Физическая культура и спорт/1. Физическая культура и спорт: проблемы, ис­сле­дования, предложения

Лукачина А.В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут», Україна

 

ПРО ВИХОВАННЯ ЗМАГАЛЬНОСТІ У СТУДЕНТІВ ГРУП ТЕНІСУ У ВНЗ НЕСПОРТИВНОГО ПРОФІЛЮ

 

Завданням викладачів груп тенісу у ВНЗ неспортивного профілю є виховання у студентів розуміння необхідності фізичних вправ як складової здорового способу життя і здобуття вмінь та навичок гри в теніс. Основні зусилля викладачів зосереджені на засвоєнні студентами прийомів і правил гри та загальнофізичній підготовці студентів з акцентом на розвиток координації, витривалості, швидкісних, силових та інших необхідних для гри в теніс якостей. Питання психологічної підготовки до змагань залишається поза увагою, тому що групи призначені не для підготовки спортсменів-тенісистів, а участь у змаганнях для студентів не є обовязковою. Таким чином, виховання змагальності не є основною метою програми занять, розрахованих на два роки.

У той же час, відомо, що регулярні заняття будь яким спортом впливають на особистісні якості, розвивають здатність відстоювати свою позицію в складних ситуаціях, протистояти викликам, у тому числі і тоді, коли це стосується професійної діяльності [1]. Тема мотивації досягнення вивчається багатьма дослідниками, існують різні погляди на її природу [2], але попри розбіжності в оцінці теорій, в практичному застосуванні засоби впливу на мотивацію широко використовуються у всіх сферах людської діяльності саме із-за її впливу на результат діяльності, тобто досягнення. Заняття у групах тенісу могли б використовуватися для розвитку такої риси як змагальність, тобто прагнення досягнення, формування якого відбувається в ранньому дитинстві і наступний розвиток відбувається в залежності від багатьох факторів [4].

Власні спостереження та спілкування викладачів зі студентами тенісистами свідчать про те, що така риса як змагальність у багатьох із них майже відсутня. Слабке бажання приймати участь у тенісних змаганнях, які регулярно проводяться в університеті, студенти пояснюють у виразах, які свідчать про неготовність до боротьби, наприклад: «не хочу приймати участь, бо все одно програю», «у мене такий рівень гри, що годі й говорити про змагання», «там, мабуть, будуть сильні гравці, а я граю слабкувато», «не люблю програвати». Тобто студенти налаштовані не на досягнення, а на уникнення поразки. Це підтверджується і результатами дослідження мотивації студентів груп тенісу, проведеному викладачами кафедри фізичного виховання НТУУ КПІ [3]. У дослідженні зокрема встановлено високу мотивацію до занять тенісом у студентів-тенісистів і їх оптимістичні очікування стосовно того рівня гри в теніс, якого вони досягнуть після обов’язкових дворічних занять, але при цьому мотивація до змагання виявилася помітно слабшою за інші. Це можна бачити на Рис. 1, де представлено оцінку студентами відповідних тверджень стандартизованого опитувальника, що використовувався для оцінки мотивації.

Досить очікуваними виявилися високі оцінки стосовно престижності тенісу та впливу думки оточуючих на відношення студентів до занять тенісом, але з усіх тверджень категорії «зовнішнього регулювання» саме з твердженням 22 «Я займаюся тенісом, щоб показати іншим, який я сильний у цій грі» виявилося найбільше абсолютно незгодних (14 «ні») і до певної міри незгодних (13 «скоріше, ні»), а також 31 таких, що не змогли визначитися. Для порівняння, у цій же категорії «зовнішнього регуювання», з твердженням 6 «Я займаюся тенісом, тому що бути тенісистом престижно», маємо всього 2 «ні», 2 «скоріше, ні» і 14 тих, що не визначилися.

 

Рис. 1. Оцінка зовнішньої мотивації студентів за категорією «зовнішнє регулювання». 6, 10, 16, 22 – порядкові номери тверджень категорії «зовнішнє регулювання» в стандартизованому опитувальнику SMS-28 (Sports Motivation Scale), що використовувався у дослідженні 

Тобто, результати дослідження підтверджують спостереження викладачів про те, що студенти слабо мотивовані до змагання у тому виді спорту, який вони вибрали у якості предмету з фізичного виховання.

