Синиця В. Г.

Буковинський державний медичний університет, Україна

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА СИНТАКСИЧНІ АСПЕКТИ

ЛАТИНСЬКОЇ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Сучасна медицина використовує термінологію, витоки якої сягають часів Стародавньої Греції та Риму. Неможливо оволодіти професійною мовою медицини і стоматології зокрема, не засвоївши терміни, номенклатурні найменування, різного виду кліше, словотворчі елементи латинського і грецького походження, які й досі залишаються основним засобом для утворення величезної, постійно зростаючої кількості термінів.

Особливістю фахового мовлення лікарів усіх країн світу є те, що значний відсоток наукових понять вони передають латинською мовою. В одних випадках це є обов’язковим (анатомо-гістологічна номенклатура), в інших - латинські терміни вживаються факультативно, часто-густо вони замінюються автентичними найменуваннями конкретної мови, здебільшого як синонімічні утворення ( порівн. лат. dens і англ. tooth).

В Україні латинська термінологія субмови стоматології функціонує у

трьох чітко окреслених напрямках:

· для передачі анатомічних понять типу dens - зуб, alveŏli dentāles - зубні альвеоли, vestibŭlum oris - присінок рота тощо;

· для передачі клінічних понять: хвороб, синдромів, етіологічних чинників, симптомів захворювань, прийомів та методів лікування, хірургічних операцій, маніпуляцій, методів профілактики і діагностики, інструментарію та приладів: caries - карієс, gingivītis ulcerōsa - виразковий гінгівіт, calcŭlus dentālis - зубний камінь, amputatio vitālis pulpae dentis lactei - ампутація живої пульпи молочного зуба тощо;

· для правильного і грамотного оформлення латинської частини рецепта.

Анатомічні терміни у переважній більшості є багатослівними; вони складаються з означуваного іменника (назва анатомічного утворення) і означень - узгодженого чи неузгодженого. В структурі таки словосполучень слід виокремити два основних типи:

· іменник у називному відмінку однини чи множини + прикметник, що узгоджується з означуваним іменником у роді, числі та відмінку, напр., fossa canīna - собача ямка, dens lacteus - молочний зуб і т.п.;

· іменник у називному відмінку однини/множини + іменник у родовому відмінку однини /множини: radix dentis - корінь зуба, angŭlus mandibŭlae - кут нижньої щелепи і т. п.

Терміни, до складу яких входить три чи більше слів, є результатом комбінації двох вищеназваних типів: fossa canīna maxīillae - собача ямка верхньої щелепи (іменник у називному відмінку однини + узгоджений з ним прикметник + іменник у родовому відмінку однини), foramĭna palatīna majora - малі піднебінні отвори (іменник у називному відмінку множини + два узгоджені з ним прикметники), glandŭlae salivariae cavitātis oris - слинні залози порожнини рота (іменник у називному відмінку множини + прикметник у називному відмінку множини + іменник у родовому відмінку однини + іменник у родовому відмінку однини). Як видно з прикладів, значна частина термінологічних найменувань в анатомічній номенклатурі (NA) є розширеними різновидами конструкцій, про які йшлося вище.

Крім узгодженого й неузгодженого означень, у двослівних термінологічних одиницях зустрічається такий тип синтаксичного зв’язку, як прикладка. Будучи різновидом означення, прикладка не лише конкретизує, але й водночас дає об’єкту нову назву, оскільки виражається іменником: muscŭlus masseter - жувальний м’яз, де masseter є прикладкою щодо muscŭlus.

Клінічна термінологія ґрунтується на терміносистемі патологічної анатомії й фізіології, основною частиною номінативних одиниць якої є складні новоутворення. Мотивуючими основами є грецькі, рідше ─ латинські терміноелементи анатомічного й фізіологічного значення: periodontītis - періодонтит, запалення навколозубної тканини, stomatōsis - стоматоз, незапальна хвороба ротової порожнини.

Аналіз доступних нам лексикографічних джерел [2, 3, 6, 7, 8] уможливив виокремлення таких груп термінів з терапевтичної та ортопедичної стоматології:

· Клінічна анатомія і амбулаторна хірургія щелепно-лицевої ділянки. Серед термінів цього розділу слід звернути особливу увагу на деривати з суфіксами -ītis та -ōsis/iăsis. Якщо перший утворює назви запальних процесів, то другий використовується для позначення процесів незапального характеру. Синонімом суфікса - ītis слугує латинський іменник inflammatio, ōnis f - запалення, який стоїть перед означенням, уточнюючим характер запалення, і вказує на морфологічну ознаку запального процесу: inflammatio gingivārum - запалення ясен, inflammatio linguae - запалення язика, inflammatio acūta - гостре запалення.

