Ібрагімова С.Ю.

ОГЛЯД СУЧАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У СФЕРІ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Буковинський державний медичний університет

м. Чернівці

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями. В умовах оволодіння студентами збільшеним обсягом інформації, розвиток їх творчості і самостійності викликає потребу в інтенсифікації навчального процесу,оскільки неможливим є збільшення часу на навчання у ВНЗ. З іншого боку, підвищення вимог до навчання викликає необхідність збільшення уваги до стану здоров’я студентів, зокрема засобами фізичного виховання, режиму навчальної діяльності тощо. У статті подано аналіз останніх досліджень організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах. В організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах є проблеми, пов’язані з недостатньою кількістю годин із фізичного виховання для розв’язання завдань оздоровлення, погіршенням стану здоров’я та фізичної підготовленості, заниженою мотивацією до занять фізичною культурою й спортом студентської молоді, низьким рівнем культури ставлення до власного здоров’я.

Сьогодні спостерігається тенденція зниження стану здоров’я студентів, збільшується кількість студентів, які займаються в спеціальних медичних групах. Навчальний процес з фізичного виховання у ВНЗ є невід’ємною складовою у структурі підготовки спеціалістів всіх напрямків. Його зміст регламентується відповідними нормативно-правовими документами Міністерства освіти і науки України та базовою програмою з фізичного виховання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Технологія підготовки студентів до самостійних занять фізичними вправами розглядається в роботах Є. О. Котова, який передбачає ієрархічну послідовність основних етапів (виховання позитивного ставлення та інтересу студентів до занять фізичними вправами, формування системи науково-практичних і спеціальних знань, необхідних для самостійних занять фізичними вправами, формування відповідних умінь та навичок, залучення студентів до систематичних занять фізичними вправами), педагогічних умов, засобів і методів.

Питання підвищення мотивації до занять фізичною культурою й спортом у студентської молоді висвітлено в роботах Є. А. Захаріної, С. Н. Бубки, Є. А. Захаріна визначила ставлення студентів до різних форм і видів занять із фізичного виховання. Результати досліджень указують, що тільки 30,67 % студентів відвідують спортивні секції та фізкультурно-оздоровчі заняття, а інші 69,33 % ніколи не займались у фізкультурно-оздоровчих групах, хоча мали бажання їх відвідувати. Найбільш популярними серед студентів були заняття оздоровчими видами гімнастики (52,33 %), заняття у воді (34 %), ігрові види спорту (22,33 %), нетрадиційні види фізичних вправ (21,33 %) тощо. Більшість студентської молоді (64,67 %) надає перевагу груповим формам, меншою мірою – індивідуальним (24,33 %) і самостійним формам занять (11 %). Основними причинами, що спонукують до занять, є знання про користь фізичних вправ (34 %), телевізійні передачі (26,33 %), поради друзів (13 %).

Формулювання цілей статті (постановка завдання): проаналізувати роботи науковців у сфері організації навчального процесу студентів у ВНЗ, різні погляди на процес організації фізичного виховання, що обумовлений самим змістом курсу фізичного виховання.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням здобутих наукових результатів. Головними чинниками, що перешкоджають регулярним заняттям фізичними вправами, є особливості емоційно-вольової сфери особистості; відсутність відповідальності за своє здоров’я; низький рівень знань про позитивний вплив занять фізичними вправами; переоцінка значення звичайної рухової активності для здоров’я; невдоволеність професійним і культурним рівнями викладачів; нераціональне використання вільного часу; наявність шкідливих звичок; недолік матеріально-технічного забезпечення занять..

