Філологічні науки/ 3. Теоретичні та методологічні проблеми дослідження мови

К.філ.н. Іщенко В.Л., аспір. Хван А.В.

Полтавський університет споживчої кооперації України

Розпад полісемантичних зв’язків як закономірний шлях розвитку термінологічної омонімії

Вагомість будь-якого мовного явища визначається довготривалістю існування, різноманітністю та багатоаспектністю вивчення, діапазоном розповсюдженості в різних мовах. Омонімія є лінгвістичним поняттям, що відзначається неоднозначністю підходів та трактувань і звертає на себе увагу лінгвістів багато століть. Дослідження джерел утворення та особливості функціонування омонімів визначаються вивченням таких питань як способи розмежування та виділення омонімів, реакція мови на омонімію, втрата слів внаслідок омонімії, усунення омонімії шляхом лексичних запозичень, нерегулярні, зумовлені омонімією, зміни звукової форми слів, перетворення морфологічного складу слів з метою уникнення омонімії, явище атракції та контамінації при омонімії, диференціація значень у омонімів та омонімічних форм, структурні відмінності між омонімією та полісемією,

До середини ХХ століття лінгвістами вивчалися лише омоніми, які мали різне етимологічне походження. Першим, хто звернув увагу на можливість утворення нових слів внаслідок розпаду полісемії, був франко-швейцарець Ш. Баллі. Він запропонував термін «семантичні омоніми». Підкреслюючи тендітність та своєрідність процесу, Ш.Баллі стверджував, що семантична омонімія явище більш тонке, ніж омонімія етимологічна [ Ш. Баллі 1951:2].

Сутність процесу утворення омонімів внаслідок розпаду полісемії полягає в тому, що значення ЛСВ багатозначного слова настільки віддаляються один від одного , що втрачають зв’язок між собою і перетворюються на самостійні слова. Виникнення лексико-семантичних омонімів таким шляхом ставить перед вченими питання про розмежування ЛСВ багатозначного слова і омоніма.

Труднощі розмежування полісемії та омонімії пояснюються теоретичною невирішеністю питання про критерії диференціації лексичних омонімів і окремих значень полісемантичного слова, невизначеністю поняття близькості і віддаленості значень. В сучасній лінгвістичній літературі пропонується низка способів розмежування цих суміжних лексико-семантичних явищ: підбір синонімів до кожного значення, урахування словотворчого потенціалу слів, визначення різниці в наборі морфологічних категорій для кожних двох значень, критерій синтаксичної та лексичної сумісності слів. Як ефективні і продуктивні способи виділення омонімів розглядаються дистрибутивно-компонентний аналіз, виділення проміжної і вихідної ланок, метод виведення інваріантного значення. Жоден із способів окремо чи в сукупності з іншими не є достатньо надійними і прийнятним як в лексикології, так і в термінознавстві.

А.Д. Апресян справедливо зауважує, що пошуки «критеріїв» красномовно свідчать про те , що вчені не володіють точним визначенням відповідних лінгвістичних понять, що відсутність точних критеріїв не можуть замінити ніякі другорядні. [Апресян 1995:1]. Таким чином сутність проблеми полягає в тому , що відсутні чіткі визначення таких лексико-семантичних явищ як омонімія та полісемія.

Одним із джерел утворення термінологічних омонімів в межах економічної ТС є різноманітні семантичні зміни. До семантичних способів утворення міжгалузевої омонімії належить семантична диференціація. Утворення омонімів унаслідок розриву полісемантичних зв’язків є чи не найбільш дискутивним та суперечним питанням вивчення омонімії. Такі вчені як: [Літвин 1984:6, Цаголова 1985:8] не диференціюють явище полісемії і омонімії і називають здатність одного мовного знаку мати декілька значень, які відображають різні поняття, що на їх думку є багатозначністю.

Інші, признаючи і омонімію і полісемію, підкреслюють, що їх специфіка проявляється в тому, що виникають такі лексико-семантичні явища на різних рівнях: омонімія–виключно міжсистемне явище, а полісемія – внутрішньосистемне [ Головін, Кобрін 1987: 4; Реформатський 1999: 7].

Досліджуючи проблему розмежування термінологічної полісемії та омонімії на матеріалі англійської економічної лексики, ми враховували відмінні ознаки, вказані В.М.Лейчиком. На його думку, полісемія - це позначення терміном низки понять в системі понять певної спеціальної галузі знання та діяльності, враховуючи те, що в його значеннях є однакові спеціальні семи. В свою чергу термінологічна омонімія - це позначення однаковими за формою мовними знаками низки понять в одній чи декількох системах понять спеціальної галузі знань чи діяльності, при тому, що в його значеннях немає однакових спеціальних сем або однаковими є лише семи загального, неспеціального характеру [Лейчик 1986:5].

Під ”семою неспеціального характеру” слід розуміти такий спільний семантичний компонент, який не належить до сукупності обов’язкових семантичних ознак та не бере участі у формуванні понять в системі понять певної галузі знань так як він зазвичай знаходиться на периферії значення.