Уперше суфікс -ītis із значенням «захворювання запального характеру» був ужитий французьким лікарем Франсуа Соважем для позначення поняття «запалення очеревини, перитоніт» - peritonitis. Наступним терміном, утвореним за допомогою цього суфікса, був термін bronchitis - бронхіт, датований 1800 роком. Нині суфікс -ītis надзвичайно продуктивний у клінічній термінології взагалі та стоматології зокрема: glossītis, odonīitis, periodonīitis, stomatītis, pulpītis, gingivītis тощо. Для конкретизації локалізації запального процесу використовуються грецькі префікси en- (em- перед b і p), endo- , par(a)-, peri-, яким відповідають аналогічні префікси в українській мові: parodonīitis (префікс par- + основа odont- + суфікс -itis) - пародонтит, запалення тканин пародонта.

Суфікс -ōsis надає термінам значення: а) хворобливий або патологічний процес незапального характеру; б) хворобливий стан на тлі нестачі або надміру певних елементів. В останньому випадку можуть використовуватися додатково префікси hyper- (перевищення) і hypo- (пониження), напр., hyperadenōsis ( префікс hyper- + основа aden + суфікс -osis) - гіпераденоз, збільшення лімфатичних вузлів чи залоз.

Суфікс -iăsis утворює терміни, які позначають тривалі процеси (здебільшого патологічні) незапального процесу: odontiăsis ( основа odont- + суфікс -iăsis) одонтіаз, прорізування зубів.

· Методи обстеження. Переважну більшість тут складають терміни, побудовані за допомогою суфікса -tio/sio , який слугує для утворення назв процесів і дій: inspectio intraorālis - внутрішньоротовий огляд, punctio - прокол, palpatio - прощупування і т.п.

· Знеболення і методи інтенсивної терапії. Серед термінів цієї групи особливе місце посідають номени, які позначають поняття, пов’язані з больовими відчуттями. Йдеться про латинські слова dolor - біль, sensus - відчуття і кінцеві терміноелементи грецького походження -algia - біль, -odynia - біль, -algesia - біль, -aesthesia - відчуття: odontalgia = odontodynia - зубний біль, hyperaesthesia dentium - надмірна чутливість зубів, anaesthesia localis - місцеве знеболення і т.п.

· Карієс зубів. Ключовою лексичною одиницею цього розділу є латинський термін caries, первісним значенням якого є «гниття, гнилий стан». Зазвичай терміни з компонентом caries є двослівними найменуваннями; синтаксично - це узгоджене означення, в якому прикметник характеризує форму захворювання (caries sicca - сухий карієс), послідовність виникнення (caries secundaria - вторинний карієс), глибину ураження (caries profunda - глибокий карієс), клінічний перебіг ( caries complicāta - ускладнений карієс). зустрічається також інший тип синтаксичної конструкції - неузгоджене означення: caries enamĕli - карієс емалі, caries dentini - карієс дентину, caries gravidārum - карієс вагітних тощо.

· Захворювання пульпи. Усі терміни цього розділу побудовані на виключно латинському слові pulpa, яке має два значення: а) м’ясиста частина плода; б) зубний м’якуш. Більшість клінічних термінів пов’язані із запальним процесом: pulpītis - пульпіт, pulpītis traumaĭica - травматичний пульпіт, pulpītis diffūsa - дифузний пульпіт. За Міжнародною класифікацією стоматологічних захворювань пульпи [3] розрізняють pulpītis acūta ( гострий пульпіт), pulpītis chronĭca (хронічний пульпіт), pulpītis hyperplastĭca chronĭca (хронічний гіперпластичний пульпіт), pulpītis primaria (початковий пульпіт), pulpītis ulcerōsa chronĭca ( хронічний виразковий пульпіт), pulpītis purulenta = pulpītis suppurāta (гнійний пульпіт).

· У «Справочнике по стоматологии» [5] ми знайшли 23 терміни стосовно класифікації пульпітів: pulpītis focālis acūta ( гострий вогнищевий пульпіт), pulpītis radicālis (кореневий пульпіт), pulpītis rubra (червоний пульпіт), pulpītis simplex (простий пульпіт) та б. ін. Переважна більшість термінологічних найменувань утворені за моделлю: іменник pulpītis+ узгоджений з ним один (13 прикладів) або два (9 прикладів) прикметники; в одному випадку термін є чотирислівним: pulpītis diffusa serosopurulenta (гострий серозно-гнійний дифузний пульпіт).