Зважаючи на важливість виховання емоційної стійкості у студентів [1,3] та враховуючи ті можливості, які надають програма та умови занять фізвихованням у групах тенісу, виглядає доцільним вводити елементи змагальності у всі види активності, що використовуються на заняттях. Це певною мірою могло б сприяти розвитку мотивації досягнення у штучно створених умовах змагання. Наприклад:

·                    Етап розминки. Після обов’язкових початкових вправ для розігріву можна практикувати різні види бігу, стрибків, імітацію коротких ривків «до сітки» і т.п., але при цьому ділити участників на дві групи і  вводити елемент змагальності, наприклад, оцінку того, яка група швидше закінчить вправу (якщо це біг), або – хто зробить більше стрибків на скакалці або зробить більше присідань у сумарному груповому заліку. У будь які вправи, що традиційно використовуються у розминці, можна внести елемент змагальності.

·                    Етап освоєння нових та відпрацювання відомих технічних прийомів. Так само, як у розминці, після демонстрації викладачем нового прийому і контролю засвоєння вже відомих, студентам у рамках уроку дається деякий час на відпрацювання і засвоєння нових прийомів. Після цього можна сформувати дві групи і провести змагання, причому краще, якщо воно буде включати не нові прийоми, а попередньо засвоєні. Наприклад, дві сформовані групи можуть позмагатися, яка з них сумарно зробить більше безпомилкових ударів об стінку. Це можуть бути удари справа з відскоку, зліва з відскоку, з льоту і т.п.

Так само можна застосовувати різні групові схеми відпрацювання ударів з елементом змагальності не біля стінки, а на корті.  Для початкових груп знадобиться участь викладача, який буде посилати мяч на сторону команди, розташованої за задньою лінією. Завдання для студентів можуть бути дуже різні, в залежності від рівня підготовки: від просто перекинути мяч назад через сітку на сторону викладача і попасти у поле (зараховується очко команді), до виконання спеціально визначеного удару з попаданням у певну частину корту.

Одним із варіантів може бути змагання двох команд, у якому кожен учасник однієї команди по черзі виконує подачу, а учасник в команді суперника її приймає і відбиває з обов’ящковим попаданням в корт. Після цього подає наступний учасник команди. Ведеться пірахунок вдалих подач, а для команди-суперника – вдалих прийомів.

·                    Етап гри на корті, змагання. На початку семестру складається графік «внутрішніх» змагань групи таким чином, щоб на кожному занятті останні 10-15 хвилин відводилися для індивідуального бліц-змагання (наприклад, 3 гейми або повний сет, в залежності від часу, що є у розпорядженні). На кожному занятті в кінці уроку змагаються 2 студенти групи, відповідно до складеного графіку. Викладач формує пари з урахуванням приблизного паритету вмінь, при цьому цю вправу – «змагання» – повинні пройти протягом семестру всі студенти  групи, незалежно від рівня підготовки. Під час змагання решта студентів може виступати у ролі групи підтримки, створюючи атмосферу, наближену до справжнього змагання.

Необхідно зазначити, що в дослідженні [3] вивчалася мотивація студентів до занять з фізвиховання у групах тенісу і виявилося, що студенти мають високу мотивацію до занять, але досить слабку мотивацію до змагання. Причини цього в рамках дослідження  не вивчалися. Можна припустити, що слабка мотивація студентів до змагання –  це якоюсь мірою бажання уникнути зайвого стресу, тому при введенні елементів змагальності при плануванні занять потрібно на це зважати, безумовно забезпечувати атмосферу доброзичливості та підтримувати у студентів-тенісистів упевненість у своїх силах.

Література.

1. Бурлака І. В. Про важливість деяких аспектів фізичного виховання студентів для їх майбутньої адаптації до умов роботи в конкурентному середовищі /
 І. В. Бурлака //
Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Сер.: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт.– 2014 – Вип. 118(3). – С. 39 –41.

2. Гордеева Т.О. Мотивация достижения: теории, исследования, проблемы // Современная психология мотивации. Под ред. Д.А. Леонтьева. М., Смысл. 2002. С. 47-102.

3. Burlaka I.  The research on the motivation of students for practising sports and exercise in tennis groups/ Irina Burlaka // Материалы Международной научно-практической конференции Эффективные инструменты современных наук – 2015»], (Чешская Республика, г. Прага, 22.04 – 30.04.2015) / г. Прага: Publishing House “Education and Science” s.r.o., 2015 / [Electronic source] / Irina Burlaka // Access mode: http://www.rusnauka.com/16_EISN_2015/Sport/1_194309.doc.htm

4. Григорьева О.В. Факторы успешности в большом теннисе / О.В. Григорьева // Международный научно-исследовательский журнал. – 2012 – №5–3 (5). – С. 86–88.