Городинський С.І.

ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ТА ПОКАЗНИКІВ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ СПЕЦІАЛЬНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У ПРОЦЕСІ ЗАНЯТЬ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ

Буковинський державний медичний університет

м. Чернівці

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Розбудова національної системи освіти України активізувала педагогічні пошуки, зокрема пошуки оптимальної організації навчально-виховного процесу, який поєднує практичні дії: планування, педагогічний аналіз, коригування, збір інформації, аналітичне оцінювання інформації, контроль, стимулювання.

Істотна увага в педагогіці приділяється оздоровленню молоді засобами фізичної культури. Для досягнення оптимального рівня професійної готовності випускників вищих навчальних закладів слід інтегрувати в професійну підготовку систему фізичної активності і здоров’язберігаючих засобів, яка включає в себе набуття студентами спеціальних знань, умінь та навичок фізичної активності, підвищення рівня здоров’я, фізичної підготовленості, формування позитивної мотивації до занять спортом і здорового способу життя.

Фізичне виховання, що створює необхідні передумови здорового способу життя, традиційно й обґрунтовано вважається важливим чинником зміцнення здоров’я та підготовки молоді до активного життя і високопродуктивної педагогічної діяльності.

Педагогічний процес фізичного виховання у вищих навчальних закладах здійснюється у формах навчальних занять, виконанні індивідуальних завдань, самостійної роботи, практичної підготовки, контрольних заходів та у формі навчально-тренувальних занять на яких студенти оволодівають предметом "Фізична культура", роблячи його своїм надбанням. Результати освіти – це очікувані й вимірювані конкретні досягнення випускників, які визначають, що здатний робити студент після завершення всієї або частини освітньої програми ВНЗ.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання здоров’я та здорового способу життя, розвитку та становлення особистості розглядаються багатьма дослідниками: виховна робота засобами фізичної культури (А.Д. Дубогай. Г.І. Власюк, А.Л. Турчак); психологічні, моральні особливості виховання особистості (І.Д. Бех, Н.Ю. Максимова, С.К. Масгутова, І.В. Нікітіна, Р.Ф. Пасічняк, І. М. Романишин; формування ціннісних орієнтацій підлітків (С.В. Лапаєнко, С.О. Свириденко, О.Ф. Турянська); становлення соціальної активності підлітків (К.М. Власова, О.І. Карпухін, О.А. Кузьменко), загально-філософський підхід (Л.П. Сущенко). Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що існують певні розбіжності в підходах і визначеннях критеріїв cформованості спеціальних умінь і навичок. Також ми вважаємо, що дане питання розроблено недостатньо, і тим самим ускладнюється діагностика і контроль за рівнем сформованості спеціальних умінь і навичок студентів у процесі занять з легкої атлетики.

Формулювання цілей статті (постановка завдання): є визначення критеріїв та показників рівня сформованості спеціальних умінь і навичок студентів вищих навчальних закладів у процесі занять з легкої атлетики.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням здобутих наукових результатів. На думку провідних спеціалістів в галузі педагогіки, психології, фізіології, теорії і методики фізичного виховання, організація процесу фізичного виховання студентів залежить від медико-біологічних, соціально-педагогічних та психофізичних компонентів, незалежних один від одного і таких, що містять складові, які здійснюють безпосередній вплив на студента під час всього періоду навчання у вищому закладі освіти і визначають вибір засобів, методів та форм фізичного виховання. С.І. Присяжнюк слушно відзначає, що на всіх етапах розвитку освіти у вищих навчальних закладах основними практико-діяльними компонентами фізичного виховання студентів повинні бути загальнокондиційна, спортивна та професійно-прикладна фізична підготовка.

Відповідно до результатів аналізу психолого-педагогічних напрацювань розроблено структуру формування спеціальних умінь і навичок студентів вищих навчальних закладів у процесі занять з легкої атлетики. Компонентами цього утворення визначено: мотиваційний (мотиви, ціннісні орієнтації), когнітивний (знання), діяльнісний (практичні вміння).

Мотиваційний компонент пов’язаний з усвідомленням ціннісних сторін навчальних занять, виробленням установки на здоровий спосіб життя, що розвивається від позитивного ставлення до стійкої потреби навчальних занять з легкої атлетики.

За даними Л.І. Божович, основу особистісної спрямованості складає стійка ієрархічна система домінуючих мотивів поведінки і діяльності людини, де головними є мотиви, які визначають ставлення людини до себе та інших.

М.Я. Віленський у своїх роботах доводить, що мотиви, які виникають на основі потреб, визначають спрямованість особистості в контексті фізичної культури, стимулюють та мобілізують її на систематичне фізичне самовдосконалення.

На думку В.М. Копа, зміст мотиву визначається системою цінностей людини, на який орієнтована особистість. Мотивація посідає провідне місце в структурі особистості студента та є одним із основних понять, яке використовується для пояснення рушійних сил поведінки, діяльності.

В.І. Глухова відзначає якісний зміст мотивації визначає зміст здорового способу життя, що характерний для даної особистості. Саме тому ми вважаємо, що найголовнішим у структурі особистої фізичної культури студента є мотиваційний компонент.

Підставою для вибору зазначеного компоненту слугувало те, що навчальні заняття з легкої атлетики не можуть проводитися на належному рівні без відповідної мотивації, яка передбачає наявність певних мотивів, а саме: соціальні, професійні, пізнавальні, мотивів гармонійного духовного зростання; настанов на дотримання студентами здорового способу життя. Це пов’язано з тим, що важливим мобілізуючим чинником, який зумовлює ефективне формування спеціальних умінь і навичок студентів, є сформованість їхньої мотивації, яка є показником ставлення студента до навчальних занять.