Вслід за Борисовою О.Г. [Борисова 2000: 3] ми розглядаємо термінологічну омонімію як явище, яке має польову структуру з центром, де сутнісні ознаки виражені яскраво, та периферією, де вони проявляються менш чітко і стикаються з ознаками суміжних явищ. Знаходження термінологічних одиниць на різній семантичній відстані від центру омонімії та один від одного дозволяє розрізняти їх за різним ступенем омонімічності. Терміни високого ступеню омонімічності не виявляють в дефініціях спільних семантичних компонентів і розташовані в центрі омонімії. Терміни середнього ступеню омонімічності представляють собою лексичні одиниці в дефініціях, яких спільний семантичний компонент виявляється “на наступних етапах “ [Борисова 2000: 3] семного аналізу. Вони займають проміжне положення між центром і периферією. Терміни-омоніми низького ступеню омонімічності мають в дефініціях спільний семантичний компонент, який є семою загального, неспеціального характеру. Прикладом утворення омонімів різних ступенів омонімічності є зміна семантичного значення слова run – ”бігати”. Потрапивши до економічної ТС дієслово to run набуло нових значень і стало джерелом термінологічних омонімів:

run 1– ”приплив (грошей) ”

run 2 – ”надмірно великий попит покупців на певні види продукції”

run 3 – ”тенденція ( на ринку) ”

run 4 – ”кількість роботи виконаної в одній операції”

run 5 – ”період машини в роботі”

run 6 – ”керувати ( підприємством) ”

run 7 – ”мати рахунок, на який дозволяється акумулювати

надходження на певний відрізок часу”

На першому етапі семного аналізу не виявлено спільні семантичні компоненти, що дає підстави стверджувати - всі вказані терміни можуть виступати омонімами низького ступеню омонімічності. На наступних етапах семного аналізу нами виявлені спільні семантичні компоненти: для групи А омонімів run 1, run 2 - це буде участь великої кількості людей; для групи Б омонімів run 4, run 6, run 7 – частина, відрізок, проміжок; для групи В омонімів run 3, run 6 – рух в певному напрямку. Необхідно відмітити, що виявлені спільні компоненти не є спеціальними семами для омонімів кожної із груп. Таким чином в межах цих груп терміни вступають в омонімічні відносини середнього ступеню. Оскільки не виявлено спільних дефініцій для термінів із різних груп, можна стверджувати, що вони вступають в омонімічні відносини високого ступеню. Схематично це зображається так :

низький ступінь омонімічності

run 1 ↔ run 2 ↔ run 3 ↔ run 4

↕ ↕

run 5↔run 6 ↔run 7

середній ступінь омонімічності

група А група Б група В

run 1 ↔ run 2 run 4 ↔ run 6↔run 7 run 3 ↔run 5

високий ступінь омонімічності

run 1, run 2

А

↕ ↕

Б ↔ В

run 4, run 6, run 7 run 3, run 5

Особливість утворення гомогенних омонімів, внаслідок розпаду полісеміі, визначається внутрішньою багатогалузевістю англійської економічної термінологічної системи. Словник Розенбега нараховує близько 30 галузей економічної діяльності [Rosenberg 1993: 9], серед них : merchandising - ”збут”, retailing - ”роздрібна торгівля”, insurance - ”страхування”, transportation - ”транспортування”, production - ”виробництво як організація праці”, general economics - ”загальна економіка”, manufacturing -”виробництво товарів”, accounting - ”бухоблік”, law - ”юридична діяльність”, management-”менеджмент”, marketing - ”маркетинг” та інші. Належність термінів до різних галузей економічної діяльності впливає певною мірою на набуття ним семантичної незалежності. Так ЛСВ slaughter 1 (financial markets) - ”продаж ціних паперів за безцінь”, slaughter2 (agriculture) ”забій худоби” , slaughter3 ( labour forces) ”масове звільнення робітників і службовців”, називаючи операції різних галузей економічної діяльності, перетворюються на омоніми високого ступеню омонімічності.

Отже, питання розмежування багатозначних термінів і термінів-омонімів залишається нагальним під час визначення семантичної незалежності слова як на матеріалі загальновживаної лексики, так і в межах термінологічних систем. Такі лінгвістичні характеристики термінів як номінативність, схильність до абстракції, відсутність емоційного сприйняття екстралінгвістичної реальності дозволяють виділяти омоніми трьох ступенів: низького, середнього і високого. Внаслідок зникнення полісемантичних зв’язків виникають омоніми з функціональною диференціацією ЛСВ полісемантичного слова на шляху від первісного вживання до деметафорізації семантики, її термінологізації в різних вузьких сферах економічної діяльності.

Література:

1. Апресян Ю.Д. Избранные труды. Т.1. Лексическая семантика, Синонимические средства языка. М., 1995

2. Балли Ш.Общая лингвистика и вопросы французского языка. – М.: Изд-во иностр. Лит., 1955. – 416с.

3. Борисова О.Г. Омонимия терминов медицинских наук . Дис. … канд. фил. наук: 10.02.01\ Кубанский гос. ун-т.-.Краснодар, 2000

4. Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах. - М.: Высшая школа, 1987. - 105 с.

5. Лейчик В.М.Исходные понятия ,основне положення иопределения современного терминоведения. М., 1986.

6. Литвин Ф. А. Многозначность слова в языке и речи. М., 1984. 119с

7. Реформатский А.А. Введение в языковедение. М. -1998. - 536с.

8. Цаголова Р.С. Лексико-семантические особенности политико-экономической

терминологии. –М,: Изд-во Моск. ун-та, 1985.-146с.

9. Rosenberg Jerry M. Dictionary of Business and Management. – John Wiley &Sons

Inc., 1993. – p.374