Баришенко А.О.

К.е.н, доц. Литвиненко О.Д.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

Сільськогосподарські підприємства у процесі своєї діяльності здійснюють розрахунки з іншими підприємствами, організаціями та особами. Реалізовуючи товари, роботи, послуги підприємство, як правило, не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином, протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості. Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Тому на підприємствах організації обліку розрахунків з дебіторами приділяють досить багато уваги. Своєчасність вжиття заходів щодо погашення дебіторської заборгованості напряму залежить від правильності та оперативності поданої інформації.

Питання дебіторської заборгованості та її управління досліджувало немало вчених. Серед них значну увагу проблемі управління дебіторською заборгованістю приділено у наукових розробках українських та російських фахівців: І.А. Бланка, Б.О. Жнякіна, Є.О. Іванова, Г.Г. Кірєйцева, Л.О. Коваленко, В.В. Краснової, Т. Момота, Л.Л. Носача, Є.С. Стоянової, Як правило, автори приділяють увагу розробці комплексного підходу щодо управління дебіторською заборгованістю. Однак питання застосування заходів щодо управління нею з погляду бухгалтерського обліку потребує подальшого дослідження.

Метою управління дебіторською заборгованістю можна вважати оптимізацію її величини, оскільки на підприємство негативно впливає як збільшення обсягів дебіторської заборгованості, так і її різке зниження.

Так, з одного боку, отримання платежів від боржників іноді є важливим джерелом надходження коштів на підприємство, і різке зниження дебіторської заборгованості може бути негативним сигналом, який свідчить про зниження обсягів реалізації (втрата покупців продукції чи зменшення обсягів продажу в кредит). З іншого – підприємства не зацікавлені у зростанні дебіторської заборгованості, так як вона – це відлучення грошових коштів з обороту, внаслідок чого виникає потреба у залученні додаткових ресурсів для своєчасного погашення своїх зобов’язань.

Таким чином, для зменшення ризику неплатежів при використанні комерційного (товарного кредиту) підприємство повинно прискіпливо проводити аналіз учасників каналів товароруху з точки зору кредитоспроможності, використовувати інструменти фондового ринку для погашення дебіторської заборгованості, орієнтуючись на використання факторингу, здійснення страхування окремих угод купівлі-продажу.

Управління дебіторською заборгованістю є одним з функціональних напрямів управління підприємством, зокрема складовою частиною фінансового менеджменту (управління оборотними активами) та маркетингової політики підприємства.

У системі управління цим процесом перш за все слід вести базу даних за кожним кредитором, встановити строки погашення дебіторської заборгованості. Інформація дозволяє розподілити підприємства-дебітори за групами, до яких можна було б застосувати однакові заходи та методи.

Обов'язковою умовою ефективного управління дебіторською заборгованістю є контроль за фінансовим станом дебітора, який має на меті визначити існуючий стан дебітора, наявні та потенційні проблеми й можливість боржника погасити заборгованість. Дана інформація дає можливість прискорити процес розрахунків

Управління дебіторською заборгованістю здійснюється виходячи з інтересів власників підприємства. Може мати місце різна сукупність цільових установок, рангованих за пріоритетністю або упорядкованих у вигляді дерева цілей, які встановлюються власниками залежно від їх менталітету, стадії життєвого циклу підприємства, ринкової ситуації тощо. В сучасній теорії управління генеральною метою управління слід вважати максимізацію ринкової вартості підприємства шляхом нарощування його капіталізованої вартості та забезпечення зростання благополуччя власників підприємства.

Формування політики управління дебіторською заборгованістю підприємства може здійснюватися наступними етапами:

- формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції;

- визначення можливої суми фінансових ресурсів, які інвестуються в дебіторську заборгованість;

- формування системи кредитних умов;

- формування стандартів оцінки покупців та диференціація умов надання кредиту;

- формування процедури інкасації дебіторської заборгованості;

- забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;

- побудова ефективних систем контролю за своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.

