Харківський
національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, Україна
Фахова майстерність учителя при роботі з педагогічними
програмними засобами
Дійсно, багато століть процес
передачі знань відбувався за допомогою особистого спілкування вчителя з учнем.
Нові вимоги до сучасної освіти примушують підвищувати якість навчання, яка
значною мірою залежить від дидактичних засобів, що використовуються [1, с. 3].
Сьогодні до двох основних способів
навчання – занять з учителем, читанню підручників – додався ще один. Це
навчання за допомогою педагогічних програмних засобів (ППЗ), які дозволяють
здобувати знання не тільки в наочному, але й часто в розважальному вигляді, що
робить їх особливо привабливими для юнацтва.
Наявно багато публікацій про
новітні технології, але виник ряд нових актуальних питань: наскільки ці
технології задіяні в навчально-виховному процесі, чи готові вчителі до
впровадження тих же ППЗ в щоденну практику взаємокорисного співробітництва з
учнями; наскільки педагоги вмотивовані до активного впровадження новітніх
технологій в свою роботу з учнями?
Як свідчить аналіз педагогічних
досліджень (Л. Міронець [8], Н. Морзе [6], [7], Д. Олейник [5], А. Ткачов [4] та інші), ефективність використання ППЗ у процесі
навчання школярів значною мірою залежить від інформаційно-компетентного вчителя
та його науково-методичної підготовки. Отже, забезпечення активізації
навчально-пізнавальної діяльності школярів педагогічними програмними засобами
вимагають оволодіння вчителем інформаційною компетентністю, яка виявляється
насамперед у наявності в нього знань та вмінь, необхідних для роботи з різними
видами інформації, вмінь визначати, засвоювати й застосовувати на практиці
необхідну для здійснення педагогічної діяльності інформацію.
Нині
розроблено незначну кількість різних типів програмних засобів, призначених для
того, щоб супроводити оволодіння найоптимальнішими напрямами задоволення
освітніх потреб фахівців. Але не зроблено конкретних кроків щодо теоретичного
обґрунтування напрацьованого досвіду, як практично використовувати комп’ютеризоване
навчання, який би переконливо свідчив про незаперечні переваги раціонального
поєднання елементів традиційної методичної системи навчання з новими
технологіями [2].
Застосовуючи ППЗ у процесі
навчання школярів, учитель повинен уміти правильно оцінити якість і доцільність
обраного програмного засобу відповідно до змісту навчального предмета та
особливостей організації навчання старшокласників (форм, методів, конкретних
навчальних засобів), що передбачає наявність у вчителя знань щодо особливостей
ППЗ та вимог до їхнього застосування в процесі навчання.
За таких умов до вчителя
пред’являються більш високі вимоги, він стає авторитетом серед учнів, він
спілкується з учнями зрозумілою їм сучасною інформатизованою мовою,
використовуючи різні мультимедійні засоби, що сприяє активізації
навчально-пізнавальної діяльності, особливо старшокласників, учитель
перетворюється з наглядача-моралізатора на старшого авторитетного товариша,
лідера, який скеровує діяльність учнів, як в індивідуальному режимі, так і в
груповому – створення спільних проектів. Крім того кваліфікаційні вимоги до
вчителя містять положення про використання інформаційно-комунікаційних
технологій, цифрових освітніх ресурсів у навчально-виховному процесі [3].
Сучасний розвиток інформаційних
технологій дає великі можливості для підвищення кваліфікаційного рівня вчителів
та їхньої культури. І особливого значення при цьому набуває значне поширення
мережі Інтернет. Використання всесвітніх інформаційних ресурсів, що стають
доступними завдяки Інтернету, визначає істотний вплив на процеси освіти й
пізнання. Крім того, використання мережевої технології закладає базу для
створення розгалуженої системи дистанційної освіти. А це дасть змогу залучати
до науково-методичної та самоосвітньої роботи широкі верстви вчителів [2].