Варто зауважити, що до регулярних занять з фізичного виховання у рамках обов’язкових навчальних занять та факультативних може спонукати студентів, у першу чергу, добра спортивна база, усвідомлення значення фізичної культури для повноцінного життя, оволодіння майбутньою професією та кар’єрою, діюча програма з фізичного вдосконалення, високий професіоналізм викладачів, залікові вимоги, наявність вільного часу.

За даними Є.П. Ільїна, вивчення мотивів, які активізують прагнення студентів до систематичних занять фізичною культурою і спортом є однією з важливих педагогічних проблем у фізичному вихованні, оскільки мотиви мають вирішальне значення в поведінці й стимуляції активної діяльності.

Слід підкреслити, що формування мотивації до занять фізичною культурою та спортом можливо тільки за умови підвищення освіченості студентів у практичних питаннях застосування різних засобів і методів підтримання здоров’я, досягнення розуміння, що фізична культура є складовою частиною загальної культури сучасного фахівця.

Виділення мотиваційного компоненту в структурі формування спеціальних умінь і навичок студентів вищих навчальних закладів у процесі занять з легкої атлетики зумовлені тим, що мотивація забезпечує передумови для реалізації інших компонентів.

Когнітивний компонент включає в себе сформованість спеціальних умінь і навичок, розвиток стратегічного мислення, творчий підхід до навчальних занять. Визначаючи даний компонент, ми орієнтувалися на ідеї, положення та висновки, що стосуються фізичного розвитку особистості.

Особливо важливими для формування спеціальних умінь і навичок є спеціальні знання про способи пошуку, опрацювання, перетворення інформації; про форми, методи та засоби навчально-тренувальної діяльності.

Діяльнісний компонент включає досвід навчальних занять з легкої атлетики, зафіксований у формі його результатів – спеціальних знань, досвід здійснення емоційно-ціннісних ставлень у формі особистісних орієнтацій, умінні керувати педагогічними процесами для формування адекватного відношення до свого здоров’я, умінні проводити експрес-діагностику власного фізичного і психічного здоров’я, умінні визначати рівень фізичної та функціональної підготовленості (рівні здоров’я) і вміти визначати оптимальний руховий режим.

Таким чином, загальний рівень розвитку спеціальних умінь і навичок студентів вищих навчальних закладів у процесі занять з легкої атлетики залежить від ступеня сформованості кожного з його компонентів.

Тому в навчально-тренувальній діяльності потрібно використовувати такі методи, засоби, форми навчання, створювати умови, які б забезпечували формування всіх компонентів спеціальних умінь і навичок, впливаючи на мотиваційну, інтелектуальну, емоційну та рефлексивну сфери діяльності студентів.

Студент як гармонійно розвинена особистість може знаходитись на різних рівнях сформованості спеціальних умінь і навичок за різними критеріями. Тому слід зробити припущення, що виділені нами критерії рівнозначні при оцінці рівнів сформованості спеціальних умінь і навичок студентів вищих навчальних закладів у процесі занять з легкої атлетики. У такому випадку узагальнений рівень сформованості спеціальних умінь і навичок є середньостатистична величина від суми балів, якою був оцінений кожний з критеріїв.

За даними О.І. Міхеєнка, чим вищий рівень загальної культури і освіченості людини, тим більше в неї можливостей створити собі оптимальні умови життя. Залежно від способу життя можна постійно підвищувати (знижувати) потенціал функціонування організму (рівень здоров’я), відмовляючись, перш за все, від шкідливих звичок, змінюючи режим та якість харчування, доводячи фізичне навантаження до оптимального рівня, розширюючи елементи загартовування, застосовуючи процеси очищення організму, контролюючи свою психоемоційну активність тощо.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Таким чином, узагальнюючи результати аналізу психолого-педагогічних напрацювань нами було визначено критерії і показники сформованості спеціальних умінь і навичок студентів вищих навчальних закладів у процесі занять з легкої атлетики. Критерії дали змогу виділити чотири якісно своєрідні рівні сформованості спеціальних умінь і навичок студентів вищих навчальних закладів у процесі занять з фізичної культури: початковий, задовільний, достатній, оптимальний. Зазначимо, що критерії та показники повинні бути простими і доступними, для розуміння й використання, охоплювати всі компоненти фізичного здоров’я студентів у процесі занять з легкої атлетики.

Подальшу її розробку доцільно здійснювати за такими напрямками: в експериментальній перевірці визначених критеріїв та показників рівня сформованості спеціальних умінь і навичок студентів вищих навчальних закладів у процесі занять з легкої атлетики.

Література

1. Бех І. Д. Психологічні джерела виховної майстерності : навч. посібник / І. Д. Бех. – К. : Академвидав, 2009. – 248 с.

2. Герцик М. С. Вступ до спеціальностей галузі "Фізичне виховання і спорт" : Навч. посібник / М. С. Герцик, О. М. Вацеба. – Х. : ОВС, 2004. – 176 с.

3. Гилев Г. А. Физическое воспитание в вузе : Учебное пособие / Г. А. Гилев. – М. : МГИУ, 2007. – 376 с.

4. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы [Текст] / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2006. – 512 с.

5. Копа В. М. Соціальна валеологія [Текст] : навчальний посібник для студентів вузів / В. М. Копа. – Львів : Новий світ, 2010, 2011. – 203 с.

6. Міхеєнко О. І. Валеологія : основи індивідуального здоров’я людини [Текст ] : навчальний посібник для студентів вузів / О. І. Міхеєнко. – Суми : Університетська книга, 2010. – 448 с.

11. Фізичне виховання : навчальний посібник / [С. І. Присяжнюк, В. П. Краснов, М. О. Третьяков та ін.]. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 192 с.