С. Н. Бубка відзначає, що динаміка мотивації проходить такі етапи. На першому переважає емоційна сторона й привабливість дії, на другому з’являються певні мотиви для отримання задоволення від рухової активності, на третьому домінують мотиви самоствердження й бажання змагатися, пов’язані з прагненням до покращання результатів. Індивідуальні здібності студентів набувають спеціалізованого характеру, у результаті чого в студентів виникає потреба в додаткових фізичних навантаженнях у вигляді самостійних форм занять, що є результатом активної взаємодії в руховій діяльності фізичних і вольових якостей, які створюють сприятливі умови для цілеспрямованого гармонійного розвитку особистості.

Проблема підвищення фізичної підготовленості студентів не може розв’язуватися лише завдяки використанню традиційних засобів фізичного виховання, про що свідчать роботи А. П. Кривенка, Д. В. Бондарева, А. І. Драчука, П. М. Гунько Для підвищення фізичного стану студентів у практиці фізичного виховання використовуються різні засоби навчання. Дані А. П. Кривенка свідчать, що заняття фізичними вправами, які моделюють різні рівні гравітаційного навантаження, по-різному впливають на показники соматичного здоров’я та фізичної підготовленості студенток. Студентки, які виконували фізичні вправи, що моделювали умови гіпергравітаційного навантаження, тобто використовували обтяжувальні пояси, мали загальний приріст (за рівнями соматичного здоров’я й фізичної підготовленості) 65,6 %. Заняття атлетичною гімнастикою (умови супергравітації) дали загальний приріст 56,3 %, а заняття плаванням (умови гіпогравітації) – 44,9 %. Студентки, які виконували фізичні вправи у звичайних умовах, мали загальний приріст 30,5 %.

Дослідження вивчення фізичного стану здоров’я студентів висвітлені в багатьох авторів, зокрема С. А. Савчук, Л. П. Довженко, І. А. Салук, які акцентують увагу на проведенні занять із фізичного виховання з урахуванням рівня фізичного стану здоров’я, підготовленості, показників фізичної працездатності.

Серед наукових робіт, присвячених фізичному вихованню студентів, які віднесені до спеціальної медичної групи, усе більшого значення набуває дослідження засобів і методів фізичного вдосконалення організму й дозування фізичних навантажень, у таких авторів, як А. В. Магльований, І. Р. Боднар, Іваночко О. Ю. Авторська програма О. Ю. Іваночко [6] вирішує питання комплектування спеціальних медичних груп за нозологічними ознаками, запровадження системи модульного контролю за показниками фізичної підготовленості та параметрами функціонального стану, побудови фізіологічної кривої під час академічних і самостійних занять, моделювання рівнів фізичних навантажень та режим їх поетапної регламентації, що в кінцевому варіанті розв’язує проблему обґрунтування рівнів фізичних навантажень і тривалості етапів занять фізичним вихованням відповідно до рівня фізичної підготовленості й функціонального стану студенток, які віднесені до спеціальних медичних груп із захворюванням серцево-судинної системи.

І. П. Чабан у своїх дослідженнях рекомендує раціональний обсяг та інтенсивність навантажень при використанні тренажерних пристроїв із позиції біомеханічного обґрунтування структури вправ та урахування їх фізіологічного впливу на окремі м’язові групи й функціональний стан організму студентів спеціального медичного відділення.

