Секція: Географія і
геологія,
Підсекція:
природокористування і екологічний моніторинг
Яров
Я.С.
Одеський
державний екологічний університет, м.Одеса, Україна
ОЦІНКА ЯКОСТІ ВОДИ РІЧОК ПІВНІЧНОЇ ЧАСТИНИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ У 2008 РОЦІ
Вступ. Нині
якісна прісна вода є стратегічним ресурсом, вкрай необхідним для підтримання
елементарних потреб людини, забезпечення розвитку народного господарства, соціальної
стабільності, функціонування регіональних екосистем. В умовах Одеської області,
де місцеві водні ресурси обмежені, а транзитні води Південного Буга, Дністра,
Дунаю не завжди мають допустиму якість води, саме поверхневі води суші є
найдоступнішими для господарсько-питного використання. Підземні води, які
локально використовуються у водопостачанні як альтернатива поверхневим водам,
не завжди є у необхідній кількості і якості. Ситуацію погіршують екстремальні
гідрометеорологічні умови останніх років, антропогенне забруднення поверхневих
і підземних вод з боку промисловості, житлово-комунального сектору, сільського
господарства. Вирішити проблему якісної питної води можливо лише комплексно,
головним чином за рахунок ведення збалансованого господарювання на водозбірному
басейні [1-3].
Територія Одеської
області високий потенціал для економічного розвитку завдяки природним умовам,
розвиненій економіці, рекреаційним можливостям; тут розташовані унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя,
екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має
національне і міжнародне значення. Однак екологічний стан більшості водних
об’єктів останнім часом має тенденцію до погіршення.
Актуальність роботи:
оцінка якості води і екологічного стану водних об’єктів північної частини Одеської
області дозволяє обґрунтувати управлінські рішення щодо ощадливого та раціонального
використання водних ресурсів, а також їх відтворення та охорони.
Метою дослідження є збір
і узагальнення даних суб’єктів моніторингу якості води річок і водойм північної частини Одеської області (басейни рр. Дністер, Південний Буг, малих
річок і лиманів), оцінка якості води та екологічного стану об’єктів дослідження
у 2008 році, виділення основних забруднювальних речовин.
Матеріали та методика досліджень. Для вирішення поставлених завдань були використані дані
моніторингу якості води за 2008 рік, який проводився Одеським обласним управлінням водних ресурсів і
Гідрометслужбою України. Якість води оцінювалась: 1) за індексом забруднення
води (ІЗВ); 2) за комбінаторним індексом забруднення (КІЗ) (Гідрохімічний
інститут, Росія); 3) методика НДІ гігієни ім. Ф.Ф.Ерисмана (Росія); 4)
екологічна оцінка якості води за відповідними категоріями. Для 1 – 3 методик розрахунок вівся за
господарсько-питними нормативами, наведеними у ДСанПіН 2.2.4-171-10 і СанПиН
4630-88 [4].
Результати дослідження та їх обговорення. Оцінка якості води
та екологічного стану поверхневих вод північної частини Одеської області
(басейн рр. Південний Буг, Дністер, лиманів) була зроблена за 2008 рік для 23
створів, по яким проводять стаціонарний моніторинг спеціалісти Державної
гідрометеорологічної служби України, Одеського обласного управління водних
ресурсів, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в
Одеській області. Пости контролю розташовані в басейні Південного Бугу, Дністра;
на річках Великий Куяльник, Малий Куяльник, Тилігул, Барабой.
За 2008 рік на
вказаних постах відібрано від 1 до 8 проб води. Краще вивчені пости вздовж
Дністра (Троїцьке, Біляївка, Маяки), гірше – річки Великий і Малий Куяльник. Перелік
контрольованих компонентів включає в себе три блоки: сольовий (головні іони);
трофо-сапробіологічний (завислі речовини, прозорість, сполуки азоту і фосфору,
розчинений кисень, біхроматна окиснюваність, БСК5 ); специфічних
речовин токсичної дії (важкі метали, залізо, нафтопродукти, СПАР, феноли).
Оцінка якості води річок
і водойм північної частини Одеської області за 2008 рік за господарсько –
питними нормативами ГДК полягала у
обчисленні середньорічних індексів забруднення води, виборі відповідних класів
якості води і речовин, які найбільше забруднювали воду. Розрахований
«модифікований ІЗВ» по всім гідрохімічним показникам.
Отримані дані
свідчать про те, що переважаючими класами якості води є IV-V, тобто води в більшості річок і водойм північної частини
Одеської області відносяться до «дуже брудних» і «брудних».
Така ситуація вказує
на те, що всі річки і водойми на досліджуваній території мають порушені
екологічні параметри, їх екологічний стан оцінюється як «екологічний регрес».
Найгірша ситуація на
річці р.Великий Куяльник - с.Северинівка, р.Тилігул – смт. Березовка, рукав
Турунчук – с.Троїцьке, де вода оцінюється найгіршим VI класом – «дуже брудна».
Найбільшими
забруднювачами води виступають: завислі речовини, амоній сольовий, залізо,
нафтопродукти, СПАР; тобто, забруднення води і погіршення її якості головним
чином відбувається за рахунок речовин антропогенного походження. Забруднювальні
речовини потрапляють у водні об’єкти з стічними водами, забрудненим поверхневим
стоком, при інтенсивній ерозії території, яка значною мірою розорана під
сільськогосподарські угіддя.
Оцінка
якості води за методикою КІЗ за господарсько-питними нормативами дала
змогу оцінити якість води у кожному пункті контролю, виділити клас якості води,
характеристики її стану і речовини, які найбільше забруднюють воду.