Політика управління дебіторською заборгованістю включає в себе:

- визначення політики надання кредиту й інкасації для різних груп покупців і видів продукції;

- аналіз покупців залежно від обсягів закупівель, історії кредитних відносин і запропонованих умов оплати;

- контроль розрахунків із дебіторами по відстрочених та прострочених заборгованостях;

- визначення прийомів прискорення повернення боргів і зменшення безнадійних боргів.

В цілому головними завданнями управління дебіторською заборгованістю є:

- визначення ступеня ризику несплати рахунків покупцями;

- розрахунок прогнозного розміру резерву сумнівних боргів;

- надання дієвих рекомендацій щодо зменшення кількості потенційно неплатоспроможних покупців.

- контроль за виконанням фінансових планів за місяць і квартал у частині погашення дебіторської заборгованості підприємства

Важливу роль в управлінні дебіторською заборгованістю відіграють планування, організація та контроль роботи з дебіторами. Управління дебіторською заборгованістю зводиться до: формування кредитного рейтингу клієнтів; класифікації дебіторської заборгованості по видах; ведення реєстру старіння заборгованості; оцінки реальної вартості і обертання дебіторської заборгованості; включення дебіторської заборгованості в систему операційних бюджетів; реструктуризація дебіторської заборгованості.

Основною умовою ефективної реалізації політики управління дебіторами виступає дотримання граничних обсягів дебіторської заборгованості та термінів її погашення. Але якщо перший чинник знаходиться в межах компетенції підприємства-виробника продукції, то другий часто напряму від нього не залежить. Єдиним способом забезпечення дотримання умов договорів виступає попередній аналіз кожного дебітора.

Отже, для ефективного управління дебіторською заборгованістю необхідно:

- аналізувати зміни в часі реєстру старіння дебіторської заборгованості. Це дозволяє виділити ті часові періоди, в яких були допущені прорахунки в управлінні рахунками дебіторів;

- згрупувавши дебіторську заборгованість за термінами виникнення, необхідно оцінити імовірність безнадійних боргів для того, щоб мати більш реальну оцінку коштів, які в перспективі може одержати підприємство від дебіторів;

- зменшувати дебіторську заборгованість на суму безнадійних боргів, тим самим очищуючи активи підприємства та полегшуючи баланс;

- проводити аналіз заборгованості за видами продукції для визначення невигідних із погляду інкасації товарів;

- контролювати співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства;

- визначати конкретні розміри знижок при достроковій оплаті;

- проводити оцінку доцільності використання факторингу

Отже управління дебіторською заборгованістю не буде якісним без відповідного аналізу руху дебіторської й кредиторської заборгованості підприємства. Оцінка впливу балансових залишків дебіторської й кредиторської заборгованості на фінансовий стан підприємства повинна здійснюватися з урахуванням рівня платоспроможності і відповідності періодичності перетворення дебіторської заборгованості в кошти терміну погашення кредиторської заборгованості.

Підсумовуючи зазначимо, що лише на основі сформованої політики управління дебіторською заборгованістю можна тримати під контролем розміри дебіторської заборгованості, визначати її оптимальну суму, а отже, підвищувати ефективність використання фінансових ресурсів.

Таким чином, політика управління дебіторською заборгованістю являє собою комплекс заходів організаційного та аналітичного характеру, лише на основі сформованої політики управління дебіторською заборгованістю можна тримати під контролем розміри дебіторської заборгованості, визначати її оптимальну суму, а отже, підвищувати ефективність використання фінансових ресурсів.

Література:

1. Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств // Фінанси України. – 2003. – № 12. – С. 24-36.

2. Єдинак Т. С. Проблеми управління дебіторською заборгованістю підприємств в умовах фінансово-економічної кризи / Т. С. Єдинак // Держава та регіони. – 2009. – № 3. – с. 54–57. – Серія : Економіка та підприємництво.

3. Курта Н. В. Сучасні проблеми управління дебіторською заборгованістю / Н. В. Курта // Держава та регіони. – 2008. – № 6. – с. 370–373.