Донецький національній університет економіки

і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Біліцька Н.Р.

Науковий керівник:

к.е.н.,доцент

Ващенко Л.О.

МОДЕЛЮВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Процес прийняття управлінських рішень досить складний як за змістом окремих його етапів, так і за змістом прямих і непрямих взаємозв'язків даних етапів. Виявлення, опис та подання цих взаємозв'язків в наочному вигляді є основним завданням складання моделей процесу прийняття управлінських рішень.

Прийняття управлінських рішень вимагає глибоких теоретичних знань і наявність практичного досвіду. Одним із способів, який дозволяє оптимізувати процес прийняття управлінських рішень, є моделювання.

Можливості моделювання не в повній мірі використовуються у сфері економічного аналізу та в сфері управління підприємством. Тому найбільш важливою є проблема прийняття своєчасних, об'єктивних і ефективних управлінських рішень [4, с.99; 5, с.15].

Актуальність теми полягає у тому, що необхідність моделювання обумовлена складністю організаційних ситуацій, неможливістю експериментування з реальними об'єктами. Використання моделювання спрямовано на детальне вивчення, максимальне удосконалення й одержання оптимального результату шляхом побудови моделей.

Проблеми моделювання в процесі прийняття управлінських рішень присвячена велика кількість наукових праць вітчизняних та закордонних вчених:, Ф.Ф. Бутинець, Б.Г. Литвак, М.А., Науменко, Е.В. Снеговая, Л.А. Трофимова.

Незважаючи на детальне вивчення процесу моделювання деякі питання залишаються так само не розкритими.

Існує ряд причин, які обумовлюють використання моделювання у процесі прийняття рішень. До них відносять: складність ряду ситуаційних організацій, неможливість проведення багатьох експериментів в реальному житті; необхідність орієнтації системи на майбутнє. Застосування моделювання - єдиний систематизований спосіб побачити варіанти майбутнього і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень, що дозволяє їх об'єктивно порівняти [3, с. 103]

Моделювання процесу прийняття управлінських рішень дозволяє зробити значний крок у бік кількісних оцінок і кількісного аналізу результатів прийнятих рішень. Створення і використання моделей процесу прийняття рішень дозволяє навіть якісно визначати управлінські ситуації оцінювати кількісно за допомогою вербально-числових шкал, які спеціально вводяться.

Використання моделювання процесу прийняття управлінських рішень дозволяє підняти його на якісно новий рівень, розробити і впровадити в практику прийняття управлінських рішень сучасні технології [ 2, с.55].

Метою проведення моделювання є оптимізація процесу управління суб'єктом господарювання, забезпечення своєчасності прийняття та реалізації вірних і об'єктивних управлінських рішень, спрямованих на досягнення мети діяльності підприємства, на основі результатів аналізу інформації фінансової звітності. Вибір об'єкта моделювання обумовлений результатами аналізу - напрямками діяльності господарчого суб'єкта, які необхідно відкоригувати. Окремі елементи моделі і взаємозв'язок між ними визначають кінцевий стан досліджуваного об'єкта і напрямки реалізації управлінських рішень. Моделювання управлінських рішень дає можливість обґрунтовано приймати вірні й об'єктивні рішення [4].

Процес моделювання часто використовується для вирішення складних проблем в управлінні, тому що дозволяє уникнути значних труднощів і витрат при проведенні експериментів у реальному житті. Основою моделювання є необхідність відносного спрощення реальної життєвої ситуації або події, разом з тим це спрощення не повинне порушувати основних закономірностей функціонування досліджуваної системи [ 2, с.58].

Процес моделювання в управлінні діяльністю включає три елементи:

1) суб'єкт (дослідник);

2) об'єкт дослідження;

3) модель, опосередковану відносно пізнавального суб'єкта та пізнаваного об'єкта.

Головна особливість моделювання в тому, що це метод опосередкованого пізнання за допомогою об'єктів-замінників. Модель виступає своєрідним інструментом пізнання, який дослідник ставить між собою та об'єктом, і за допомогою якого вивчається досліджуваний об'єкт. В моделі прийняття управлінських рішень необхідно враховувати можливість коригування як вхідних і вихідних даних. Також модель має вимагати лише здійсненних реальних розрахунків [1, с. 82].

Отже, моделювання дозволяє заздалегідь передбачити хід подій і тенденції розвитку, властиві керованої системі, з'ясувати умови його існування та встановити режим діяльності з урахуванням впливу різних факторів. При цьому, на перший погляд, може здатися, що чим більша кількість чинників враховано в моделі, тим краще сама модель. Насправді деталізована модель не завжди доцільна, оскільки це зайве ускладнює модель і представляє труднощі для її аналізу.

Удосконалення процесу прийняття управлінських рішень і відповідно підвищення якості прийнятих рішень досягається за рахунок використання наукового підходу, моделей і методів прийняття рішень. Модель є представленням системи, ідеї або об'єкта. Необхідно використовувати моделі через складність організацій, неможливості проводити експерименти в реальному світі, необхідності заглядати в майбутнє. Основні типи моделей: фізичні, аналогові і математичні (символічні). Спільними проблемами моделювання є недостовірні передумови, інформаційні обмеження, погане використання результатів і надмірні витрати.

Література:

1. Бутинець Ф.Ф. Моделі і методи прийняття управлінських рішень в аналізі і аудиті: навч. посібник. – Житомир: ЖДТУ, 2008. – 349 с.

2. Литвак Б.Г. Управленческие решения: учеб. пособие. - М.: ЕКМОС, 2006. – 246с.

3. Науменко М.А. Особенности моделирования процесса принятия управленческих решений – Режим доступу: http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:OX9MVSfsQPMJ:vestnik.pstu.ru/_engine/get_file.php, вільний – Назва з екрана.

4. Снеговая Е.В. Моделювання управлінських рішень на основі аналізу фінансової звітності – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/15_NPN_2009/Economics/46404.doc.htm, вільний – Назва з екрана.

5. Трофимова Л.А., Трофимов В.В. Методы принятия управленческих решений: учеб. пособие. – С-П.: Санкт–Петербургский университет экономики и финансов, 2012. – 103с.