Проте під час проведення
пілотажного дослідження виявлено, що лише 8 % педагогів постійно
застосовують програмні засоби навчання (інтерактивні моделі, схеми, діаграми,
графіки, карти, таблиці, фотографії, відеофрагменти, звукові ряди, анімації,
словники термінів і понять, контрольні запитання й завдання, тестові завдання
тощо), 19 % звертаються до ППЗ епізодично, 73 % вчителів не
користуються зазначеними засобами взагалі. Таким чином, актуальність
розв’язання окресленої проблеми підсилюється досить низьким рівнем використання
в навчанні ППЗ, що знижує ефективність їх застосування для формування
пізнавальної активності старшокласників, реалізації творчого потенціалу
школярів.
Отже, наведені вище положення,
сформульовані на основі аналізу наукової літератури, та власний педагогічний
досвід дав можливість визначити зміст структурних компонентів інформаційної
компетентності вчителя (когнітивно-спонукального, операційно-діяльнісного та
особистісно-рефлексивного) (див. табл.).
Таблиця
Структура інформаційної
компетентності вчителя
|
Компонент |
Зміст структурного компонента |
|
Когнітивно-спонукальний |
усвідомлення значення
інформаційної компетентності для ефективної організації
професійно-педагогічної діяльності, наявність потреби в постійному оновленні
своїх знань та інтересу до опанування нової інформації, сформованість
мотиваційних спонукань щодо постійного підвищення власної рівня інформаційної
компетентності; сформованість знань про сучасні
джерела інформації та можливості їх використання в різних життєвих ситуаціях;
про існуючі природні та штучні мови, а також про інші знакові системи, які
використовуються для трансляції інформації; про особливості та вимоги до ППЗ;
про способи пошуку, опрацювання, трансформації необхідних для вирішення
певних завдань даних, а також їхнього збереження та передачі іншим людям, про
шляхи організації самовдосконалення в галузі роботи з інформаційними
технологіями та ППЗ. |
|
Операційно-діяльнісний |
інформаційно-гностичні,
конструктивні, організаторські, комунікативні, рефлексивно-оцінні вміння, що забезпечує
ефективне застосування комп’ютера, інформаційних засобів навчання (у тому
числі ППЗ) у процесі навчання. |
|
Особистісно-рефлексивний |
здатність адекватно оцінювати
рівень своєї інформаційної компетентності, виявляти недоліки у своїй роботі з
інформацією та на цій основі вносити корективи в подальші дії. |
Таким чином, саме поглиблення
інформаційної компетентності вчителів з метою використання на уроках
педагогічних програмних засобів сприятиме формуванню пізнавальної активності
учнів (їхній позитивній навчальній мотивації, пізнавальній ініціативності й
самостійності, розвитку творчого рівня пізнавальної активності), а також
підвищенню рівня навчальних досягнень учнів.
ЛІТЕРАТУРА:
1.
Гризун Л. Е. Дидактичні основи створення
сучасного комп’ютерного підручника: дис. … канд. пед. наук: 13.00.09 / Гризун
Людмила Едуардівна. – Х., 2001. –
210 с.
4.
Ткачов А. С. Формування інформаційної
компетентності старшокласників у процесі навчання: дис. … кандидата пед. наук :
13.00.09 / Ткачов Артем Сергійович. – Х., 2011. – 213 с.
5.
Олейник Д. До проблеми місця вчителя у сучасній
освіті [Електронний ресурс] / Д. Олейник. Бердянський державний
педагогічний університет:http://www.bdpu.org/scientific_published/Students_publications2/18/
8.
Міронець Л. П. Система інформаційних технологій
у формуванні професійної компетенції вчителя біології [Електронний ресурс] /
Л. П. Міронець. Сумський державний педагогічний університет
ім. А. С. Макаренка: http://www.rusnauka.com/Pedagog/177.html.