· Захворювання пародонта. У цьому розділі основну увагу слід приділити терміну periodontītis - періодонтит, запалення тканин, що оточують зуб. Згідно [3], розрізняють чотири види періодонтиту: periodonīitis acūta ( гострий періодонтит), periodontītis apicālis acūta pulpāris

(верхівковий гострий періодонтит пульпарного походження), periodontītis chronĭca (хронічний періодонтит), periodontītis apicālis chronĭca (хронічний верхівковий періодонтит). На практиці стоматолог стикається з різновидами періодонтитів, що знаходить відображення у позначенні нозологічної одиниці за рахунок уточнюючих елементів ад’єктивного походження: periodontītis fibrōsa chronĭca ( хронічний фіброзний періодонтит), periodontītis granulōsa chronĭca (хронічний гранулюючий періодонтит) тощо.

· Захворювання пародонта. Окрім основного поняття, представленого терміном грецького походження parodontītis - пародонт, запалення пародонта та його різновидів (8 прикладів за класифікацією Є.В. Боровського [1]: parodontītis levis - легкий пародонтит, parodontītis media - середній пародонтит, parodontītis gravis - важкий пародонтит і т.п.), до цього розділу відносимо терміни типу plaque - зубна бляшка, calcŭlus dentālis - зубний камінь та цілу низку термінів, які позначають запальний процес ясен, окістя кореня зуба, кістки альвеолярного відростка, парацемента і цемента кореня зуба: gingivītis = ulītis - гінгівіт = уліт, запалення ясен, papillītis - папіліт, запалення сосочка, pericementītis - перициментит, запалення цемента зуба тощо. Сюди ж відносяться терміни parodontolўsis - пародонтоліз, ідіопатичне захворювання з прогресуючим лізисом тканин пародонта, parodontoma - пародонтома, пухлина і пухлиноподібне захворювання пародонта, parodontōsis - пародонтоз, дистрофічне ураження пародонта з його різновидами типу parodontōsis juvenilis - юнацький пародонтоз, parodontōsis generalisāta - генералізований пародонтоз (всього шість прикладів) та деякі інші.

· Некаріозні ушкодження зубів. Терміни цього розділу маніфестовані переважно двослівними утвореннями типу luxatio dentis - вивих зуба, fissura dentis - щілина зуба, contusio dentis - забій зуба, erosio enamĕli - ерозія емалі, necrōsis gingivārum - некроз ясен. Зустрічаються також трислівні найменування: fractūrae corōnae dentis - перелом коронки зуба, abrasio dentium pathologĭca - патологічне стирання зубів тощо.

· Захворювання слизової оболонки порожнини рота. Ядро термінологічних утворень складають латино-грецькі слова palatum = uranos - піднебіння, os = stoma - рот, labium = cheilos - губа, maxilla = gnathos - щелепа, верхня щелепа та латинське слово bucca - щока, які можуть вживатися і як самостійні одиниці, і як компоненти композитів: buccītis - букцит, запалення слизової оболонки щоки, stomatōsis - стоматоз, незапальна хвороба рота, cheilītis acūta - гострий хейліт,гостре запалення губи та ін.

· Терміни на позначення хірургічних втручань. Серед них виокремлюємо терміни з суфіксом -tio/sio: extractio dentis - видалення зуба, extirpatio pulpae - видалення пульпи, amputatio pulpae - часткове видалення пульпи та композити з кінцевими терміноелементами грецького походження -ectomia - видалення, -tomia - розтин, -plastica - пластична операція, -rrhaphia - зшивання: gingivotomia - гінгівотомія, операція розтину ясен , odontectomia - одонтектомія, видалення зуба, stomatoplastica - стоматопластика, пластична операція ротової порожнини, glossorrhaphia - глосорафія, шов на язику тощо.

· Терміни на позначення фізичних методів діагностики і лікування.

Дослідження терміноодиниць цієї тематичної групи уможливило виокремлення, насамперед, низки гібридних термінів, утворених за допомогою кінцевого терміноелемента -graphia, напр., orthopantomographia - ортопантомографія, томографія, за якої можливо отримати збільшене зображення верхньої та нижньої щелеп на одній плівці, rheodentographia - реодентографія, метод дослідження функціонального стану судин пульпи зуба, rheoparodontographia - реопародонтографія, метод рентгенівських досліджень пародонта, стану кровоносних судин і кровопостачання тканин, roentgenographia - рентгенографія, зображення зубів і кісткової тканини. У якості кінцевого терміноелемента використовується також грецьке слово diagnostica: electrodiagnostica - електродіагностика. діагностика з використанням електричного струму для визначення чутливості пульпи і тканин, що оточують зуб та його синонім electroodontodiagnostica. Для позначення фізичних методів обстеження використовуються двослівні терміни типу percussio dentis - перкусія зуба, вистукування зуба чіткими ударами з метою діагностики за характером звуку, palpatio gingivae - обстеження ясен шляхом прощупування, microscopia vitāalis - метод дослідження, який уможливлює оцінку стану судин мікроциркуляторного русла ясен.

