cпіp, зверталися до Дельф. Сила жерців полягала не лише в його духовному, а й у матеріальному впливі. Дельфи мали величезні кошти, що накопичилися від внесків міст, паломників, храмових ярмарок та лихварських операцій [2]. Все це пояснює ту пристрасну боротьбу, яка велася між грецькими державами за вплив і голоси в Дельфійській амфіктіонії в V–IV ст. до н. е.

Верховним органом амфіктіонії були загальні збори. Вони скликалися двічі на рік, весною і восени, у Фермопілах і Дельфах. Рішення загальних зборів були обов'язкові для всіх. Уповноваженими особами зборів, фактично керуючими всіма справами, були ієромнемони, що призначалися державами. Одним з найголовніших обов'язків ієромнемонів було дотримання "божого миру" і влаштування релігійних святкувань.

В кінці V на поч. IV ст. до н. е. з'являється ще нова колегія – пілагорів. Через посередників пілагорів і ієромнемонів ті, які входили до складу амфіктіонії міста, давали один одному клятви і приймали на себе зобов'язання по відношенню до амфіктіонів. Дельфійсько–Фермопільська амфіктіонія представляла значну політичну силу, що мала великий вплив на міжнародну політику Греції, їй належала світська і духовна влада. Дельфійські жерці оголошували і припиняли війну, призначали і зміщували загальних правителів, що входили в амфіктіонію. Згідно переказу, у дельфійських жерців були "таємні книги", в яких містилися стародавні прогнози. Читати їх дозволялося тільки тим, хто признавався нащадком самого Аполлона, тобто жерцям і царям, а ієромнемони вважалися провісниками волі Аполлона [3].

Могутнім знаряддям в руках грецьких жерців були священні війни, які вони направляли проти всіх, хто заподіював будь–який збиток святилищу Аполлона. У священній війні повинні були брати участь всі члени амфіктіонії, які приймали присягу, текст якої свідчив: "Не руйнувати ніякого міста, що належить амфіктіонії; не відбирати у них воду ні під час миру, ні під час війни; спільними зусиллями виступати проти порушника присяги, розоряти його місто; також хто украде належне богу (Аполлону), або буде знати про це, або задумає що не будь проти святилища, тому мстити і рукою, і ногою, і головою, і всім, чим тільки може" [4]. Держава, яка порушувала союзні зобов’язання підлягала суду амфіктіонії, котра могла оголосити "священну війну".

Окрім священних війн, радами ієромнемонів розв'язувалися питання щодо встановлення миру на час проведення свят та ігор на честь божества. Зокрема, на олімпійські ігри з’їжджалися богомольці і учасники зі всієї Греції. Після встановлення миру жителі одного міста могли проходити через територію іншого міста, також і ворожого, абсолютно не побоюючись за свою безпеку. Також цим богомольцям жителі кожного міста зобов'язані надавати дах, вогонь та воду, тобто давати можливість спокійним чином досягти Олімпії, куди вони йшли. Невиконання цих правил розцінювалося як порушення загально–грецьких звичаїв, а порушникам загрожували репресії [1].

Амфіктіонія не виступала як військово–політичний союз. Швидше за все, існуючи спочатку як релігійне об'єднання, вона в критичні періоди історії брала на себе окремі політичні функції. Мабуть, вступ до її складу не давав безпосередніх військових, політичних або юридичних гарантій безпеки. Проте об'єднання общин, які брали на себе відповідальність за безпеку загального святилища, повинні були дотримуватись певних норм поведінки. Порушника цих норм чекали, як гнів божества, так і цілком реальні санкції з боку інших держав – хранителів [5].

Таким чином, амфіктіонії були однією з форм грецьких союзних об'єднань. Підтримуючи загальні релігійні обряди, загальні вірування, будучи релігійними і культурними центрами, вони об'єднували сусідні грецькі племена навколо себе, замінюючи відсутню в Греції політичну єдність.

Література:

1. Бокщанин А.Г. История международных отношений и дипломатии в Древнем мире. – М.: Высшая школа партийных организаторов при ЦК ВКП (б), 1945.

2. Зінченко А. Історія дипломатії: від давнини до початку нового часу. Навчальний посібник. – Вінниця, Нова книга, 2002.

3. История дипломатии / Под. ред. В.П. Потемкина. – М.: ОГИЗ, 1941.

4. Бузескул В.П. Античность и современность. – Ленинград: Наука и школа, 1924.

5. Евсеенко Т.П. От общины к сложной государственности в античном Средиземноморье. – СПб.: Издательство Р. Асланова "Юридический центр Пресс", 2005.