Аналіз ринку меблів в Україні

Authors

  • ДА Кондратюк Украина
  • ЯВ Азиева Украина

Abstract

Український меблевий ринок у 2014 році зріс не менше, ніж на 12%, і у найближчі 3-4 роки динамка росту залишиться стабільно високою. У останні кілька років на українському меблевому ринку почала помітно змінюватися структура споживання. Активізувались покупці меблів середнього сегменту і саме цей перспективний для виробників сегмент буде рости найдинамічніше. Звичайно, ринок, що має настільки великий потенціал, приваблює все більше гравців, в тому числі великих закордонних виробників меблів и постачальників матеріалів. Простий приклад. У минулорічній міжнародній виставці Київ Експо Меблі брали участь не більше десяти турецьких компаній, у більшості своїй добре відомих в Україні. Цього року, за інформацією, яку надали нам організатори, з Туреччини приїхало вже понад тридцять експонентів, серед яких більшість тільки починають експансію на український меблевий ринок. Збільшення уваги до нашого внутрішнього ринку з боку турецьких та східноазійських, передусім китайських, компаній пояснюється тим, що незабаром Україна стане членом СОТ. Про те, що це станеться у найближчий час, свідчить хоча б той факт, що США нарешті надали Україні статус країни з ринковою економікою. Це вірна ознака закінчення підготовчого до вступу у СОТ етапу. Що станеться відразу після вступу до СОТ, розуміє кожен бізнесмен. Нас очікує засилля іноземного, власне китайського, товару. Китайські меблі значно дешевші за українські при більш-менш нормальній якості матеріалів і високому рівні меблевого дизайну. Надто вже велика маржа очікує на торгівців китайськими меблями. Тому багатьом меблевикам доведеться або робити свій продукт більш конкурентноздатним, або іти з ринку. Це об'єктивні закони розвитку ринку, орієнтованого на споживача. Але навала імпортних продуктів після вступу до СОТ не є новиною для наших бізнесменів. І запас міцності вітчизняних виробників меблів достатньо великий для того, щоб не просто вижити, а перемогти у конкурентній боротьбі з імпортною продукцією. Звичайно, щоб зберегти капітал і виробництво, доведеться приділити більше уваги торгівлі меблями, в тому числі і китайськими. Гроші треба заробляти, не пропускаючи жодної сприятливої нагоди. Тим більше, коли це відповідає нашим майбутнім стратегічним планам. Мине деякий час, і на українському ринку залишиться тільки той невеликий процент імпортних меблів, які не матимуть українських аналогів. Якщо казати про український меблевий ринок взагалі, то можна назвати ряд конкурентних переваг, використавши які ми можемо вигравати і на внутрішньому і на зовнішньому ринках. Це і сировинні ресурси, і більш-менш дешева енергія, розвинені транспортні комунікації. Але найбільшими потенційними перевагами є високий інженерний потенціал України і, як не дивно, великі можливості оптимізації виробничих і бізнесових процесів, а також покращення законодавчого і інвестиційного клімату у галузі. У китайців, як і європейців, все максимально раціоналізовано, схематизовано, підприємства і торгові організації працюють з найбільшим можливим за даних умов КПД. А у нас бізнес, навіть великий, досі справа наполовину інтуїтивна. І якщо придивитись до лідерів галузі, видно, що ними стали ті, хто взяв на озброєння європейську модель менеджменту і клієнтоорієнтовану систему маркетингу. Загалом в Україні працюють близько 7 тис. виробників і роздрібних продавців меблів. За даними управління деревообробної і меблевої промисловості Мінпромполітики, 80% вітчизняного виробництва забезпечує 21 велике підприємство (з обсягами продажу від $200 тис.), решту 20% — близько 1000 середніх і дрібних виробників. З-поміж іноземних виробників конкурентів українському ринку — близько 60 компаній. На ринку офісних меблів, як свідчать оператори та фінансові показники компаній, погоду роблять ДП "Меркс Меблі" (найбільший експортер українських дерев’яних офісних меблів), ЗАТ "Енран" (торгові марки "Енран-Акрос" та "Акрос"), фабрика "Классум", ПП "Ірма" (ТМ "Аматі"), ТОВ "Снайт" (щойно перейменоване ТОВ "Інтехсервіс"), ТМ "Ліга-Нова", ТОВ "Арт Метал Фурнітура", ВАТ "Спецмеблі", ТОВ "Конус", ЗАТ "Лагода", ЗАТ ВБФ "Берест", ВАТ "Меблева фабрика ім. Боженка", АТЗТ "Новий стиль-Україна", ТОВ "Олісма", ТОВ "L-майстер" тощо. Традиційно дивани для офісів входять до окремої офісної "номінації", проте виробництво м’яких меблів для офісів становить відчутну частку в загальному обсязі м’яких меблів — від 5 до 20%. Найвідоміші в цьому сегменті: "Екмі-меблі", ТОВ "Яворина", фабрика м’яких меблів "Гранд", "Валеріо Салотті" (Донецьк), ТОВ НВП "ЛВС".

References

С.Ф. Покропивний Економіка підприємства. – Київ: Хвиля, 2000. – 188 с.

Кінерман П.Я. Основи економіки, організації і планування промислових підприємств. – Київ: МЕВ-Інфо, 2010. – 214 с.

Примак Г.О. Економіка підприємства – Донецьк: ВБ «Скіф», 2012. – 250 с.

Покропивний С.Ф. Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування. – Київ: Хвиля, 2008. – 193 с.

Published

2015-09-17

How to Cite

Кондратюк, Д., & Азиева, Я. (2015). Аналіз ринку меблів в Україні. Pridneprovskiy Scientific Bulletin, 17(433). Retrieved from http://www.rusnauka.com/index.php/rusnauka/article/view/26979