Серед термінів на позначення фізичних методів лікування чільне місце посідають лексичні одиниці з кінцевим терміноелементом -therapia: physiotherapia - фізіотерапія, лікування впливом фізичних агентів, phototherapia - фототерапія, лікування за допомогою препаратів, що реагують на ультрафіолетове випромінювання, fangotherapia - фанготерапія, використання мінерального мулу гарячих джерел для локальних аплікацій, diadynamotherapia - діадинамотерапія, лікування з використанням діадинамічного струму та б. ін.

Початковий терміноелемент galvan(o)- є складовим компонентом 11 загальномедичних термінів. До стоматологічних термінів відносимо композит galvanisatio - терапевтичне застосування гальванічного струму і словосполучення galvanismus dentālis - зубний гальванізм: вироблення галь ванічного струму в ротовій порожнині через наявність двох або більше неподібних металів у відновленнях зубів, які занурені в слину.

Окремо слід згадати про термін французького походження massage (від грецького massein - розминати), зокрема у сполученні massage gingivālis - ясенний масаж, та грецький cheirapsia (= chirapsia) у поєднанні з прикметником vibratorius: chirapsia vibratoria - вібраційний масаж.

Більш детально про терміни на позначення фізичних методів діагностики і лікування викладено у статті [4].

· Терміни на позначення стоматологічного інструментарію. Вони утворюються здебільшого за допомогою суфікса -tor/-sor, який означає предмет, що виконує дію: pulpextractor - пульпекстрактор, інструмент для видалення пульпи, extractor - екстрактор, щипці для видалення зуба. Сюди відносимо також elevatorium - елеватор, інструмент для видалення коренів зубів. Другу групу складають терміни, утворені за допомогою грецьких кінцевих терміноелементів -graphium, -metrum, -scopium, які приєднуються до початкових терміноелементів, що позначають об’єкти обстеження (зуби, ротова порожнина, слина): glossographium - глосограф, прилад для реєстрації рухів язика під час мовлення, dentimĕtrum - дентиметр, інструмент для вимірювання зубів, odontoscopium - одонтоскоп, зеркало для огляду зубів, odontoglўphus - одонтогліф, інструмент для видалення зубного каменю.

· Пломбуючі матеріали. Сюди відносимо насамперед термін французького походження plomb - пломба, пластичний матеріал для заповнення дупла зуба, грецького походження amalgama - амальгама, сплав ртуті з іншими матеріалами, який використовується для пломбування зубів, словосполучення латинського походження clavus dentis - штифт, латинське lamĭna - пластинка, грецько-латинське утворення prothĕsis dentis - зубний протез та деякі інші. На сьогоднішньому етапі розвитку стоматології у напрямку пломбування зубів здебільшого використовуються терміни, запозичені з сучасних мов.

Підводячи підсумок, зазначимо, що більшість стоматологічних термінів проявляють свої регламентовані відмінності шляхом уточнення значення відповідно до субмови «стоматологія»; у синтаксичному плані вони представлені трьома типовими конструкціями: виключно узгоджене означення, виключно неузгоджене означення, модель змішаного типу: узгоджене + неузгоджене означення.

Література:

1. Боровский Е.В., Иванов В.С., Максимовский Ю.М., Максимовская Л.Н. Терапевтическая стоматология. ─ М.: Медицина, 1998. ─ 736 с.

2. Кочкарёва А. Г., Новодранова В.Ф., Рыжкина З.А. Толковый латинско-русский словарь терминов терапевтической стоматологии. ─ Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2006. ─ 160 с.

3. Международная классификация стоматологических болезней не основе МКБ-Х. ─ 3-е изд. ─ Женева: ВОЗ. ─ 248 с.

4. Синиця В. Г. Латинська термінологія фізичних методів діагностики і лікування в стоматології // Актуальні проблеми підвищення ефективності практичних занять з латинської мови. ─ Івано-Франківськ, 2010. ─ С. 25-28.

5. Справочник по стоматологии // под ред. акад. А.И. Рыбакова. ─ М.: Медицина, 1993. ─ 575 с.

6. Arnaudov G. D. Terminologia medica polyglotta. ─ Sofia, 1969. ─ 943 p.

7. Lexicon medicum Anglicum, Russicum, Gallicum, Germanicum, Polonicum / под ред. B. Zlotnickiego. ─ Warszawa, 1971. ─ 575 p.

8. Rudzitis K. Terminologia medica in duobus voluminibus curavit E.Plendere. ─ Izdevniecba: Liesma, Riga, 1973. ─ V.1 ─ 1039 p; Riga, 1977. ─ V. 2. ─ 866 p.