Экономические науки/ 3.Финансовые отношения

к.е.н. Рамський А.Ю.

Київський національний університет технологій та дизайну, Україна

Формування категорії «інвестиційних потенціал домогосподарств» в історичній ретроспективі

Інвестиційний потенціал домогосподарств як основна передумова інвестування досліджується науковцями в різні історичні періоди з позиції джерел формування заощаджень, інших фінансових ресурсів, а також напрямків і психології їхнього інвестування. Упродовж багатьох історичних періодів інвестиційний потенціал набував різних форм, з огляду на умови формування фінансової спроможності домогосподарств, їхню мотивацію до заощадження, інвестування, гарантійного забезпечення інвестицій та наявності очікуваного інвестором результату (прибутковості).

Зазначені складові у тому чи іншому поєднанні чи прояві були покладені в основу концептуальних підходів до формування інвестиційного потенціалу домогосподарств. Враховуючи, що це поняття є багатогранним і системоутворюючим, розуміння якого змінювалося за різних часів розвитку соціуму, доцільно дослідити його в історичній ретроспективі.

Науковці сформували такі концептуальні підходи до формування інвестиційного потенціалу, а саме: ресурсний – ототожнення інвестиційного потенціалу з інвестиційними ресурсами, наявними в економіці; ефективний – визначення його як можливості досягнення результату від використання наявних ресурсів; експертний – взаємозв’язок його з інвестиційним кліматом та умовами для здійснення інвестицій; психологічний – наявність мотивів до заощадження та інвестування фінансових ресурсів або майна; політичний – формування державної підтримки та стимулювання до здійснення домогосподарствами інвестицій; інституціональний – задоволення попиту, сформованого через узагальнення опису економічного порядку (конвенцій, звичаїв, звичок, мислення і способу життя) для добробуту домогосподарства.

Наведені підходи розкривають лише окремі сторони інвестиційного потенціалу та не можуть застосовуватися як сукупність їхніх положень.

Проте слід зазначити, що для перетворення заощаджень, акумульованих фінансових ресурсів у грошовій та фондовій формі, в інвестиційний потенціал відбувається під впливом попиту та пропозиції на ринку інвестицій. Нами пропонується концептуальний підхід економічної рівноваги на ринку інвестицій (ринковий підхід), який передбачає досягнення (устремління) до економічної рівноваги, що забезпечується під дією фінансово-інтитуційних та економічних чинників. Такий підхід на основі синтезу наведених вище положень забезпечуватиме рівновагу ринку інвестицій, що генеруватиме ресурси для економічного розвитку.

Беручи до уваги зазначене та процес становлення і розвитку соціуму пропонується така періодизація формування інвестиційного потенціалу:

І етап до XVIII ст. – період створення заощаджень переважно у матеріальній формі (процес мав стихійний непостійний характер, оскільки перемежовувався із зменшенням добробуту або зубожінням населення [1]);

ІІ етап з XVIII до кінця XIX ст. – період застосування інвестиційного потенціалу в товарній формі (земельні ділянки, засоби виробництва) та нематеріальній формі (людський капітал);

ІІІ етап з кінця XIX ст. до наших часів – період застосування інвестиційного потенціалу у товарній та грошовій формі. Початок формування ринку інвестицій та непрямих каналів (через фінансовий ринок) інвестування.

На першому етапі існували здебільшого природні ризики (ризики від природних явищ) втрати вигід від інвестицій; на другому – ризики втрат на товарному ринку і зменшення вартості інвестиційних ресурсів у часі; і на третьому – ризики фінансових ринків як основного (непрямого) каналу трансформації інвестиційного потенціалу в інвестиції та зменшення вартості інвестицій.

На другому етапі відбувається поступове формування майна, яке генерує доходи, що дозволяло формувати заощадження у переважно натуральній формі. Поділ праці між землеробством і ремеслом, розвиток товарного виробництва, виробництво все зростаючої частини продуктів праці безпосередньо для обміну, зокрема перетворення обміну між окремими виробниками в постійну необхідність, визнання праці капіталом та оплата праці на постійній основі, створювало умови для отримання додаткових доходів та їх акумулювання у заощадження.

Третій етап визначено як період становлення фінансової системи, що є привалюючим для формування інвестиційного потенціалу. Більш розвинена фінансова система, що характеризується присутністю на грошовому ринку широкого спектра фінансових інститутів, створює передумови для формування і реалізації інвестиційного потенціалу. З іншого боку, слід враховувати інші фактори, що впливають на формування такого потенціалу.

Запропонована періодизація враховує соціально-економічний характер процесу та не суперечить підходу Е.Тоффлера, який виділяв три стадії (хвилі) розвитку людства, а саме аграрна (до XVIII ст.), індустріальна (період механізованого товарного виробництва – з XVIII до кінця XIX ст.), постіндустріальна (з XX до 2025 р. ХХІ ст.) [2], Е.Тоффлером визначається як ривок в науці і техніці, який призводить до глибинних зрушень у житті суспільства. Таким ривком для першої хвилі став розвиток сільського господарства. Для цієї стадії також характерна жорстко авторитарна влада і власність на землю як основа економіки. Для другої хвилі – промисловий переворот. Хвиля «прокочується» поступово, одночасно на планеті існують всі три стадії. Періоди між хвилями поступово скорочуються: тисячоліття для першої хвилі, 300 років для другої. Третя хвиля, за оцінкою Е.Тоффлера, має повністю змінитися другим до 2025 р.

Література

1. Eastwood R. The Demographic Dividend: Retrospect and Prospect / R.Eastwood, M.Lipton // Economic Affairs. – 2012. – Vol. 32, Issue 1. – Р. 26–30.

2. Тоффлер Э. Третья волна : монография / Э. Тоффлер. – [Електронний ресурс]. – Доступний з : <http://gendocs.ru/docs /10/9460/conv_1/file1.pdf>