Взаємозв’язок розумової та фізичної працездатності студентів з обсягом рухової активності й показниками фізичної підготовленості представлено в роботах О. Т. Кузнецової. У дослідженнях В. В. Пильненького зазначається, що найбільшого рівня ефективності оздоровчого тренування зі студентами, які мають низький рівень соматичного здоров’я, можна досягти за умови використання базових методичних принципів (поступовості та безперервності фізичного навантаження, адекватності фізичного навантаження до рівня здоров’я, цілеспрямованості засобів оздоровчого тренування, ритмічності застосування засобів різної спрямованості), а також такого співвідношення затрат часу на розвиток фізичних якостей: на загальну витривалість виділяють 50–60 % усього часу, на силу й силову витривалість – 15–20 %, на швидкість і швидкісну витривалість – до 10 %, на гнучкість – 5–10 %, на спритність 10–15 % від загального часу занять.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Аналіз науково-методичної літератури дає змогу виявити такі проблеми в організації фізичного виховання у вищих закладах освіти, які стосуються таких питань: кількість годин із фізичного виховання для розв’язання завдань оздоровлення студентської молоді; рівень стану здоров’я й фізичної підготовленості студентської молоді; рівень освіти культури, зокрема фізичної культури та ставлення до власного здоров’я; рівень мотивації студентів до занять фізичної культури й спорту. Часткове усунення проблем убачається в збільшенні рухової активності студентів за допомогою впровадження інноваційних технологій і методик занять із фізичного виховання в навчально-виховний процес, переобладнанні приміщень закладів для занять пріоритетними та доступними видами рухової активності, у розробці оригінальної навчально-методичної літератури для підвищення грамотності та обізнаності студента з питань здоров’я, фізичної культури й спорту.

Подальшу її розробку доцільно здійснювати за такими напрямками: у проведенні моніторингу стану здоров’я студентської молоді; збільшенні рухової активності студентів за рахунок відвідування спортивних секцій при ВНЗ, виконання самостійних практичних завдань із фізичного виховання; у забезпеченні й переобладнанні приміщень для занять пріоритетними та доступними видами рухової активності з максимальним використанням матеріально-технічної бази закладів; розробці й упровадженні доступних тестів для визначення рівня фізичної підготовленості з урахуванням майбутньої професії Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення випускника; розробці допоміжної навчально-методичної літератури для підвищення грамотності та обізнаності студента з питань здоров’я, фізичної культури й спорту.

Література

1. Бальсевич В. К. Спортивно ориентированное физическое воспитание: образовательный и социальный аспекты / В. К. Бальсевич, Л. И. Лубышева // Теория и практика физ. культуры. – 2003. – № 5. – С. 19–22.

2. Гунько П. М. Методика навчання студентів застосовувати силові навантаження в процесі фізичного виховання : автореф. дис... . канд. пед. наук : 13.00.02 / П. М. Гунько ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2008. – 20 с.

3. Захаріна Є. А. Формування мотивації до рухової активності у процесі фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів : автореф. дис... . канд. наук з фіз. вих. і спорту : 24.00.02 / Є. А. Захаріна ;Нац. ун-т фіз. вих. і спорту України. – К., 2008. – 21 с.

4. Іваночко О. Ю. Обґрунтування рівнів фізичних навантажень студенток спеціальних медичних груп : автореф. дис... . канд. наук з фіз. виховання і спорту : 24.00.02 / О. Ю. Іваночко ; Львів. держ. ун-т фіз. культури. – Львів, 2009. – 20 с.

5. Королінська С. В. Клубна форма організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах : автореф. дис... . канд. наук з фіз. виховання і спорту : 24.00.02 / С. В. Королінська ; Львів. держ. ун-т фіз. культури. – Львів, 2007. – 20 с.

6. Марченко О. Ю. Формування ціннісних категорій особистої фізичної культури у студентської молоді : автореф. дис... . канд. наук з фіз. виховання і спорту : 24.00.02 / О. Ю. Марченко ; Дніпропетр. держ. ін-т фіз. культури і спорту. – Дніпропетровськ, 2010. – 20 с.

7. Романова В. І. Динаміка фізичної підготовленості студенток старших курсів вищих навчальних закладів на основі різних режимів рухової активності : автореф. дис. ... канд. наук з фіз. виховання і спорту : 24.00.02 / В. І. Романова ; Харк. держ. акад. фіз. культури. – Х., 2010. – 20 с.

8. Турчина С. Ю. Педагогічні особливості моделей фізичного виховання студентів вузів на різних курсах навчання : автореф. дис... . канд. наук з фіз. виховання і спорту : 24.00.02 / Н. І. Турчина ; Нац. ун-т фіз. виховання і спорту України. – К., 2009. – 23 с.