Отримані дані
свідчать про те, що в більшості пунктів контролю води оцінювались ІІІ і IV класами якості, тобто як «брудні» і «дуже
брудні». Найгірша ситуація з якістю води спостерігається на р.Великий Куяльник- с.Руська Слобідка, р.Кучурган-с.Степанівка, Кучурганське водосховище - с.Кучургани, р.Барабой -
с.Барабой, Хаджибейський лиман – тут вода оцінюється IV класом – «дуже
брудна».
Найбільше
якість води погіршилася за рахунок завислих речовин, що супроводжується
зниженням прозорості води і у випадку р.Ягорлик-с.Артирівка, також погіршення
кисневого режиму.
Така
ситуація може бути пояснена тим, що водні об’єкти на дослідній території
розташовані в зоні великої господарської діяльності – високий ступінь
розораності і інтенсивна ерозія призводять до замулювання, що погіршує якість
води в них.
Було отримано, що за
органолептичним критерієм в більшості випадків рівень забруднення оцінюється як
«дуже високий», окрім Барабойського і Санжейського
водосховищ, де за органолептикою рівень забруднення – «помірний».
За санітарним критерієм рівень забруднення в
більшості пунктів контролю оцінюється як «помірний», краща ситуація
спостерігається на річці р.Савранка-с.Осички і Хаджибейському лимані, де рівень
забруднення оцінюється як «допустимий».
За
санітарно – токсикологічним критерієм в більшості пунктів контролю рівень
забруднення оцінюється як «помірний», в дещо кращому стані Дністровський лиман -
м.Білгород – Дністровськ і Дністровський лиман - с.Шабо, де рівень забруднення «допустимий».
Таким
чином, за цією методикою було встановлено, що якість води річок і водойм
північної частини Одеської області найгірше погіршується речовинами, що входять
до органолептичного критерію забруднення, а саме: прозорість, завислі речовини,
кольоровість, сульфати, хлориди, феноли, нафтопродукти, марганець, залізо,
мідь, мінералізація, твердість, біхроматна окиснюваність.
Екологічна оцінка якості
води річок і водойм північної частини Одеської області була здійснена в межах сольового,
еколого-санітарного і токсикологічного блоків. На цій основі було обчислено
інтегральну оцінку, оцінено клас якості води, її стан, чистоту, трофність,
сапробність.
За отриманими даними
було проведено класифікацію води за основними іонами. Води річок і водойм мають
складний і нестійкий гідрохімічний режим, що проявляється у великій строкатості
класів, груп і типів води в різних пунктах контролю.
Річки Великий Куяльник і Тилігул мають води переважно сульфатно -
гідрокарбонатного класу групи кальцію, натрію, І типу. За екологічним індексом
класи якості води переважно ІІ, води оцінюються, як «дуже добрі-задовільні» за
станом, «досить чисті-слабо забруднені» за чистотою.
Річки
басейну Південного Бугу (Кодима, Савранка) мають води гідрокарбонатного класу, групи кальцію,
магнію, натрію, І типу. За екологічною оцінкою вони мають ІІ клас якості, тобто,
за станом «дуже добрі – добрі», за чистотою «досить чисті – чисті».
Малі
річки басейну Дністра (р.Окна, р.Білочі, р.Ягорлик, р.Кучурган) мають води
гідрокарбонатно-сульфатного касу, групи кальцію, магнію, натрію, І-ІІ типу. За
інтегральним індексом якість води оцінюється ІІ класом, тобто за станом «добрі»,
за чистотою «досить чисті».
Власне
р.Дністер в пунктах контролю с. Троїцьке, м.Біляївка, с. Маяки і Дністровський
лиман мають воду гідрокарбонатного класу, групи кальцію, натрію, І типу. За
інтегральною оцінкою вони мають ІІ клас якості води, тобто, за станом «дуже
добрі-добрі», за чистотою «досить чисті-чисті».
Річка Барабой,
Барабойське і Санжейське водосховища мають воду сульфатного класу, групи
кальцію, магнію, натрію, І-ІІ типу. За інтегральною оцінкою вони відносяться до
ІІ класу, тобто, «добрі» за станом, «досить
чисті» за чистотою.
Хаджибейський
лиман за інтегральною оцінкою має ІІІ клас якості, тобто, за станом води
«задовільні», за чистотою «забруднені», це викликано забрудненням стічними водами міста Одеси.
Висновки. Таким чином, можна констатувати, що водні об’єкти північної частини
Одеської області є непридатними для господарсько-питного водопостачання, їх
екологічний стан порушено. Все це вимагає від природоохоронних установ Одещини
і конкретних виробничих організацій, які задіяні у галузі господарсько-питного
водопостачання, вживання відповідних заходів щодо поліпшення ситуації. Головною
метою цих заходів має бути прагнення до зниження концентрацій пріоритетних
забруднювачів, перелік яких було встановлено під час розрахунків, а саме –
зважених речовин, нафтопродуктів, амонію сольового, СПАР, заліза. Звичайно, ці
заходи будуть не в змозі повністю вирішити проблему нестачі якісної питної води
в північній частині Одеського регіону, але це буде рішучим кроком вперед, що
саме по собі дуже важливо.
1. Звіт про
стан навколишнього природного
середовища в Одеській області в 2008 році - м.Одеса, 2009 р. – 133 с.
2. Екологічний
паспорт Одеської області – м.Одеса, 2008 р.
– 146 с.
3. Національна
доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні у 2004
році – Київ 2005 р. - 198 с.
4. Сніжко С.І. Оцінка та прогнозування якості
природних вод. – К.: Ніка центр, 2001. – 264 с.